Як створити спортивну спільноту в Києві: історія клубу SEСTA
Фото: SEСTA
Здається, що бігові клуби у світі та в Києві випереджають за популярністю нічні: проводити час з друзями (і, власне, знаходити їх) стає краще та здоровіше у спортивній спільноті, а вечірки замінюються на ранкові пробіжки та рейви о 9 ранку у кав'ярнях з фільтр-кавою. SECTA Run Club — біговий клуб, що також збирає учасників на тренування, як на свято і навіть "посвяту", повідомляючи, що вони — новий культ Києва.
Історія SECTA почалась тільки чотири місяці тому, але вони вже встигли засвітитись в інфопросторі киян, як нове модне і спортивне місце для зустрічі, і організувати декілька масштабних подій: на стадіоні "Динамо", у ЦУМі та організувати забіг. Ми поспілкувались з одним з організаторів клубу, Олександром Прохоренком, і дізнались про історію створення спільноти, секрет привабливості для учасників, колаборації з іншими брендами та про плани на створення Секти в інших містах.
Як виникла ідея створити спортивний клуб і коли? Чия це була ідея і хто входив до стартової команди?
Все почалось чотири місяці тому з розмови між двома бігунами-аматорами, Денисом та Олександром, які захотіли створити в Києві не просто біговий клуб, а нову спортивну культуру — спільноту, яка змінює місто через рух, присутність і взаємну підтримку.
Денис Шматко — співзасновник SECTA, підприємець, засновник магазину тактичного одягу, має досвід у сфері гостинності та організації подій. Денис прийшов у біг із глибокої депресії, тривожних думок, із втрати себе. У його житті був період, коли все здавалося порожнім, небезпечним, розбалансованим, і саме через рух він повернув собі сенс і жагу до життя.
Олександр Прохоренко — співзасновник SECTA, спортсмен, підприємець. Займається спортом з трьох років: теніс, боротьба, бокс, футбол, фігурне катання, скелелазіння, легка атлетика, плавання, велоспорт. Пробіг усі шість марафонів Abbott World Marathon Majors, деякі — навіть двічі. Навчався в Стенфорді, зокрема закінчив курс зі спортивного харчування. Глибоко вивчає періодизацію тренувального процесу, відновлення, ментальні фази атлета, біохімію харчування, сон, дихання, баланс.
Так народилася SECTA — жива структура, що поєднує біг, вело, йогу, падел-теніс, футбол, взаємодію, стиль життя, ранки, ритуали, музику й відчуття спільності.
Якими були перші кроки після появи ідеї? Що найважливіше на старті клубу взагалі?
Найважливіше — це люди: не логотип, не форма, не сторінка в Instagram, а відчуття, що ти не один. Що з тобою біжать, тебе чують і підтримують.
Перші кроки були дуже прості: ми разом пробігли десятку, потім разом пішли в баню. Потім — разом обідали, сміялися, ділилися. І от у цій простій послідовності дій народилася довіра, бо люди бачили: тут безпечно, тут тепло, тут чесно. Вони приводили друзів і розповідали знайомим. Так, крок за кроком, забіг за забігом, почала формуватися SECTA.
Чи був у вас якийсь референс або приклад спільнот, на який ви орієнтувалися?
Ми не мали чіткого референсу. Усе пішло від серця, інтуїції та особистого досвіду. Я багато подорожував світом, довго жив в Америці, бачив, як працюють ком’юніті в Нью-Йорку, Лос-Анджелесі, Лондоні. Там біг — це не просто спорт, а соціальна енергія, спосіб бути присутнім, підтримувати одне одного, трансформувати простір. Я знав, наскільки це актуально і як цього бракує у нас.
У Дениса було інше джерело — потреба в драйві, у внутрішньому русі, у тому, щоб не просто бігати, а заряджати себе та середовище навколо. Нам обом хотілося створити щось живе, не схоже на класичний формат.
SECTA народилася не як копія когось, а як відповідь на наш внутрішній запит і потребу міста в новій формі спільноти.
