Конструктивізм по-київськи: чим цікаві сторічні столичні кондомініуми

Фото: Майя Двалішвілі

Архітектурні скарби столиці України — це не тільки старовинні особняки з обов'язковими вензелями та ліпниною. Це й будівлі в стилі конструктивізму. Не всі знають, що в Києві є кілька кондомініумів, зведених майже сто років тому. Чим вони цікаві?

Київський конструктивізм

Фактично такі будинки — це музеї просто неба. Ба більше: справні, заселені та ті, що й досі виконують свою основну функцію — житлових приміщень. Як вони з'явилися в столиці? На початку минулого століття країну охопив бум конструктивізму. Святкуючи промислову революцію, індустріалізацію та перемогу людства над природою, людина початку XX століття вірила в те, що вона є вінцем творіння. Ці думки зрештою мали знайти своє відображення в мистецтві. Відкривались свіжі, незвичні авангардні напрями та форми, які мали б втілити нове світобачення. 

В архітектурі цей напрям відображав доцільність. Важливо було жити в облаштованому місті та користуватися зручними речами. Притаманне дворянству прикрашання відійшло на другий план. На перший — вийшли геометрія та функціональність. Та це аж ніяк не означає, що конструктивізм тих часів був невиразним і викреслював комфорт. Один з найвидатніших архітекторів минулого століття Ле Корбюзьє називав такі будинки "машиною для життя". Він же і виділив основні ознаки конструктивізму: великі вікна, вільне планування, дах у вигляді тераси, великі балкони. А ще — використання залізобетону, що в київському стилі порушувалось через нестачу матеріалу (місцеві будинки будували переважно з цегли та потім штукатурили).

Через стрімке збільшення кількості населення міста розширялися, тому потрібні були нові будинки. Все це знайшло своє втілення в новому архітектурному явищі — житлових комплексах. Про один з перших, розташованих на теперішній вулиці Чорновола, ми вже писали. Та в столиці збереглися й досі функціонують два інші кондомініуми.  

Будинок лікаря

Хоча б раз гості та жителі столиці проходили повз округлений Будинок лікаря на вулиці Великій Житомирській, 17/2. Цю будівлю, що відрізняється від всього архітектурного ансамблю кольором і формою, звели у 1928-1930 роках. Свого часу вона вигравала кольорами, оскільки була збудована з червоної та жовтої цегли, та з часом фасад втратив свою монохромність. 

Оскільки будинок прямим кутом стоїть на розі двох вулиць і простягає довгими крилами на обидві, архітектор Павло Альошин придумав закруглити центральну частину комфортним чином, наче увігнути всередину, з обох боків оформивши будівлю башточками. Великі балкони завершують композицію фасаду. Як житловий кооператив (того часу — для лікарів), будинок обнесений парканом та має власний палісадник. 

Фактично, це один з перших окремих житлових комплексів у самому центрі Києва. І перший в місті — із солярієм на даху (на жаль, більше не функціонує). Внутрішній дворик обнесений огорожею та закритий для відвідувачів. Однак на територію палісадника можна заходити та відпочивати на лавочках посеред квітів. 

Будинок лікаря — взірець побудови для кайфового життя. Тут всі квартири мають наскрізне провітрювання, дуже комфортне планування та, кажуть, навіть ручки розташовані так, щоб мешканцю було зручно. В деяких квартирах була холодна шафа, яка колись слугувала холодильником. Також подекуди зустрічаються каміни та розсувні перегородки для зонування. А ще в будинку були власні пральня, клуб і бібліотека з вбудованими в стіну книжними стелажами. Бібліотека самого пана Альошина вважалась однією з найкращих в Україні. 

У цьому будинку архітектор сам прожив майже 30 років. Про що свідчить пам'ятна дошка на фасаді зі сторони Великої Житомирської. У різні часи тут також мешкали народна артистка УРСР Любов Михайлівна Гаккебуш, актриса та педагогиня театрального інституту, відома також своїми перекладами українською понад 40 п'єс. А ще заслужений терапевт та науковий діяч Вадим Іванов, голова Наукового товариства терапевтів УРСР, автор численних наукових праць з проблем фізіології і патології органів травлення, онкології, захворювання легенів.

Вулиця — житловий комплекс

Трохи далі від гучного історичного центра Києва, десь між станціями КПІ та Лук'янівкою, на розі вулиць Гаврилишина та Коперника, розташований ще один зі скарбів житлового конструктивізму початку минулого століття. Так, він не має історичних дощок та солярію на даху, однак також вирізняється. Тим, що він там не один. Частина цілої вулиці Довнар-Запольського (будинки 1/12, 3, 3/1, 3/2) є одним житловим комплексом, який був побудований сто років тому та успішно функціонує й дотепер.

Ці кілька будинків є першим комплексно спроєктованим мікрорайоном Києва, над якими працював архітектор Михайло Анічкін. Він спроєктував ще кілька будівель в стилі конструктивізму, що належать до пам'яток архітектури, — на тій самій вулиці та на прилеглих. Старовинний мікрорайон засаджений деревами, за якими майже не видно будинків з вулиці, та обнесений огорожею. 

Основна будівля заокруглена з двох боків, наче обіймає комплекс, кажучи: "Стороннім вхід заборонено". Проте прохід у внутрішні дворики відкритий. Всередині — ціле власне життя, тихе затишне подвір'я, в якому наче зупинився час, з розвішаною білизною та дитячим майданчиком. Посеред житлового комплексу красується… свій фонтан у грецькому стилі. Щоправда, він вже давно не функціонує та просто прикрашає дворик, засаджений квітами та деревами. 

Будинки мають великі балкони, гарно провітрюються та освітлюються. Конструктивізм, попри свою зовнішню невиразність, вважається доволі гуманною архітектурою — тобто такою, яка націлена на людей. Тому розташування будинків по Довнар-Запольського таке, що кожна квартира з величезним балконом та вікнами має свою дозу свіжого повітря та сонця.  

Упродовж 1920-1930-х років у Києві з'явилось близько 150 споруд у стилістиці конструктивізму і постконструктивізму. І хоча у 1930-х цей стиль піддали суворій критиці, конструктивістські будівлі завдяки своїм архітектурно-композиційним особливостям мали значний вплив на формування архітектурного вигляду Києва у ХХ сторіччі. Архітектурний авангард міста й зараз представлений різними об'єктами широкого типологічного ряду в цьому стилі, які вписали в уже сформовану історичну забудову.  

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter