Прогулянки Києвом: Кудрявець. Частина друга
Колаж: "ТиКиїв"
Та частина місцевості Кудрявець, що розташована з непарного боку вулиці Січових Стрільців та обмежена вулицями Бульварно-Кудрявською та Гоголівською, утворює неправильної форми трикутник, через який проходять вулиці Обсерваторна та Винниченка. Найцікавіші об'єкти в цих кварталах Києва розташовані вздовж Бульварно-Кудрявської, а також на вулиці Винниченка поблизу головної зеленої оази району — Павлівського скверу.
Також читай: Прогулянки Києвом: Кудрявець. Частина перша
Обсерваторія Київського університету
Власне, згаданий сквер розташований біля підніжжя Обсерваторної гори — історично та археологічно значущого пагорба, відділеного як від Старокиївського плато, так і від пагорбів, що вивищуються над долиною Глибочиці.
Багато століть це робило гору привабливим вузлом оборони та обумовлювало існування на ній укріплень. Однак вони недостатньо розкопані та вивчені, адже на горі з 1845 року розташована обсерваторія Київського університету — одна з найстаріших на території України.
Від самого початку існування обсерваторія — замкнене наукове містечко, де час, здається, зупинився або ж тече відповідно до астрономічного — тобто дуже неквапливо. Автор будівлі — видатний архітектор доби класицизму Вікентій Беретті (1781-1842). У ній до 1990-х діяли деякі прилади, закуплені ще у 19 столітті! До 2020 року в обсерваторії та музеї при ній проводилися екскурсії, але обставини ковідних обмежень, а потім і війни припинили ці візити.
- ДЕ? Вул. Обсерваторна, 3
На парному боці Бульварно-Кудрявської вулиці стоїть декілька історично та архітектурно визначних об'єктів. Серед них — два навчальні заклади одного напряму, комерційного.
Жіноча торговельна школа
Жіноча торговельна школа збудована на кінцевій частині Сінного ринку 1902 року. Це був один із проєктів, фінансованих родиною Терещенків та втілених "придворним" архітектором цієї династії Павлом Голландським (1861-1939).
Школу збудували як данину пам'яті Пелагії Терещенко, дружині засновника могутності роду — Ніколи Артемійовича. Питання жіночої освіти, а саме її налаштованості, в ті роки стояло руба: знання, відповідні динаміці капіталістичної доби, інститути шляхетних панянок та жіночі гімназії явно не давала.
Тож Терещенки вирішили йти в ногу з потребами часу і пропонували дівчатам поглиблене вивчення математичних дисциплін, бухгалтерської справи, основ комерції, а також німецької мови. Враховуючи налаштованість освіти, в школу пішло навчатися багато єврейок.
Радянські роки не змінили освітньої функції будівлі — тут були профшкола, кооперативний технікум, німецькомовна школа у 1930-х, школа для "фольксдойче" у 1941-43 роках, а пізніше — просто одна з київських шкіл, вже без "особливостей". В наші часи тут розташований ректорат Київського університету ім. Бориса Грінченка (1863-1910), видатного філолога, пам'ятник якому стоїть поряд із будівлею.
- ДЕ? Вул. Бульварно-Кудрявська, 18/2
Чоловіче комерційне училище
Головною будівлею наступного кварталу Бульварно-Кудрявської є бізнес-центр "Ренесанс" — колишнє чоловіче комерційне училище.
Його називали також "єврейським", адже для спеціальних та приватних навчальних закладів офіційне обмеження на прийом юдейської молоді не було таким жорстким, як в університетах. От і шли єврейські юнаки в комерційну науку, що зайвий раз підкреслювало суспільну думку про "домінування" євреїв в усіляких торговельно-банківських справах.
Тож Бульварно-Кудрявська стала вулицею комерційної освіти для обох статей — тим паче між двома училищами колись був сад, де студенти зі студентками могли зустрічатися для того, аби… скажемо, підтягнути свої знання.
До слова, в цій могутній будівлі, спочатку двоповерховій, перший семестр працював Київський політехнічний інститут — допоки завершувалося будівництво корпусів на Шулявці, тому її стіни — справжня колиска й цього славетного вишу. З 1912 року комерційне училище стало закладом вищої освіти. На той час тут було два відділення — економічне та комерційно-технічне.
В 1920-1923 роках надбудову зробив видатний архітектор Павло Альошин. Тут розмістився Кооперативний інститут, а з 1934 року "профіль" будівлі змінився — вона стала редакцією та типографією газети "Комуніст". Відтоді й до доби Незалежності в ньому царювала типографська атмосфера.
Так, на початку німецької окупації тут отаборилася газета "Українське слово" — орган ОУН. Саме тут працювала Олена Теліга (1906-1942), яка редагувала літературно-мистецький додаток "Литаври". Часопис встиг опублікувати деякі твори замордованих більшовиками письменників та поетів, але невдовзі, як відомо, саму редакцію "Українського слова" розстріляли — вже німці.
Після 1943-го у відбудованій після пожежі будівлі багато десятиліть розташовувалася книжково-журнальна фабрика, а бізнес-центром (повернувши собі в дечому комерційну функцію) вона стала тільки у 1990-х.