Як ви розподілили обов’язки в команді та які ролі кожного з учасників?
SECTA — це вже не просто двоє людей, це повноцінна команда, яка підтримує одне одного. У нас немає жорсткої ієрархії, але є довіра, відповідальність і розуміння, хто за що відповідає.
Я займаюся загальним баченням, стратегією розвитку й напрямком руху клубу: маю найбільший досвід у спорті та створенні команд, тож бачу цілісну картину й допомагаю тримати фокус. Також проводжу бігові та ОФП-тренування рано-вранці для всіх тричі на тиждень і для групи PRO — раз на тиждень увечері.
Разом із Денисом ми розробляємо нові формати, створюємо сенси, працюємо над мерчем, естетикою й атмосферою. Він — внутрішній двигун, ідейний каталізатор, той, хто вміє надихати простір.
Яна — наша маркетинг-директорка, яка тримає комунікації, брендинг і стратегію на потужному рівні. Ольга — веде наш соціальний медіамаркетинг, формує пульс у діджиталі. Олег і Рома відповідають за окремі напрями: футбольне крило та розвиток SECTA в інших містах.
Наталі веде надважливий напрям — благодійність і співпрацю з військовим середовищем, зокрема з 3-ю окремою штурмовою бригадою та патронатною службою "Янголи". Разом ми ухвалюємо рішення, обговорюємо нові кроки. У кожного — своя роль, але ми всі — одна команда.
Яка філософія або місія Секти?
SECTA — це про рух. Не лише тілом, а й духом, емоцією, сенсом. Наша філософія — бути присутніми. Біг дає змогу бути тут і тепер, відчувати себе, чути ритм життя, відчувати інших.
Місія — створити нову культуру міського спорту в Україні. Спорт як стиль життя, як форма взаємодії, як внутрішня трансформація. Ми не просто бігаємо — ми живемо і змінюємося разом. Ми — за усвідомлений рух, у якому немає тиску, зате є підтримка. Немає суперництва, але є зростання. Немає пафосу, зате є тепло.
SECTA — це місце, де тебе бачать, чують і приймають. Де можна бути собою, навіть якщо ти вперше вдягнув кросівки. Ми за спільність, за глибину, за постійне відчуття "я не один".
Як до вас можна приєднатися? Чи є якісь критерії, умови?
Усе дуже просто — приходь і біжи з нами. У нас немає фільтрів, жодних "ти повинен" або "ти маєш відповідати очікуванням". Кожен має свій старт, свої цілі, свою швидкість. У нас бігають як марафонці з досвідом, так і ті, хто ніколи не бігав. І це прекрасно.
У нас є ранкові тренування, вечірні групи, пробіжки у вихідні. Є чат, де ми все анонсуємо. Є Instagram, де завжди можна знайти актуальну інформацію.
І найважливіше — є люди, які зустрінуть тебе з усмішкою, допоможуть і підкажуть.
Хочеш бігати — бігай. Хочеш бути волонтером — допомагай. Хочеш просто бути — будь. У SECTA кожен знайде своє місце.
Як відрізняється ваш підхід до бігу від класичних бігових клубів?
Ми не тренувальний табір. Ми — простір для дослідження себе через рух. Так, у нас є структура, періодизація, професійний підхід. Але немає насильства над собою, гонитви за результатом за будь-яку ціну.
Ми не вчимо бігати — ми допомагаємо відчути, навіщо ти біжиш.
У нас важливий не лише пейс, а й ритм дихання. Не лише дистанція, а й настрій. Не лише час, а й усвідомлення, що ти живеш. Ми вчимося довіряти тілу, чути його, поважати свої межі. І водночас — відкривати нові горизонти. SECTA — це про баланс між фізичним і ментальним. Про внутрішню дисципліну, яка не душить, а розкриває.
Як клуб впливає на життя учасників? Чи є приклади трансформацій, історій?
