Дисморфофобія: як несприйняття власної зовнішності може призвести до серйозної хвороби

Фото: Freepik

У сучасному світі ми часто стикаємось з постійними суперечностями: нам нав'язують стандарти краси й водночас ми маємо любити себе такими, як ми є. Одним людям вдається полюбити свою зовнішність й повністю себе прийняти, а інші продовжують "підганяти" своє тіло під певні стандарти. На це можуть впливати різні фактори: невпевненість у собі, цькування однолітків, ідеальні світлини людей в соціальних мережах, бажання виділятися або навпаки бути як всі, сильний стрес. Щодо останнього, то на українців сильний стрес через війну також вплинув на їхнє ставлення до власного тіла. Хтось почав більш прискіпливо приділяти увагу своєму здоров'ю, а хтось вдався до змін у зовнішності: нарощування волосся, збільшення губ та грудей, а також більш серйозні хірургічні втручання.

Бажання мати гарний вигляд — це цілком здорове та природне бажання. Але якщо це стає нав'язливою ідеєю, то це може призвести до дисморфофобії, або тілесної дисморфії. Що це таке, які ознаки дисморфії можуть бути та що з цим робити — розповіла психологиня Анна Фесенко.  

Чи нормально перейматися власною зовнішністю? 

Більшість людей звертає увагу на якісь недоліки у своїй зовнішності, але якщо це не впливає негативно на повсякденне життя, то це норма. Але іноді люди переходять межу і критика себе переростає у деструктивну одержимість. Люди починають неадекватно сприймати свою зовнішність: годинами розглядають своє відображення в дзеркалі, шукають вади, критикують себе, зациклюються на певних недоліках, які є незначними та часто зовсім непомітними іншим. Саме таке самосприйняття може перерости у дисморфофобію. 

Дисморфофобія або тілесний дисморфічний розлад (викривлене сприйняття самого себе) — це стан психічного здоров'я, при якому людина надто стурбована своєю зовнішністю, не може адекватно оцінювати особливості власного тіла, зациклена на незначних, уявних фізичних недоліках. Ця стурбованість своєю зовнішністю приносить такий сильний дискомфорт та стрес, що людина буквально соціально дезадаптується і через це не може жити повним життям.

У такому стані людина вважає, що ці недоліки мають бути виправлені й дуже сильно переживає з цього приводу. Цей стан може супроводжуватися навіть ненавистю до свого тіла і до відображення у дзеркалі. 

Які симптоми вказують на те, що у людини може бути дисморфія? 

Основні ознаки дисморфофобії такі: 

• фіксація на якійсь конкретній чи кількох вадах зовнішності; 
• стійке переконання, що ці недоліки впливають на ставлення інших людей; 
• неприйняття своєї зовнішності — оцінка свого тіла чи частин, як негарних, огидних, жахливих, непривабливих; 
• людина може відчувати пригнічений настрій, мати низьку самооцінку, відчувати підвищену тривожність та перебувати в депресивному стані; 
• спостерігається постійне бажання приховати свої недоліки за допомогою одягу, косметики, уколів краси та пластичної хірургії; 
• надмірний догляд за собою (суворі дієти, виснажливий спорт, часті гігієнічні процедури, постійне розчісування волосся, багаторазове переодягання і т. д.); 
• нездорове захоплення дерматологічними, косметичними, хірургічними, стоматологічними процедурами для виправлення "дефекту"; 
• наявність "симптому дзеркала" — людина постійно перевіряє свій зовнішній вигляд у дзеркалі, або може навпаки, уникати дзеркал;  
• постійне порівняння своєї зовнішності із зовнішністю інших людей; 
• нав'язливі думки про свої "недоліки"; 
• "симптом фотографії" — категорична відмова фотографуватися, тому що на знімках зовнішні "вади" стануть помітними для самої людини й для всіх інших. Вже готові фото людина часто прибирає з видних місць, щоб не було доказів "недосконалостей". 

Нав'язливі ідеї щодо своєї зовнішності можуть привести до того, що людина втрачає інтерес до навчання, роботи, прагне соціальної ізоляції. Серед найчастіших "недоліків" виділяють: акне, ознаки старіння (зморшки на шиї та обличчі, птоз та інше), пігментація, родимки, судинні зірочки, розацеа, купероз, рубці на шкірі, рідке волосся у жінок або його відсутність у чоловіків, певна форма носа, вух, очей, малі груди або сідниці у жінок, недостатність м'язової маси у чоловіків, повнота, худоба та інше. 

Кого найчастіше торкається ця проблема? 

Дисморфофобія найчастіше буває у жінок і підлітків, менше — у чоловіків. Прояви дисморфофобії у підлітковому віці є нормою в тому випадку, якщо вони епізодичні. Але коли підлітки надто сильно та протягом тривалого часу акцентують на своїх недоліках, гостро реагують на розмови про їхню зовнішність, відмовляються від їжі, втрачають вагу, мають порушення сну, можуть не виходити вдень на вулицю, щоб не було видно "вад", то потрібно звертатись до профільних спеціалістів.  

Дисморфофобія може призвести до розвитку низької самооцінки, депресії, тривожних розладів, обсесивно-компульсивного розладу та зловживання психоактивними речовинами. Також такі люди страждають від суїцидальних думок.  

Що робити, коли ти відчуваєш у себе симптоми дисморфії?  

Якщо ти підозрюєш у себе дисморфофобію, то можеш відповісти на такі запитання:  

• У тебе низька самооцінка, ти не впевнений в собі й вважаєш, що основною причиною цього є "вади" твоєї зовнішності?  
• Ставиш іншим запитання стосовно проблемної зони або ж навпаки, є великий страх озвучити запитання і почути відповідь, яка буде неприємною?  
• Ти вважаєш, що у тебе є певний дефект у зовнішності й намагаєшся його приховати, наприклад, за допомогою великої кількості косметики, нарощуєш волосся або носиш завеликий, мішкуватий одяг?  
• Торкаєшся руками своєї "вади" занадто часто?  
• Носиш з собою постійно дзеркало, бо є потреба часто перевіряти зону, на якій ти зациклений?
• Постійно сидиш на дієтах, контролюєш свою вагу, а коли набираєш декілька кілограмів — це для тебе є стресом?  
• Займаєшся спортом більше, ніж потрібно, до повного виснаження?  
• Намагаєшся виходити на вулицю, коли темно, щоб ніхто не побачив твої "недоліки"?  
• Зловживаєш алкогольними напоями або іншими психоактивними речовинами (наркотики, окремі лікарські засоби та інше)? 

Якщо на більшість запитань відповідь позитивна, то слід звернутись до спеціалістів — клінічного психолога, психотерапевта, психіатра.

Важливо розуміти, що з дисморфофобією можна впоратися, якщо людина усвідомлює свою проблему і готова дотримуватися всіх рекомендацій спеціалістів. Якщо є схильність до дисмофофобії, то слід на початкових етапах звернутися до психолога, психотерапевта, які можуть допомогти з самооцінкою та впевненістю в собі, прийняти своє тіло та зовнішність.  

Найкращою профілактикою дисморфофобії, на мою думку, є визнання себе людиною з унікальною зовнішністю. Дай собі дозвіл бути неідеальною людиною, не такою як всі, не слідуй трендам і допусти таку думку, що саме "недоліки" можуть бути нашими родзинками й вони можуть вплинути на наше життя дивовижним чином. 

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter