Як проводити бігові події під час війни: інтерв'ю з командою Run Ukraine
фото: Run Ukraine
Команда Run Ukraine — найбільший організатор бігових подій в Україні. Вони проводять забіги по всій країні з 2010 року, і це наймасштабніші старти у Києві, Львові, Одесі та інших містах. За 14 років було понад 60 міжнародних змагань для любителів бігу та спортивних ентузіастів. З початком повномасштабної війни організовувати марафони та півмарафони стало набагато складніше за очевидних причин, а частина команди Run Ukraine приєдналась до лав Збройних Сил України, зокрема, генеральний директор компанії Дмитро Черницький та організаційний директор Іван Третьяков (вони пішли служити добровольцями з перших днів великої війни).
Однак, восени 2022-го команда повернулась до проведення офлайн-подій, і 27 листопада на ВДНГ організували забіг "Об'єднані сміливістю". У 2023-му та 2024-му календар забігів поповнився подіями: весною цього року вже провели Десятку Незламності та Півмарафон Незламності, у травні заплановано змагання з кросфесту, у червні — дитячі забіги, а у жовтні — Марафон Незламності.
За весняний сезон 2024-го у двох забігах взяли участь більш як 8872 бігуни (3283 — у Десятці, 5590 — у Півмарафоні), з них — 22 професійні спортсмени та 370 військових. Забіги проводили на території ВДНГ, бо ця локація не потребує перекриття доріг та максимально пристосована до змагань у сучасних умовах.
Звичайно, кожен захід зараз має благодійну мету: частина стартових внесків перераховується на потреби ЗСУ або Госпітальєрів. У 2024 році Київський півмарафон Незламності зібрав 2 млн 12 568 гривень на закупівлю спеціального обладнання для евакуаційних автівок на фронт медичного батальйону УДА "Госпітальєри".
Наскільки складно організовувати спортивні змагання для широкої аудиторії під час війни, хто бере в них участь і чому це важливо, — розповіла команда організаторів Run Ukraine, а саме Іван Третьяков та Вікторія Веремієнко.
Траса
Ідеальна траса для забігу має бути з гарним покриттям, невеликою кількістю поворотів, наявністю бомбосховищ неподалік та без необхідності перекривати дорожній рух — це майже нездійснена задача під час воєнного стану. Тому на Десятці траса складалась з двох кіл по 5 км, і ми зробили окремий "швидкий старт": виокремили професійних спортсменів, щоб у них була можливість показати свій справжній результат, і вони почали на годину раніше. Якщо стартувати всім разом, то лідер буде доганяти "хвіст" — більш повільних спортсменів — і пробиратись крізь них до фінішу.
За основу організатори взяли японський марафон у Фукусімі, де учасники мають пробігти 2 кола, так перекривається менша частина міста, та лише 3 години для фінішу. Швидкі бігуни не наздоганяють повільних, оскільки стартують окремо.
Київ — це найбільша бігова аудиторія країни, найбільш досвічена, вибаглива та лояльна водночас. У столиці наразі для забігів доступні лише дві локації — Труханів острів та ВДНГ. Обидві розташовуються у парковій зоні з вузькими доріжками і це незручно як для швидких спортсменів, так і для новачків. Ми всі хотіли б повернутись на вулиці, але Київ до цього ще не готовий.
Іван Третьяков коментує: "Я не розумію, чому місто не готове? Я вважаю, що небезпеки на ВДНГ, на маленькому колі у 5 км при об'єктивно маленькій кількості бомбосховищ, набагато більше, ніж на одному великому колі (21 км) у місті, де ти пробігаєш 3-4 станції метро і безліч різних укриттів та підвалів".
Але, на жаль, сьогодні у нас спорт орієнтується не на тих, хто ним займається, а на тих, хто спортом не займається. Місто каже: "Ви можете бігати на ВДНГ? Значить, бігайте на ВДНГ". А коли ми звертаємось до ВДНГ, то вони також не здатні перекрити широку дорогу, тому що там є рух автомобілів, і пропонують бігати у лісі.
Пряма трансляція й анонсування подій
На Десятці у нас був "швидкий старт" на початку, а змагання для решти почались тільки через 25 хвилин після фінішу професійних бігунів. Це був один з небагатьох моментів (не тільки під час війни!), коли аудиторія чекала на фінішерів та вболівала. Це дуже незвично для українських змагань, оскільки у нас так не заведено, на відміну від західних стартів. Ми впевнені, що треба всім показувати швидких атлетів і змагальну складову, це — новий виклик, так відбувається у всьому світі. Трансляції і вболівальники популяризують спорт і здоровий образ життя, що заохочує приєднатись нових учасників.
Трансляції українських забігів наразі, звичайно, немає. Перша причина — фінансова: вулична трансляція складна та потребує великих витрат, вона сильно відрізняється від знімання у студії. По-друге, немає великої зацікавленої аудиторії, яка б хотіла дивитись, як хтось біжить 10-20 кілометрів. По-третє, прямий ефір в Україні зараз наражає на небезпеку: не можна показувати наживо подію у конкретному місці. Крім цього, заборонено також анонсувати час та місце заходів, у яких беруть участь військові, — це офіційне правило Міністерства молоді і спорту. Тому у документах ми не можемо вказувати ці дані. Хоча на Палаці "Україна" або Палаці спорту досі розміщують анонси концертів, які збирають значно більшу аудиторію, ніж марафон.
