Прогулянки Києвом: вулиця В'ячеслава Чорновола
Фото: Майя Двалішвілі
Багато киян бувало на цій вулиці, яка на понад кілометр простягається від кінотеатру "Київська Русь" на Лук'янівці до шляхопроводу на проспекті Повітряних сил (поряд із ним розташований Центральний РАЦС, який у народі називають "бермудським трикутником"). Але не всі знають цікаву історію цієї вулиці. Пройдемося?!
Дехто навмисно оминає цю вулицю через постійні затори. Вона забудована будинками переважно XX сторіччя, однак історія вулиці сягає середини XIX століття. Чорновола — це важлива магістраль, яка об'єднує Шевченківський та Солом'янський райони столиці. А ще — Шулявку та Солдатську Слобідку, яка є початком історичної частини Києва. Шанувальникам знаменитостей вулиця Чорновола відома іменами людей, які на ній проживають. В цілому, Солдатська Слобідка доволі артистичний мікрорайон. Прогулюючись тут, легко зустріти відомих музикантів, акторів, режисерів, дизайнерів. Та ми поважаємо приватне життя, тому не розкриваємо особистостей.
Перейменування
Назву вулиці змінювали кілька разів. З моменту заснування, в середині XIX сторіччя, вона була частиною Кадетського шосе, яке містило в собі теперішній проспект Повітряних сил та, власне, вулицю Чорновола. Шосе було шляхом від Жулян до Києва.
Частина нового Кадетського шосе, яке за Кадетським корпусом поступово переходило в дорогу до села Жуляни, проходила східною околицею гаю в 1850-х роках. На початку Першої світової війни його подовжили у бік Чоколівки, а вздовж звели нові військові навчальні заклади. Тоді Кадетський гай остаточно втратив значення рекреаційної зони. У період Української революції 1917–1920 років більшу частину дерев Кадетського гаю вирубали й спалили у київських "буржуйках". Так закінчилася історія старовинного гаю.
1923 року шосе перейменували на Повітрофлотське, а в 1934-му — на шосе Героїв стратосфери. На честь стратонавтів, які загинули під час польоту на стратостаті "Осоавиахим-1". В останній рік Другої світової війни йому повернули назву Повітрофлотське шосе. А 1963 року частину, яка йшла від Повітрофлотського шляхопроводу до Лук'янівки, відокремили та назвали на честь радянського партійного діяча Станіслава Косіора.
Сам Повітрофлотський міст, який всі знають та біля якого хоча б раз в житті стояли в заторі, побудували через кілька років після закінчення Другої світової війни. Люди тоді тільки починали видихати із полегшенням та планувати майбутнє, а отже мали ідеї та надії. Приміром, на розбудову міста.
Потрібні були нові розв'язки, зокрема така, яка б розвантажила рух від залізничного вокзалу. Попри те, що міст збудували у другій половині 1950-х, історія його починається ще в 1850-х, тобто за сто років до. Тоді на цьому місті стояла… Тріумфальна арка. Та протікала ріка Либідь, в якій, кажуть, водилися дуже смачні карасі. Вона там є і зараз — під землею, та про неї згадують лише у сезон київських дощів, коли під мостом розтікається море. Хоча в будинках поряд, на початку Берестейського проспекту, її можна побачити, просто спустившись у підвал.
У 2000-му році вулиці дали ім'я відомого українофільського політичного діяча, кандидата в президенти України Вячеслава Максимовича Чорновола. Він був дуже видатною фігурою, тому відтоді назву не чіпали.
В'ячеслав Чорновол (1937–1999) — український політик, публіцист, літературний критик, діяч руху опору проти зросійщення та національної дискримінації українського народу, політичний в'язень СРСР. Провідник українського національно-демократичного визвольного руху 1980–90-х років, Герой України (2000 рік, посмертно). Журналіст, який пішов проти злочинної комуністичної системи, і політик, який своєю діяльністю наближав відновлення незалежної України.
Грандіозні плани
У 1980-х на вулиці Чорновола, яка тоді ще називалася Косіора, там, де вона межує з вулицею Січових Стрільців, планували збудувати двоповерхову естакаду з шикарною розв'язкою та тунелем. І ще побудувати станцію метро "Глибочицька" та розширити магістраль удвічі. Однак плани так і залишилися на папері. Від того, до слова, менш цікавою вулиця не стала.
Власне, цим і славиться Київ: через хаотичність та безсистемність забудов, у несподіваних місцях можна побачити дивні речі. Тож, широка, майже нічим не примітна вулиця має три важливі архітектурні споруди.
