Труханів острів – це найбільший острів Києва та найдавніший на Дніпрі. Чому його називали "Київською Венецією", як острів став осередком азартних ігор та жінок легкої поведінки та до чого тут Ліна Костенко – розповідаємо в матеріалі.
Перші згадки
За часів Київської Русі на Трухановому острові було поселення Ольжищі, яким володіла княгиня Ольга. Після її смерті острів перейшов у володіння одного з найдавніших та найголовніших монастирів 12-17 століть у Києві – Свято-Микільського Пустинного монастиря, а у 1698 році його повернули місту.
Поселення на Трухановому острові
Офіційне поселення на острові з'являється у 1856 році (до цього згадки про поселення людей на острові, за деякими даними, датуються 1764 роком). У другій половині 19 століття на острові розвивається сфера судноплавства. Тут будують паровий млин, стапелі пароплавств та інші технічні установи. Разом з тим на острові збільшувалася кількість жителів – працівників пароплавства, адже вартість землі острова не була високою. За офіційними даними, у 1934 році на острові проживали 2 404 особи, а в 1939-му вже понад 5 000 людей. На острові з'являються школи, церкви та розважальні заклади.
У 30 роки минулого століття на Трухановому острові жила українська поетеса Ліна Костенко. Саме цим рокам свого дитинства вона присвятила поезію "Я виросла на Київській Венеції". Таку назву Труханів острів отримав через постійні підтоплення під час розливу Дніпра. Тому майже всі будиночки мали спеціальний відсік під першим поверхом для човників, щоб пересуватись під час розливу річки.
Веселощі на Трухановому
В кінці 19 століття острів лежав посеред двох губерній – Київської та Чернігівської та був оточений водою з обох боків. Це робило його ідеальним місцем для відпочинку подалі від "чужих" очей. Без нагляду представників закону він швидко обріс усілякими закладами: ресторанами, готелями, барами.
Наприкінці 19 – на початку 20 століття тут можна було смачно поїсти у вишуканих ресторанах "Ермітаж" та "Босфор", прогулятися з дівчатами легкої поведінки, які, за чутками, обожнювали той острів, а пізніше відпочити в готелі.
Історія часто повторюється. При владі Черновецького острів знову міг стати зоною розважальних закладів та казино, а у 2017 році на розгляд виносився законопроєкт про створення на території острова зони азартних ігор. На щастя, обидві ідеї не отримали підтримки та не були впроваджені.
Зона відпочинку
Кажуть, що саме німці започаткували культуру пляжного дозвілля на Трухановому острові. У 1918 році солдати Вільгельма ІІ облаштували тут береги для комфортного відпочинку.
Цікаво, що німці розвинули не тільки звичайну пляжну систему острова, але й нудистську. До речі, такі пляжі досі існують на Трухановому острові.
Проте, крім пляжної культури, німці на острові не залишили нічого. У 1943 році було знищено посилення острова, майже всі його будівлі були спалені. Від робітничого селища залишився тільки попіл.
У 1957 році Труханів острів був приєднаний до правого берега Києва Парковим (Пішохідним) мостом. Відтоді він вабить містян, даруючи відпочинок на лоні природи, що подолала там залізну руку міста.
