Таємниці найстарішого пам'ятника міста
Фото: Unsplash
Прогулюючись Володимирською гіркою, неможливо не помітити величний пам'ятник князю Володимиру Великому. Це перший і найстаріший скульптурний пам'ятник Києва, який зберігся у своєму первісному вигляді й став символом міста.
Монумент Володимиру Великому — унікальна пам'ятка. Колись проти неї виступали не тільки комуністи-атеїсти, а навіть сам митрополит. Пам'ятник оповитий багатьма легендами, а його деталі приховують у собі дещо вельми цікаве.
Дізнайся більше про загадковий пам'ятник князю, який хрестив Київську Русь.
Все почалося з ідеї
Територія, де зараз стоїть пам'ятник, завжди була проблемною, адже там постійно зсувався ґрунт. Саме тому 1840 року було ухвалено рішення — укріпити цю місцевість. Як варіант запропонували побудувати альтанку, що на той час було досить популярним рішенням в архітектурі міста. Проте завдяки скульптору Василю Демуту-Малиновському з'явилося цікаве рішення — зведення пам'ятника князю Володимиру.
Така ідея народилася у скульптора не випадково, адже вважалося, що територія, де зараз стоїть пам'ятник, — саме те місце, де у 988 році Володимир Великий хрестив Русь.
Але все було не так просто. Перед встановленням пам'ятника все мали узгодити з вищим керівництвом у росії. Подав на розгляді свій проєкт і Василь Демут-Малиновський, який і став скульптором пам'ятника (початковий проєкт скульптора було відхилено).
Не Києвом єдиним
Київський монумент Володимиру Великому — найвідоміший пам'ятник князю у світі, проте не єдиний. У світі їх налічується понад 15, вісім з яких розташовані в Україні. У Лондоні пам'ятник Володимиру створив Лео Мол — канадський скульптор українського походження, а у Канаді пам'ятник встановили завдяки українській громаді.
З одного боку церква, з іншого — комуністи
Цілком очевидно, що церква мала серйозний вплив на створення пам'ятників. Приміром, саме Святійший синод регулював, який саме хрест має тримати Володимир Великий. У плані Демута-Малиновського він був невеликим і нахиленим, у архітектора цього пам'ятника Олександра Тона — великий восьмикінечний, але Святійший синод розпорядився, що хрест має бути латинським.
Проте церква і була головним противником зведення цього пам'ятника. Митрополит Київський Філарет стверджував, що це блюзнірство — зводити ідола на честь найбільшого противника ідолопоклонству. У ті часи влада Філарета була настільки великою, що місцевій владі довелося з ним домовлятись. Згодом було знайдено рішення, за яким у Києві мав з'явитися і пам'ятник Володимиру, і храм на його честь. Тому можна сказати, що саме зведення монумента Володимиру подарувало нам один із найкрасивіших соборів міста — Володимирський.
Однак митрополит був не єдиним противником зведення пам'ятника. Проти цього, хоч і дещо пізніше, також були комуністи, що активно боролися з релігією. Попри це Володимир із хрестом — одна з небагатьох пам'яток, яким вдалося вцілити після режиму. Хоча існують також припущення, що деякі релігійні оздоби пам'ятника все-таки були знищені.
Пам'ятник у деталях
Пам'ятник князю Володимиру має багато цікавих деталей, що заслуговують на особливу увагу.
Приміром, існує думка, що горельєф пам'ятника змальовано з картини "Хрещення Русі", що перебуває у Софійському соборі. Там можна розгледіти жінку з малюком та дідуся, якого привели на хрещення син та онук. Також можна побачити християнські ритуали благословіння та миропомазання, а у центрі композиції зображено єпископа.
Цікава особливість — обличчя Володимира. Річ у тім, що розгледіти його без додаткових приладів з такої висоти було майже неможливо. Уявіть, вперше обличчя Володимира Великого можна було розглянути тільки у 1968 році, коли було зроблено фото з гвинтокрила.
Але найцікавіша загадка — це зображення стрічок, змій, жезлів, бичачих голів, а також рогатого чудовиська — знаку Бафомета.
Існує припущення, що це пов'язано з тим, що й архітектор Олександр Тон, і скульптор Володимир Демут-Малиновський були членами масонської ложі Розенкрейцерів — таємного релігійного товариства. Саме того, яке займалося пошуками філософському каменю й участь у якому приписували Леонарду Да Вінчі.
Однак чи вплинула філософія масонів на оздоблення пам'ятника — невідомо. Проте відомо два факти. Перший полягає в тому, що зведення пам'ятника відбувалося за фінансової участі Миколи Новикова — відомого масона. А другий — що подібні рішення в архітектурі чи скульптурі насправді не були рідкістю, особливо в європейському просторі.