Таких історій дуже багато. Люди, які боялися бігу, зараз готуються до марафонів. Ті, хто не знаходив свого кола, тут знайшли друзів. Були випадки, коли завдяки бігу з SECTA люди виходили з депресії, долали залежності, розлучення, кризу сенсів.
У нас є хлопець, який прийшов після травми — не фізичної, а емоційної. Просто в один момент вирішив пробігтись із нами, і з того дня його життя почало змінюватись. Зараз він веде власну групу, має нову роботу й зовсім інший погляд на життя.
Є дівчина, яка боялася говорити вголос, соромилась себе — зараз вона веде чати, організовує події, надихає інших. І таких історій десятки. Біг — це не про ноги. Це про серце, про дух, про те, ким ти стаєш у процесі.
Чим Секта відрізняється від інших?
Ми — не елітний клуб, не секта цифр чи пейсів. Ми — простір для тих, хто хоче відчути себе. Для тих, хто шукає не "кращу форму", а свою форму життя. У нас не питають, скільки ти пробіг, у нас питають, як ти сьогодні себе почуваєш. З нами можна йти своїм темпом, але не наодинці.
Хто є цільовою аудиторією Секти, і як ви визначаєте її потреби? Чому люди приєднуються до вашої спільноти? Що їх приваблює?
У нас немає стандартної "цільової аудиторії" у класичному маркетинговому сенсі. Наша спільнота — це всі, хто живе в русі. Всі, хто шукає ритм, хто хоче відчути тіло й душу, хто прагне бути частиною чогось більшого. Це — ті, хто загубився. І ті, хто знайшов. Це — ті, хто пробігає своє відновлення, свою втому, свою надію.
Ми не відокремлюємо людей за віком чи фоном. У нас є студенти й ветерани. Є художники, айтішники, архітектори, батьки, люди після травм, люди, які хочуть почати все з початку. Це всі, хто відчуває потребу в русі, у розвитку, у спілкуванні, у присутності. Хто хоче відчути, що ранок має сенс. Що життя може бути простим і глибоким одночасно. Що біг — це не втеча, а шлях до себе.
Які є колаборації з брендами зараз і як вони впливають на розвиток проєкту?
Ми вже встигли реалізувати кілька дуже теплих і сильних колаборацій. Серед них — об'єднане тренування з ЄБШ, під час якого ми збирали кошти для патронатної служби "Янголи" 3-ї окремої штурмової бригади.
Також ми у постійній колаборації з мережею 128 cafe, де смачно та корисно снідаємо після тренувань, і зі 128 foods, з якими зробили нереально смачний Cold Brew. З OCTO Tower провели йогу на даху, ранкову пробіжку та morning club.
Ми не обмежуємося лише пробіжками. SECTA — це також про знання, досвід, натхнення та щирі зустрічі. Разом із нашим партнером ЦУМ ми зробили класну інтеграцію — наш перший форум. Великий день для спільноти, який зібрав не просто бігунів, а дуже різних, глибоких і крутих людей: спортсменів, тренерів, філософів руху. Ми говорили про життя через спорт, про життя після спорту, про баланс, відновлення, харчування, масаж, силу ком’юніті.
Серед спікерів форуму були: український футболіст Денис Бойко; фехтувальниця Влада Харкова — майстер спорту міжнародного класу, чемпіонка Європи та призерка Кубків світу; тенісистка Людмила Кіченок — чемпіонка Вімблдону‑2023 у міксті та US Open‑2024 у парі з Остапенко; бігунка Вікторія Ткачук — фіналістка Олімпійських Ігор у Токіо та срібна призерка чемпіонату Європи; колишній футболіст і президент профспілки гравців Нідерландів Євген Левченко; капітан олімпійської збірної України з тенісу Михайло Філіма, а також Ігор Пузанов, Олександр Максимчук і Оксана Назарчук — експерти, які формують спортивне мислення в Україні.
