Київський Музей історії туалету: тут не лише унітази
Фото: Вікіпедія
"ТиКиїв" продовжує серію публікацій про найцікавіші музеї столиці. Сьогодні наша розповідь про чи не найоригінальніший музей Києва — Музей історії туалету. І повір — це не лише про унітази!
Якщо вийдеш на станції метро "Кловська", і близько десяти хвилин пройдешся пішки, то дістанешся до історичної будівлі "Вежа № 5", що на вулиці Рибальській, 22.
Вежа — частина комплексу оборонних споруд "Київська фортеця". Її побудували 1846 року. Спочатку зберігали продовольство та амуніцію.
За радянських часів тут був військовий склад. 1999 року в будівлі обладнали офісні приміщення, а 2007-го тут відкрили приватний Музей історії туалету, який заснував підприємець Микола Богданенко. Чоловік був директором фірми з продажу сантехніки: понад 10 років збирав колекцію унітазів, а коли їй стало затісно вдома — вирішив заснувати приватний музей.
Зрештою, вирішив він, музеї, присвячені туалетній тематиці, є й у Великобританії, Індії, Сінгапурі, Південній Кореї, США, Німеччині, Австрії, Японії тощо.
Тепер у київському Музеї історії туалету представлені різні модифікації ватерклозетів різних епох: від нічних горщиків до унітаза із сенсорним керуванням. А ще тут експонують колекцію сувенірних унітазів, що налічує понад 550 екземплярів і має сертифікат Книги рекордів Гіннеса як найбільша колекція сувенірних унітазів у світі.
Але з приватної колекції унітазів цей Музей перетворився на справжній об’єкт наукового дослідження і став першим та єдиним музеєм у Східній Європі, присвяченим історії розвитку туалетної культури від давніх часів до сьогодення.
Тут можна побачити як автентичні експонати, так і макети туалетів, які пов’язані з історією побутової культури людства: туалетні стільці, сучасні унітази, предмети гігієни — біде, глечики, рукомийники...
І колекцію постійно поповнюють оригінальні антикварні експонати з усього світу. До того ж тут можна дізнатися історію виникнення зубної щітки, туалетного паперу, мила тощо.
А ще у приміщенні зібрали картини, мистецькі твори та інформативні матеріали, що ілюструють основні етапи розвитку побутової культури.
В Музеї є навіть кінозал, де транслюють тематичні пізнавальні відеоматеріали як на історичні теми, так і про новітні технології в галузі туалетної культури.
Експонати музею розміщені в хронологічному порядку, згідно з історією розвитку людства: "Первісний час", "Античність", "Середньовіччя", "Відродження", "XVII-XXI ст." та АРТ WC.
Людина-туалет і чумний лікар
Отже, трошки пройдемося залами музею. Первісне суспільство тут представляють макети перших туалетів: наприклад, кам’яного сидіння з шотландського поселення Скара-Брей, змивного туалету з будинку Мохеджо-Даро (Індська цивілізація), традиційного китайського пісуара і дерев’яного туалету з гробниці архітектора Ха (Єгипет).
У розділі, присвяченому санітарії Античної Греції й Риму, представлені макети давньоримських туалетів і центрального каналізаційного каналу — Клоаки Максима. А ще відвідувачі дізнаються, чому римська знать проводила у своїх туалетах — форіках — по кілька годин.
Середньовіччя представлять манекен чумного лікаря та макети туалетних кімнат в тодішньому замку й найпоширеніший туалет того часу — нічний горщик.
Ти дізнаєшся, чому люди вигукували: "Обережно, виливаю!" і чим займалася людина-туалет.
Епоху Відродження в музеї представляє змивний туалет, побудований за кресленнями Леонардо да Вінчі. З XVII-XX сторіччя тут антикварні стільці-туалети і колекція нічних ваз, а також земляний туалет Генрі Моула.
Саме тут розкривають імена винахідників сучасного ватерклозета: Джона Харрінгтона, що сконструював перший змивний туалет для королеви Єлизавети I, та Томаса Креппера, який придумав поплавковий клапан і систему "Потягни за мотузочку".
Тобі розкажуть про вбиральні в транспорті, зокрема на космічних кораблях, і туалети в тюрмах.
Гордість цього відділення — польовий туалет часів Першої світової війни, вікторіанська нічна ваза другої половини XIX століття, німецьке портативне біде першої половини XIX століття, антикварні предмети гігієни та дитячий горщик з дзвіночком із уельської гончарної лавки Portmeirion Pottery.
А в відділі XXI ст. — вже найпросунутіші унітази сьогодення, біде, біотуалети та японський туалет, який здатний взяти аналізи в того, хто ним користується.
В музеї є артмайданчик Art WC: тут представлені розмальовані художниками пісуари, пісуар-гільйотина та інші цікаві артоб'єкти.
Ну і, звісно, кожна екскурсія — це ще й уроки історії. Як справляли свої потреби первісні люди? Якими були перші громадські вбиральні давніх римлян, чому середньовічні туалети мали назву "гардеробів", а звичайні походи на горщик в епоху Відродження перетворилися на справжні "тронні засідання" — про все це розкажуть екскурсоводи Музею, які працюють українською, англійською, французькою та польською мовами — за попереднім записом.
Окрім екскурсій
До речі, в Музеї історії туалету можна відвідати не лише екскурсії. Тут щомісяця проводять безліч "факультативних" заходів: як-от благодійні відеоекскурсії, благодійні арт’ярмарки, виставки робіт дитячої творчості, пішохідна екскурсія та виставки "Таємниця Башти №5", екскурсія до Дня Незалежності України, костюмовані екскурсії, лекції, квести тощо.
Детальніше про всі заходи музею можна дізнатися на сайті.
І, сподіваємося, ти вже плануєш його відвідати — музей працює щоденно з 10:00 по 18:00, крім вівторків.
Читай також: Чим цікавий Музей літератури України?
