Гоґвортс на горі: Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого та її секрети
Фото: Лідія Тропман/колаж "ТиКиїв"
Чи не найстаріша книгозбірня в Києві — Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого: наступного року їй виповниться 160! А деякі читачі жартома називають цей заклад "Гоґвортсом на горі"! Саме з нього "ТиКиїв" розпочинає цикл про найцікавіші бібліотеки столиці. Вирушаймо!
- КУДИ? Головний корпус НБУ імені Ярослава Мудрого — на вулиці Михайла Грушевського, 1, поблизу Європейської площі.
Історія книгозбірні розпочалася 3 березня 1866 року. Заснували її за наказом царя Олександра II як Київську російську публічну бібліотеку. Петербург мав на меті русифікацію українського суспільства... ось тільки зрештою до розбудови імперської установи долучилися саме українські меценати та культурні діячі.
Основою первинного фонду стала приватна колекція київського видавця Василя Барщевського — 619 томів та 43 комплекти періодики! Своїми коштами та книгами долучилися й інші: родина Бобринських, тодішній київський губернатор Іван Фундуклей, освітянин та меценат Григорій Ґалаґан... І, звісно ж, цукрозаводчик Ізраїль Маркович Бродський, а згодом і його сини.
Ми окремо писали про кожного Бродського:
Бібліотека довго не мала власного приміщення, мандруючи різними будівлями — від Київської міської думи до будинку Дворянського зібрання... І нарешті, на початку XX століття, кияни домоглися рішення про будівництво спеціальної споруди. На конкурс подали три проєкти — а переміг архітектор Збігнев Клаве, італієць німецького походження. Подейкують, через відносну дешевизну — в ті часи молоді європейці часто приїздили втілювати власні ідеї в українських містах.
Втім, архітектурне рішення Клаве виявилося цілком дієздатним — ще й у дусі італійського ренесансу. Побудували нову книгозбірню у 1911 році.
Це цікаво! У січні 1911 року, ще до офіційного відкриття, у стінах бібліотеки відбулася аеровиставка Київського товариства повітроплавання. Саме тут ще студент Київського політехнікуму (а пізніше — геніальний авіаконструктор) Ігор Сікорський представив проєкт біплана власної розробки!
Найважчим випробуванням для бібліотеки стала Друга світова війна. Звідси нацисти вивезли до Німеччини й Австрії понад 52 тисячі рідкісних та цінних примірників — повернути вдалося лише незначну частину... Втім, працівники крадькома боронили заклад навіть під час окупації Києва. Тодішня директорка Тетяна Марковська разом із чоловіком та колегами організувала підпільну групу, яка рятувала фонд, ховаючи найцінніші книги й каталожні картки.
За три дні до визволення Києва, під час відступу німці підірвали та спалили будівлю. Щонайменше 7 тисяч книг знищені вогнем... Та завдяки героїзму бібліотекарів решту вдалося врятувати. Зокрема, найстаріше видання у фонді — Острозьку Біблію, видану в 1581 році. (Нині цей скарб зберігається у відділі стародруків в іншому корпусі — на Набережно-Хрещатицькій.)
Повоєнна відбудова тривала майже 10 років. Інтер'єри довелося змінити, але архітектори все ж намагалися відтворити первісний вигляд будівлі за архівними світлинами й документами. І в 1954 році бібліотека знову відкрила двері для читачів. Серед найвідоміших її користувачів того часу — видатний кардіохірург Микола Амосов та "поетичний лідер шістдесятників" Іван Драч.
А що нині?
Сьогодні Національна бібліотека імені Ярослава Мудрого — це понад 5 мільйонів друкованих видань. Книгозбірня координує роботу тисяч бібліотек по всій Україні. А з початком повномасштабної війни вона взяла на себе не лише роль координатора, а й стала ініціатором проєктів зі збереження культурної спадщини.
За словами генерального директора бібліотеки Олега Сербіна, з 2022 року понад 700 бібліотек в Україні зазнали пошкоджень, близько 4 мільйонів книг та документів знищено або пошкоджено. Звідси й поява проєкту на підтримку української культури "Ковчег" (Ark project) у партнерстві з Чехією.
Наші чеські колеги запропонували унікальне рішення — мобільну лабораторію для реставрації та консервації фондів, яка базується у філії на Набережно-Хрещатицькій. Цей спеціально обладнаний контейнер, виготовлений на чеському військовому заводі, став своєрідною "швидкою допомогою" для книг, — пояснює Олег Сербін.
Крім фізичного порятунку, активно оцифровуються видання, які вже не підпадають під дію авторського права, або завірені дозволами від авторів чи правонаступників. Ба більше, саме Бібліотека імені Ярослава Мудрого стала однією з ініціаторок створення Національної електронної бібліотеки України. Цей масштабний проєкт, підтриманий ЮНЕСКО та Міністерством культури та інформаційної політики, має об'єднати цифрові ресурси тисяч українських бібліотек.
У проєкті зацікавлені не тільки ми, а й наші партнери з-за кордону. Адже Україна — історична частина Європи. В українських бібліотеках зберігаються унікальні документи, пов'язані з історією Польщі, Румунії, Австрії, Франції, яких подекуди немає навіть у книгозбірнях цих країн! — каже Олег Сербін.