Третій рік в Україні йде повномасштабна війна, ми адаптуємось до нових умов, і життя продовжується. Частина громадян захищає Україну, але ті, хто в тилу, мають працювати, щоб донатити, і займатись спортом, щоб підтримувати своє фізичне та ментальне здоров’я. Протягом першого року всім було не до бігу, але зараз, ми вважаємо, що йому є місце у нинішніх умовах.
Спорт важливий і для захисників: понад 120 військових бігли 5-10 км, а 35 людей після важкої реабілітації пройшли 150 метрів — це 5 хвилин, але вони готуються до цього два тижні. Тому це дуже важливо, і тільки заради цього потрібно це організовувати.
Консенсусу з адміністрацією міста немає: ми маємо повну підтримку від Департаменту молоді і спорту КМДА і маємо заборону від заступника мера Києва, який відповідає за спортивний напрямок. Ми вважаємо, що необхідно домовлятись і приймати рішення, що розвиватимуть спорт, пропагувати здоровий спосіб життя, залучати ще більшу аудиторію і, звичайно, збирати донати.
Як змінилась аудиторія за 2 роки
Бігова аудиторія значно оновилась, але залишилась статистично у довоєнному розподілі: наприклад, не змінилось співвідношення між жінками та чоловіками. Здавалося б, що жінок мало би бути більше порівняно із довоєнним часом, оскільки чоловіки у ЗСУ, але на всіх дистанціях зараз приблизно половина жінок, крім дистанції повного марафону: тут їх стабільно 11–12%. Віковий розподіл також без істотних змін: активне ядро — це 27 – 44 роки.
З'явилось багато новачків, приблизно 30-50%. Зникли ті, хто брав участь хаотично і тренувався несистемно. Почали повертатись ті, що взяли паузу у змаганнях під час війни. Наприклад, цієї весни ми часто чули: "Це мій перший забіг з 2021 року!". На жаль, велика кількість активних бігунів виїхала. Зокрема, 70-80% триатлонного сегменту працювали в IT, а їх компанії зробили умови для релокації та стимулювали переїзд співробітників.
Ожив корпоративний сегмент, ще минулого року ця аудиторія повернулась, і ми маємо команди до 100 учасників. Під час війни така активність — це одночасно соціально-корпоративна відповідальність, тім-білдинг, можливість допомагати ЗСУ та підтримання здорового способу життя й цінностей компанії.
Бомбосховища та повітряна тривога
Під час повітряної тривоги, згідно з правилами, організатори мають припинити захід, у цей час нові старти не починаються. Для тих, хто вже стартував, ведучий та волонтери у гучномовцях постійно нагадують про загрозу та пропонують пройти в укриття. Анонс не можна не почути, якщо бігун не в навушниках (а це заборонено офіційними правилами легкої атлетики). Звичайно, у цьому випадку кожен учасник приймає рішення сам, — чи хоче він йти в укриття, чи продовжує свій забіг, але офіційно змагання вже не відбуваються.
Під час призупинення заходу ми вимикаємо музику, партнерські зони закриваються і припиняють роботу, щоб не заохочувати учасників брати участь і наражати себе на небезпеку. Волонтери направляються у бомбосховища, хоча, як правило, частина вирішує залишитись, — це їх право та вибір. Хтось біжить, тому на фініші ми залишаємо ізофолії, воду та комбучу.
Наприклад, під час Десятки Незламності повітряна тривога була вперше за всі часи столичних бігових офлайн-подій під час повномасштабної війни. На жаль, ми анулювали офіційні результати Десятки, тому що офіційно івент було призупинено, і навіть неофіційно — умови були нерівні: хтось зійшов з маршруту, хтось фінішував. Тому ми не мали результатів за віковими категоріями, тільки були переможці у "Швидкому старті", — він відбувся до повітряної тривоги.
Звичайно, всі учасники отримали свої медалі та розуміють, чому не відбулось нагородження. Але були й незадоволені, які очікували офіційних результатів і рейтингів.
Команда і робота з партнерами
Робота з партнерами ведеться активно, при цьому наша внутрішня позиція — не працювати з компаніями, які не вийшли з російського ринку, хоча іноді це боляче — бо кожні правила та обмеження мають свою ціну.
Впевнені, що наші події якісні, адже 14 років ми працюємо для залучення широкої бігової аудиторії в Україні, завдяки цьому маємо нових партнерів, серед них, наприклад, "ПриватБанк" з контрактом на три роки, "Укрнафта", аптека "Бажаємо здоров'я", Volvo, Carlsberg та інші.
Команда Run Ukraine зменшилась у 3,5 раза, — на сьогодні нас 12 людей, четверо працюють з-за кордону. Частина служить у ЗСУ, частина — працює. Ті, хто служать, також волонтерять та допомагають Run Ukraine.
Планування в умовах війни відрізняється. Зараз ми набагато гнучкіші у наших задумах та реакції на зміни. Кількість учасників забігів у 2024 році збільшиться вдвічі у порівнянні з 2023-м. Проте далі планувати ріст поки що не можемо.
