Маскарони — невтомні охоронці київських будинків
Колаж: "ТиКиїв"
Більшість з нас не помічає їх. Але це не означає, що вони не помічають нас. Йдеться про маскарони — скульптурні прикраси на стінах старовинних будинків, що мають вигляд обличчя людини, морди тварини чи мармизи фантастичної істоти.
Раніше маскарони виконували роль такого собі оберега — від злих духів та різноманітних потойбічних істот. Ба більше — вони несли певні зашифровані послання-сенси. Наприклад, якщо будівлю прикрашала паща лева, то це означало, що власник будинку — військовий. Проте з часом охоронна та інформаційна функції маскаронів перетворилася суто на декоративну.
Тож, скажімо, якщо ти бачиш на стіні пику якогось язикатого чортика, то це просто пика — заради жарту. І власник будинку при цьому зовсім не служить потайки чорну месу і не поклоняється дияволу.
На київських будинках живе величезна кількість маскаронів. Щоб їх побачити, зазвичай варто просто задерти голову вгору та уважно розглянути старовинні фасади. Вони ховаються між вікнами, під балконами та карнізами. Усюди. Тож відшукати їх — це справжня архітектурна гра.
Мама маленького Зевса
Існує легенда, що на фасаді будинку по вулиці Городецького, 15 зашифровано цілий давньогрецький міф. Той самий, у якому батько Зевса бог Хронос, побоюючись майбутньої конкуренції за владу, зжер усіх своїх дітей. Окрім Зевса, якого завбачлива мама — богиня Рея — заховала у печері.
Так от: вхід у будинок — це печера. Над нею — голівка Реї.
Пика з відкритою ротякою на верхотурі — Хронос.
З боків несуть варту корибанти — жерці Реї, які здіймали галас, щоб заглушити ревіння малого Зевса.
Архітектор-кіт
Особняк Ковалевського, що на Липках (вул. Пилипа Орлика, 1-15) — один із моїх найулюбленіших. Якщо хочете дізнатися про нього більше — дуже раджу пізнавальну та цікавезну книгу Олени Мокроусової та Марії Кадомської "Замок зітхань": вона читається наче захопливий детектив!
Побудував цей неймовірно прекрасний особняк (в народі — "арабський будиночок") архітектор Павло Альошин. Взаємини із замовником особняка у нього складалися доволі непрості. Тож красномовною є наступна деталь: маскарон, в якому архітектор "замаскував" себе... у вигляді котика. Порівняй сам. От світлина Павла Федотовича:
А от і маскарон — поважний і симпатичний:
Кам'яні янголи
Вельми ефектним будинком є так званий дім з каріатидами (Ярославів Вал, 14а). Тут і вишукана ліпнина, і морди левів, і звабливі жіночі голівки.
Проте особисто мені більше подобається його не настільки ефектно-пишний, але куди вишуканіший сусіда — будинок на Ярославовім Валу, 14-б.
Цей модерновий п'ятиповерховий дохідний будинок було збудовано у 1908 році. Якщо уважно його розглянути, можна побачити під невеликим карнизом (сандриком) вензель "Л. Р." — ініціали власника садиби Леоніда Родзянка. Проте нас більше цікавлять янголи, які стоять на варті спокою вельмиповажних жителів будинку.
Воїни у шоломах
Без людей, які перебували у їхніх стінах, історія будинків не буде повною. У цій будівлі (на п'ятому поверсі) по вулиці Саксаганського, 84-86 у дитинстві жив майбутній дитячий письменник Микола Носов (автор "Незнайки"). Саме у Києві він народився та навчався.
Щодо маскаронів, то без них, звісно ж, не обійшлося. Вікна другого поверху прикрашені воїнами у шоломах та обладунках.
Леви
Цей розкішний будинок (Велика Житомирська, 23) відомий у народі як "дім з левами". Ці характерні маскарони пізніше згадував письменник Олесь Гончар, який знімав тут комірчину на горищі (про що згадував у своїх щоденниках). Був він тоді ще на початку свого письменницького шляху — "без грошей та вічно голодним".
До речі, хоч Київ і не місто Лева, своїх котиків у нас вистачає. Ще більш "понтові" гривасті маскарони прикрашають прибутковий будинок архітектора Олександра Кривошеєва по вулиці Євгена Чикаленка, 11 (донедавна — Пушкінській).
На цьому ж будинку також "прописані" чоловічі маскарони (суворі такі бородані) — вони охороняють вікна, та жіночий — у фронтоні. Чоловіків хоч і більше, проте жінка — головна (бо в центрі). Тож гендерну рівність дотримано.
Чортяки та комахи
Будинок по вулиці Шота Руставелі, 9а... теж називають "будинком із комахами" (як і його бідолашного цегляного побратима на Володимирській). Тож легко заплутатись.
Проте той, що постійно намагаються знести, не містить на своїх стінах чортів та різноманітних міфічних істот.
Будинок на Руставелі побудований у стилі модерн — востаннє його реставрували у 80-х роках минулого століття.