А ще НБУ активно розвивається як культурний хаб. Тут регулярно відбуваються презентації книг, фотовиставки (як-от березнева, присвячена Францу Кафці), зустрічі з митцями, лекції, майстер-класи. Це — місце зустрічі для різних спільнот, зокрема єврейська громада часом проводить тут свої заходи. А щочетверга на громадських засадах приймає юрист, надаючи безплатні консультації.
Закутки й таємниці
Неповторна естетика — це "родзинка" Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого. Старовинні дубові двері з різьбленням, масивні дерев'яні столи, автентичні зелені лампи — а довершують розкіш мармурові сходи, що ведуть на другий поверх. Усе це створює відчуття занурення в іншу епоху.
Недарма студенти, що бували всередині, між собою прозвали книгозбірню "Гоґвортсом на горі". Є в інтер'єрі щось від екранізації "Філософського каменя"!
Тут приємно просто пройтися, подивитися на двері, побувати в цій залі, що стільки всього пережила... Словом, отримати естетичне задоволення, — каже головний бібліограф Наталія Петрівна Пушненко. — А коли відчиняємо вікна, до нас застрибують білки. Вони наші постійні читачі! (Cміється.)
У вестибюлі — стенд, присвячений подіям Революції Гідності. І це не випадково. У найстрашніші дні зими 2014 року, коли центр Києва палав і здригався від протистоянь, бібліотека взяла на себе рятувальну функцію.
О 3-й годині ночі, коли вже загинув активіст Сергій Нігоян, а медичний пункт в Інституті історії України (НАН України — ред.) розгромили, до нашої бібліотеки звернувся Червоний Хрест. Вони попросили прихистку для надання допомоги пораненим майданівцям, — пригадує Наталія Петрівна.
Просторий гардероб тоді перетворився на склад медикаментів, а у вестибюлі розгорнули імпровізований шпиталь. Кияни несли теплі речі та їжу. Три дні бібліотека офіційно не працювала, але її стіни давали тепло, захист і першу допомогу тим, хто боровся за майбутнє України.
Ця стійкість проявляється і зараз. У бібліотеці діє проєкт "Бібліотека воїна": кожен охочий може принести нову українську книгу, залишити її у спеціальній скриньці та взяти на згадку символічне сердечко. Зібрані книги потім передають у шпиталі для поранених захисників.
Серце будівлі на Грушевського — зала каталогів, де височіють ряди старовинних дубових шаф 1954 року виготовлення.
Вони 100 років стояли і ще 150 простоять! — з гордістю запевняє пані Наталія.
Хоч сьогодні більшість читачів користуються електронним каталогом, ці шафи — не просто музейний експонат. Ними досі користуються, особливо старші читачі, а сама зала частенько стає локацією для фото- та відеозйомок.
Висувні полички легко витримують не один стос каталогів. Вони розміщені так близько одна від одної, що за вивченням фонду бібліотеки відвідувачі цілком встигнуть познайомитися й потоваришувати.
Посеред зали навіть можна знайти раритетну друкарську машинку "Ятрань". І вона досі працює — ми перевірили!
Головний читальний зал на другому поверсі ще з дверного отвору вражає простором і світлом. Працівникам залу добре відомий маленький секрет: розкішне оздоблення стелі з ліпниною також лягло в основу логотипа книгозбірні. Воно дещо нагадує бджолині соти — це символізує мережу знань, зв'язки між людьми, невпинну працю, ба навіть перегукується з українськими орнаментами.
По периметру — стелажі з сучасною українською та зарубіжною літературою.
Найбільшою популярністю нині користується сучасна українська художня література. Також читачів цікавить історія України, психологія та саморозвиток, — ділиться Наталія Петрівна.
До речі, раніше у читальному залі був балкончик, з якого бібліотекар наглядав за читачами (щоб не вирізали сторінки — охочих було чимало). Тепер цю функцію виконують камери відеоспостереження. Втім, доброчесним користувачам у тутешньому просторі комфортно завжди — і ось чому.
Книжку можна вільно взяти й почитати тут-таки, у залі. На міцних дубових столах — елегантні зелені лампи. Хоча пильним читачам вони можуть і не знадобитися: архітектура будівлі настільки вдала, що в більшість кімнат потрапляє природне світло, яке не потребує електроенергії. Зручно та заощадливо!
Від працівників книгозбірні дізнаємося ще один секрет: автор споруди Збігнев Клаве також продумав у будівлі систему природного освітлення та вентиляції, а подальші архітектори вберегли початковий задум під час відбудови. Завдяки цьому в бібліотеці панує приємна прохолода навіть у спеку, а свіжого повітря — досхочу!
За порядком та натхненням читачів пильнує сам Кобзар — точніше, його бюст, перенесений до зали у 2000-х роках. (Раніше Тарас Шевченко "зустрічав" відвідувачів на майданчику центральних сходів, де зараз розкинулася пальма.)
Бібліотека імені Ярослава Мудрого — ніби живий організм, що дихає історією та творить сучасність. Тут кожен може знайти щось для себе: від унікальної книги до тихого куточка для роздумів, від історичної довідки до зустрічі з однодумцями.
Працює заклад щодня, окрім неділі, з 10:00 до 18:00. Радимо відвідати!
