Біг та побут у сім'ї професійних марафонців: переможці Десятки Незламності Ольга та Микола Нижники
Фото: колаж "ТиКиїв"
Ольга та Микола Нижники — пара професійних українських бігунів на довгі дистанції. У березні цього року вони фінішували першими на Десятці Незламності, організованій Run Ukraine, кожен у своєму заліку. Ольга і Микола бігають з дитинства, це їх основна професійна діяльність. Також вони вдвох тренують любителів, постійно готуються до нових змагань і виховують дворічну доньку Міру.
Ольга Нижник (дівоче прізвище Скрипак) — бронзова медалістка Чемпіонату Європи, олімпійка. Представляла Україну на Лондонській олімпіаді у 2012 році й посіла 20 місце.
Микола Нижник — майстер спорту міжнародного класу, його рекорд на марафоні — 2 години 11 хвилин. У 2019 році Микола став переможцем на Чемпіонаті України з марафону і після цього зміг представляти країну на літніх Олімпійських Іграх в Токіо на марафонській дистанції.
Сімейне життя з маленькою дитиною — вже челендж, а якщо двоє дорослих — професійні спортсмени? Як організувати побут, тренування і мотиваційну атмосферу у родині, — про це "ТиКиїв" поговорив з Ольгою Нижник, яка наразі готується до наступного змагання на 10 000 м у травні.
Про початок спортивної кар'єри
Коли мені було 11 років, на урок фізкультури прийшла тренер Валентина Григорівна (Антонова) і запросила на секцію легкої атлетики, я погодилась. Наша сім'я не була заможною, і це виявився дуже цікавий варіант, бо батькам не потрібно було нести зайві витрати.
Я завжди завдячую в першу чергу тренеру: саме від педагога залежить, чи зможе він зацікавити дитину і розкрити талант. У дитячому віці надихають саме перемоги, тому дуже важливо хвалити дітей і в здоровому ключі заохочувати. Це вже в дорослому житті мотивують і рухають поразки й невдачі.
У мене було дуже багато офіційних всеукраїнських змагань, і я їм не надавала якогось особливого значення: вони були рутиною, контрольною роботою для школяра. Першим великим змаганням став Чемпіонат Європи по кросу у 2007 році в Торо (Іспанія): я зайняла четверте місце, бувши молодшою, ніж дівчата, які виступали в категорії юніорів. Це швидкісний крос-кантрі, дуже швидкісний, я вперше поїхала з дорослими титулованими спортсменами, з Сергієм Лебедем і Тетяною Головченко, для мого дитячого сприйняття це було щось космічне.
Про знайомство з чоловіком та тренувальний побут
З Миколою ми тренувалися в одного тренера довгий період і дружили, потім це переросло в щось більше. Ми зустрічалися з 2015 року і жили разом, а одружилися, коли я завагітніла Мірою восени 2021 року.
Звичайно, біг об'єднує, як і будь-який спільний інтерес. Але при цьому ми не дуже давимо один на одного в тренувальному процесі: можемо радитися, обговорювати, але кожен сам себе тренує і ми поважаємо кордони один одного.
Коли Мірі виповнилось 3 місяці, і я почала активно тренуватися, ми домовились, що будемо спати з донькою по черзі та підлаштовуватись під тренувальні графіки. Коли у когось з нас заплановано важке тренування, він спить окремо на дивані, де може краще виспатись. Щоб мати змогу побігати обом зранку, ми розділили день так, що хтось бігає раніше, наприклад, о 7:39–8:00, і звільняє комфортний час (це 9:30–10:00) для того, хто робить інтервали чи темповий біг. Увечері так само: або хтось бігає раз в день і тоді він гуляє з Мірою, а буває, що бігаємо по черзі.
Надскладне в цьому графіку — це знаходити час на побутові речі, і оскільки я зараз треную аматорів, то поки Міра спить вдень і ввечері, я закриваю роботу з ними. Таймінг у нас налагоджений оптимально.
Головне — вміти домовлятися і підлаштовуватись, а ще вміти розділяти обов'язки. Я вдячна чоловікові, що він може і прибирати, і приготувати, якщо це потрібно.
Про вибір забігів для участі
Цілі професійного спорту відрізняються від аматорського: для нас забіги — це не тільки варіант активного відпочинку, але й заробіток, тому важливим фактором у прийнятті рішення "бігти чи не бігти" є умови, які нам запропонували організатори й сама траса. Швидкість результату важлива для підтримки статусу.
Але може бути так, що є гарний забіг, де можна показати високий результат і я готова його бігати хоч кожен рік. Наприклад, я дуже люблю Прагу і бігала там неодноразово.
Про забіги разом
У нас є принцип "не заважай": Микола і я — професіонали своєї справи, і коли пролунав постріл стартового пістолета, то кожен робить те, що вміє, і старається зробити це якнайкраще. Можемо по дистанції підказувати один одному. Наприклад, коли є висока конкуренція, то розповідаємо, як там себе почуває суперник чи наскільки близько або далеко він. А так просто тихенько собі переживаємо, щоб все склалося, як бажається та й все.
Найскладніше — це переживати травми один одного.
Про мотивацію та страхи під час забігів
Під час самого забігу вже не дуже потрібна мотивація: ти тренувався довгий період часу, і якщо витрачаєш сили і час на біг, то просто треба зробити цей забіг максимально добре. Адже попрацювати одну-дві години набагато легше, ніж потім шкодувати про те, що десь недопрацював чи здався і не зміг реалізувати свій потенціал.
Сильних страхів у мене немає, буває такий стан "от не біжиться" і тоді вся дистанція — це суцільна терплячка, цього я дійсно боюсь.
Зміни під час війни
У нас війна і народження дитини випали на один період, тому зміни кардинальні. Сильно демотивує неможливість вільного виїзду за кордон чоловіку: відсутність тренувальних зборів за межами України впливає напряму на результат в майбутньому. Для мене — це гірша логістика, яка займає більше часу й обмежує у виборі забігів: я маю маленьку дитину і не можу залишати її на довгий час.
Безумовно, як і у всіх українців, ми маємо погіршення сну через нічні ракетні атаки та стрес, — це впливає на відновлення після тренувань і результати.
Про перемогу на Десятці Незламності
В умовах воєнного часу дуже складно проводити масові забіги, тому я рада і вдячна команді Run Ukraine, що вони займаються організацією і запросили нас взяти участь. Траса була не найкращою, але ми маємо розуміти, що зараз війна, і дякувати за те, що забіги взагалі є. Виграти на цей раз було взагалі легкою задачею для мене, все пройшло соло і без сюрпризів.
У мене з основних забігів на сьогодні — це Чемпіонат України з бігу на 10 000 м, який відбудеться в травні, і хочу зробити декілька півмарафонів у Європі.
Про біг у парі
Так, щоб бігали разом чи обидва партнери — це не дуже часте явище (принаймні в моїх бігунів). В основному бігає хтось один, йому це подобається, і той бігун хоче нав'язати це хобі партнеру, що не завжди є хорошою ідеєю.
Я прихильник того, щоб людина спробувала бігати, бо вона сама того хоче, а не, тому що бігає чоловік чи дружина.