За тиждень до форуму ми провели ще один шалений проєкт у колаборації з Konteyner bar — другу "пивну милю". Це був чистий фан і самоіронія. Ми, сектанти, вийшли з бігового режиму, одягли костюми, пили безалкогольне пиво, бігали колами й сміялись, показуючи, що спорт — це не лише про дисципліну, а й про людяність, легкість, свободу.
У планах ще багато — і очікуваного, і несподіваного. Ми не мислимо в межах "брендових активацій", колаби не визначають нас, але вони нас прискорюють. Це як коли ти вже біжиш у своєму темпі, а хтось добігає поруч і каже: "А давай швидше, разом".
Розкажіть про монетизацію Секти — вона є? Планується?
Поки що жодної комерційної монетизації у Секти немає. Усі наші тренування, усі івенти — це відкрита платформа. Ми тримаємо це простим: приходь, біжи, будь частиною.
Іноді ми збираємо внески на благодійних подіях, іноді — на каву чи організацію подій. Але завжди — відкрито, з фокусом: або на потреби військових, або на якісну реалізацію подій.
Так, ми думаємо про розвиток. А розвиток потребує фундаменту. Тому у майбутньому плануємо запровадити платну підписку — не як бар’єр, а як форму підтримки, взаємної відповідальності та доступу до ширшого спектра можливостей.
Ми тестуємо, що саме хочемо й можемо дати на цьому рівні: спеціальні формати тренувань, доступ до глибших івентів, індивідуальна робота зі спеціалістами, закриті кола спілкування, авторські програми, внутрішній філософський простір. Але базові речі будуть завжди залишатись вільними.
Монетизація — це не про заробіток. Це про енергообмін, який дає змогу бігти ще далі.
Які довгострокові плани або мрії щодо розвитку проєкту у вас є?
Ми хочемо, щоб SECTA зростала не лише в Києві. Ми мріємо про Харків, Одесу, Дніпро, Львів, Чернівці. А ще — про Лондон, Берлін, Варшаву, Тбілісі, Нью-Йорк.
Наші мрії прості: робити свою справу добре. Створювати якісний, чесний, глибокий продукт. Збагачувати людей не лише тренуваннями, а знанням, атмосферою, відчуттям "я не сам".
Коли, на вашу думку, Київ став біговим містом? Чи є куди рости ще?
Це сталося не одразу. Я бігав давно, ще коли бігун на вулиці був радше дивиною. Але з часом щось зрушилося. Ми почали бачити ранкових бігунів, людей у кав’ярнях у спортивному, пости в Instagram, сотні силуетів на Трухановому острові.
Це — процес. Ми ще не бігова столиця, але ми на шляху. Особливо зараз, у час невизначеності, втрат і напруги. Ми відновлюємося через рух, тепло, турботу, спілкування і мрії.
Що б ви порадили тим, хто розглядає можливість створення своєї бігової спільноти? Чи є ще місце на цьому "ринку"?
Робіть. Створюйте. Втілюйте. На цьому ринку завжди є місце — не для конкуренції, а для співжиття. Є місце для клубів із горами, з собаками, з кавою, без темпу, з музикою. Головне — щоби це було справжнє. Бо біг — це не про швидкість. Це про шлях. І якщо ваш шлях справжній — люди це відчують.
Чи обов’язково бути "упоротим" бігуном, щоб створити бігову спільноту? Чи потрібен там тренер?
Не потрібно бігати марафони, вставати о 4:00 чи мати VO₂ max, як у кенійця. Потрібне інше: бажання бути з людьми, ділитися рухом, створювати простір, де кожен відчує себе живим.
Якщо хочеш клуб із планами й підготовкою — тренер допоможе. Але якщо створюєш простір для присутності, спілкування, відновлення — потрібне серце.
У Секті — різні люди. Хтось тренується структурно, хтось бігає інтуїтивно. І це прекрасно. Бо суть не в кілометрах. Суть у зв’язку. Тож створюй — додавай каву, музику, читання, молитву, обійми. Головне — щоб це було справжнє. І твоє.
