Скарби головної дитячої бібліотеки
Фото: Олександр Панченко
Національна дитяча бібліотека (вул. Корчака, 60) — це по-справжньому унікальне місце. І ми зараз навіть не про її багатющі книжкові фонди. І не про те, що це справжній культурний центр, в якому письменники проводять презентації своїх книжок, актори виступають із творчими вечорами, а художники влаштовують цікаві майстер-класи (про насичене життя бібліотеки ти можеш прочитати на її офіційному сайті).
Я про інші скарби — монументальні. Адже будівля бібліотеки — це результат плідної співпраці архітекторів і художників. Зазвичай як було заведено: архітектор щось там проєктує, а будівельники — зводять. І лише після того на об'єкт запрошувався "фахівець із декору", який відчайдушно намагався хоч якось прикрасити вже зроблене. Зазвичай кінцевий результат такого "причепурювання" мав неприродний, штучний вигляд.
А от будівля бібліотеки (відкрилася 26 грудня 1978 року) — це вдалий приклад того, коли все робилося одночасно. Більш того, не буде перебільшенням, якщо я скажу, що над її інтер'єрами та екстер'єрами працювали провідні українські митці.
Ковальські решітки
Перше, що привертає увагу — решітки, якими прикрашено будівлю. Ці ковальські витвори мистецтва — справа талановитих рук Олександра Міловзорова. Бачили на станції метро "Олімпійська" "вогняну" мозаїку чи рельєф із футболістами та хокеїстами? А на станції "Тараса Шевченка" барельєф із Кобзарем? Це все роботи Олександра Петровича.
На той час це була перша спроба відповісти на потребу архітектури в Україні, залучивши до неї художній метал, — згадував митець.
За словами Міловзорова, відчуття роботи з гарячим металом неможливо описати словами. Це якась фізична насолода разом з естетичною.
Вітраж "Знаки зодіаку"
Моя найулюбленіша робота в бібліотеці — вітраж "Знаки зодіаку" Олександра Міловзорова у кімнаті для демонстрації діафільмів та слайдів (нині — для показу фільмів).
Треба бачити реакцію людей, які вперше потрапляють у цю залу та наче вкопані завмирають від здивування та захоплення.
Історична довідка
Під час зведення будівлі використано наступні оздоблювальні матеріали: з Вірменії надійшли рожеві плитки (туф) для оздоблення стін, з Узбекистану — мармур. Єреванські майстри виготовили вітражі для вікон, а прикарпатські меблярі — читацькі столики спеціальної конструкції, стелажі та книжкові вітрини; паркет отримано з Ківерців Волинської області.
Кераміка Ольги Рапай
Перше, що бачать відвідувачі, ступаючи у вестибюль, — фантастичні вази-квіти та перламутрові кашпо для кімнатних рослин.
Але це тільки початок. Найголовніше — на другому поверсі: панно "Першодрукарі", яке розповідає історію писемності (від єгиптян і Київської Русі до сьогодення).
Що по-справжньому дивує, то це те, що роботі вже майже 50 років, а вона буквально сяє соковитими кольорами — наче панно створили нещодавно!
Проте це не єдина робота Ольги Перецівни, що прикрашає бібліотеку. Так, у залі мистецтв ''росте" дивовижне керамічне дерево.
Тут і Паганіні, і Моцарт, і джазові бенди (мій улюбленець — музикант, що грає на саксофоні), і бандуристи — повна музична феєрія!
Але перевершує все казкова стіна.
Тільки поглянь на цього доброго триголового змія або хитромудрого Насреддіна чи пихатого голісінького короля з однойменної казки Андерсена...
Вільний читач
Вхід до бібліотеки "охороняє" юнак з книгою. Цю чудову скульптуру зробив справжній маг від скульптури — Борис Довгань. Ще років із п'ять тому хлопчик перебував... за ґратами. Саме в такий спосіб його рятували від вандалів. Але пізніше решітку таки прибрали.
Серед інших робіт Бориса Довганя, які кияни знають пречудово, — пам'ятник Гоголю та Вертинському на Андріївському узвозі. А крім того, рельєфи на так званому будинку "з тарілкою" біля метро "Либідська".