- Дитяча лікарня "Охматдит"
Якщо починати мандрівку від моста на проспекті Повітряних сил, то зліва від нього знаходиться, мабуть, найвідоміша лікарня країни — "Охматдит" (охорона материнства та дитинства). Насправді клініку звели ще в позаминулому столітті для чорноробів. Ідея належала відомому меценату Миколі Терещенку, який заохотив для цієї справи своїх родичів. Вони та ще кілька добрих людей вклали в будівництво та розвиток власні гроші.
За це на території лікарні Терещенкові звели пам'ятник. А ще тут дуже багато квітів та цілий сад, у якому налічують кілька сортів троянд та гортензій.
Відкрили лікарню в 1894-му році. На той час вона була провідною, містила хірургічний, інфекційний корпуси, для хронічних хворих, власні лабораторії тощо. Бідні люди могли безкоштовно користатися не тільки ліками та їжею, але й відвідувати бібліотеку. А в деяких випадках їм продовжували допомагати фінансово й після закінченні лікування.
В сучасній версії Охматдиту збереглося кілька старовинних будівель. Зокрема, фасадна будівля та кардіологія.
В цих та інших старих корпусах досі можна побачити вітражі, барельєфи та ліпнину тих часів.
Тримається там також красива старовинна плитка, фурнітура, огорожі тощо. Головний вхід в лікарню — також будівля з вітражем тих часів.
- Перший ЖК Києва
Одразу за лікарнею — один з перших у Києві багатоквартирний будинок. Зараз про нього так і не подумаєш, бо там всього три поверхи. Та свого часу він був, можна сказати, революційним — цілим житловим комплексом.
Збудований в 1927–1928-х роках в стилі конструктивізму, який тоді активно розвивався, будинок був для тогочасного Києва незвичайним. Столиці тоді були непритаманні будинки-комуни, і цей — один з небагатьох зразків саме таких будівель. Він об'єднував в собі житло різного типу: 44 трикімнатні квартири та 41 кімнату для одинаків. А ще в цьому житловому комплексі існували власні кінотеатр, їдальня та клуб!
Якщо придивитися детальніше, то можна побачити, що величезні балкони будинку сполучають кілька помешкань.
Попри не надто презентабельний сучасний вигляд, будинок — об'єкт культурної спадщини. Цей статус захищає його від знесення. А ще кажуть, що там чудова звукоізоляція, бо в його основі червона цегла.
- Булочно-кондитерський комбінат
Праворуч від моста знаходяться цехи БКК — Булочно-кондитерського комбінату. Це двоповерхові будівлі, які звели ще в 1920-х роках. На жаль, цехи закрили ще десятиліття тому, та пам'ять про них залишилася. Іноді місцеві ще відчувають запах підгорілого хліба — чи то як фантомний біль, чи то щось там все ж таки відбувається.
Самі цехи комбінату тут вперше запрацювали ще в 1930-му році (30 квітня їм виповнилося б 94 роки). Тоді БКК випікав понад 90 найменувань продукції, зокрема всім відомий "Київський торт". Багато продукції експортували.
Підприємство започаткували ще в дорадянські часи. Та в 2013-му ці цехи загадково закрили, не зважаючи на прибутковість. Подейкують, тут не обійшлося без сім'ї колишнього мера Черновецького, яка планувала продати територію забудовникам.
Перший хмарочос Києва
За шляхопроводом на проспекті Повітряних сил, на розі Чорновола та Берестейського проспекту, височіє один з перших в Україні хмарочосів, виблискуючи зеленими дзеркальними вікнами. Тоді, коли його збудували, він був найвищою будівлею столиці, заввишки у 106 метрів. Та що там в Києві — з 1986-го по 2003-й він вважався найвищим будинком країни!
Будувати його почали ще в 1970-х — як Кущовий інформаційно-обчислювальний центр Українського управління цивільної авіації МЦА СРСР (надалі — Українського об'єднання цивільної авіації "Авіалінії України"). В 2003-му хмарочос реконструювали. Зберегли його каркас, але багато чого змінили всередині. Та й на зовнішньому вигляді ремонт позначився. Будинок став ще монументальнішим. Зараз це приміщення займає Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України. Його прикрашає глобус, який крутиться у спеціальні дати. А у свята ще й підсвічується, разом зі всією будівлею. Щоправда, під час війни, цю опцію скасували.
З часом вулиця обросла новобудовами: клубними будинками бізнес-класу. Але це вже інша історія...