ДЕ? Вул. Бульварно-Кудрявська, 24
Народна аудиторія
Поряд із БЦ "Ренесанс" стоїть імпозантна блакитна будівля Народної аудиторії, зведена за ініціативою Київського товариства сприяння початковій освіті. Сталося це на початку 1880 років.
Під аттиком будинку є напис орфографією імперського періоду: "Общество содействия начальному образованию". 1909 року споруду ще раз перебудували у стилі неоренесансну.
Тут проводилися недільні народні читання і популярні лекції, щоденні концерти, у тому числі Миколи Лисенка та його учнів, а з 1918 року діяли театри під різними назвами, де, зокрема, ставив свої нечисленні театральні опуси Павло Тичина. Побувши також клубом залізничників, Народна аудиторія змінила профіль та стала головним корпусом НДІ "Діпроцивільпромбуд".
- ДЕ? Вул. Бульварно-Кудрявська, 26
Павлівський сквер
Центральним зеленим масивом цієї частини Кудрявця, доступним для публіки за будь-якої пори року, є сквер на перетині вулиць Винниченка та Гоголівської.
Тут багато старих дубів та лип. Під садом тече струмок — так само Павлівський. У царський період забудова, що впритул підійшла до нього з боку Гоголівської вулиці, зупинилася через нетривкі, зволожені ґрунти. У радянський час сквер свідомо зберегли як зелені легені району. Його назвали сквером ім. Павліка Морозова, встановивши тут пам'ятник цьому персонажу, а потім його змінив інший, не менш міфологізований — письменник Аркадій Гайдар.
Пам'ятник Гайдару "впав сам собою" на початку 1990-х, і відтоді сквер позбувся будь-якого ідеологічного забарвлення. Іронія в тому, що поряд, на Винниченка, 10, був зведений (на місці греко-католицького храму) в 1950-х будинок райкому КПРС, який у 1992-2011 роках встиг побути посольством США.
Лікарня лютеранської громади
На цій вулиці розташовано декілька примітних споруд різного призначення, зокрема лікарня лютеранської громади, зведена Едуардом Брадтманом у 1914 році. Похмуро-неоготичного вигляду споруда явно відповідала "німецькому" духу. З початку 1930-х тут була лікарня водників, а нині — лікарня та клініка при Національному медичному університеті ім. О. О. Богомольця.
На подвір'ї лікарні влаштовано храм на честь Остробрамської ікони Божої Матері — однієї з двох головних ікон Литви. В часи панування на українських теренах литовців цю ікону дуже почитали і в Києві. Зараз ця церква — єдина такої присвяти в усій Україні. Належить вона з 2022 року ПЦУ.
- ДЕ? Вул. Винниченка, 9
Садиба Барбана
В створі вулиці Винниченка, вже на вулиці Обсерваторній, є садиба 1892 року, відома за іменем титулярного радника Олександра Барбана.
Найцікавіші часи для цього будинку настали після Другої світової. 1944-го тут оселили першу за статусом номенклатурну пару радянського українського письменства — голову Спілки письменників Олександра Корнійчука та його дружину Ванду Василевську.
За чотири наступні роки у гостях тут побували деякі "прогресивно налаштовані" західні діячі культури, у тому числі в 1947-му — американець Джон Стейнбек (1902-1968), лауреат Пулітцерівської та пізніше Нобелівської премій. А з 1970-х в будиночку облаштувалася редакція газети "Культура і життя", його відвідувала сила-силенна творчих діячів наступних десятиліть.
2021 року будинок, уже приватизований, вирішили зламати забудовники і знищили його задню частину. Громадськість тоді відбила атаку на історичну садибу, і ситуація певним чином "заморозилася" до літа 2023-го, коли знову розпочалося зазіхання на цю ділянку, а встановлена активістами табличка на честь Стейнбека зникла.
- ДЕ? Вул. Обсерваторна, 6
Садиба Шелюжка
Цей цікавий особняк у стилі модерн розташований у глибині кварталу на вулиці Січових Стрільців навпроти Бехтерівського провулку. Мільйонер і вчений, ентузіаст розведення риб та вивчення метеликів (одночасно!) Лев Шелюжко (1890-1969) влаштував в цьому будинку перший в імперії приватний риборозвідник.
Важко повірити, але в будиночку якось уміщувалося аж 256 басейнів та акваріумів для розведення водорості та тропічних риб. Їх продавали у тому числі в магазині на Хрещатику, який належав Шелюжку.
Щодо колекції метеликів, то вже на 1918 рік в ній було близько 200 тис. екземплярів. У 1930-х господар, який не емігрував, хоча був більш ніж "непролетарського" походження, передав своє зібрання Академії наук, а сам став його доглядачем. Колекцію вирішили вивезти німці 1943-го, але зрештою виїхати вдалося тільки Шелюжку та його співробітникам, які згодом розсіялися по усьому світу.
Саму ж колекцію через розбомблені залізничні рейки загнали в тупик на якійсь станції у Східній Пруссії, де потім її знайшли радянські "органи" та повернули до Києва. Хоча, за чутками, повернули не всю, бо деякі особливо рідкісні екземпляри метеликів опинилися у москві.
Цікаво, що зараз у будинку розташоване Держагентство меліорації та рибного господарства — нібито "у пам'ять" про діяльність першого власник, хоча на анотаційній дошці ім'я "німецького посіпаки" не згадане.
ДЕ? Вул. Січових Стрільців, 45а
