Невідомий Печерськ: цікаві локації, про які ви не знали
"ТиКиїв" продовжує розповідати про цікаві пам'ятки столичних районів. Цього разу — про Печерський, історичне серце столиці. Тож не дивно, що найбільша концентрація відомих на увесь світ пам'яток та визначних місць зосереджена саме тут. Традиційно відкриваємо локації, які, можливо, не настільки відомі, але теж цікаві.
Музей грошей
- ДЕ? Вул. Інститутська, 9
У столичному Музеї грошей, який підпорядковується Нацбанку, зібрали колекцію грошових одиниць від часів Римської імперії та Київської Русі до сучасності. Тут є стародавні гривні, грецькі тетрасарії, золоті дукати, срібні талери, банкноти УНР та інші скарби у буквальному сенсі цього слова.
У музеї можна не тільки пороздивлятися гроші різних країн та часів, а й відвідати екскурсії, отримати навички управління фінансами, дізнатись про захист коштів та побачити повну колекцію нумізматичної продукції, випущеної НБУ. Для тих, хто поки не може відвідати музей фізично, існує віртуальний 3D-тур.
Відвідати Музей грошей можна безплатно, але попередньо необхідно обов'язково записатися. Не забудь взяти свої документи. Музей є режимним об'єктом, і сторонніх без попереднього запису туди не пускають.
Фортечні стіни та Зелений театр
- ДЕ? Паркова дорога, 2
Дві напівкруглі стіни Нової печерської фортеці, верхню та нижню, збудували у середині XIX століття. Обидві мали внутрішні галереї, рушничні та артилерійські бійниці, а підземні ходи з'єднували їх з іншими спорудами фортеці. На початку XX століття цю частину фортеці використовували як склад.
Після Другої світової війни тут побудували кінотеатр просто неба, основою якого стала верхня стінка колишньої фортеці. Місто було в руїнах, особливо розважатись було ніде, тож Зелений театр став вельми популярним серед киян.
Згодом він згорів від удару блискавки. У 1980-х театр відбудували, проте колишньої любові містян він так і не здобув, тому почав занепадати. З 2010-го тут працював літній клуб, який пізніше закрився, а потім — концертний майданчик.
Зараз Зелений театр — це такі собі легендарні міські руїни, оповиті напівреальними та навіть містичними історіями. А ще — атмосферне місце для інстаграмних фото та посиденьок у теплу пору. Нижня стіна фортеці, яку називають просто "зеленкою", вже доволі давно стала улюбленим місцем для тренувань міських скелелазів і альпіністів.
Будинок Ікскюль-Гільденбанда
- ДЕ? Вул. Шовковична, 19
Триповерховий будинок у неоготичному стилі, який нагадує іграшковий замок, збудували наприкінці XIX століття для родини Ікскюль-Гільденбандів — давнього шляхетського роду балтійських німців. У будинку було кілька великих квартир, а на подвір'ї розташовувались стайні та каретні сараї.
За часів СРСР будівлю націоналізували та перетворили спочатку на комуналку, а потім — на багатоквартирний будинок. Тут мешкали літератор Микола Бажан, економіст Павло Першин та інші представники київської інтелігенції. У 1943 році будинок горів, його відбудували силами військовополонених. Проте згодом будівля почала руйнуватися вже під впливом часу, і до кінця 1990-х років з семи готичних шпилів, що її прикрашали, вцілів лише один.
Садибу могла спіткати доля багатьох інших історичних будівель Києва, які збереглись тільки на історичних фото. Але йому пощастило більше. На початку 2000-х будинок капітально відремонтували приватним коштом, а у 2010-х провели реконструкцію флігелів.
Старе підземне водосховище
- ДЕ? Під Дніпровськими схилами в районі Володимирського узвозу
На межі Печерського і Шевченківського районів, під Дніпровськими схилами, є величезні підземні резервуари, які 150 років тому були частиною першою водопровідної системи міста. Водозабір знаходився неподалік від колони Магдебурзького права, а споруди водопроводу — на набережній та біля Володимирського спуску.
Воду з Дніпра закачували у підземні резервуари паровими помпами, потім вона проходила фільтрацію піском, подавалася у водонапірні вежі, звідки розповсюджувалась містом.
Поступово старі водосховища перестали відповідати вимогам часу, і їхню функцію перебрали на себе сучасніші споруди. За часів СРСР резервуари переобладнали під склади цивільної оборони, а зараз вони стоять покинутими, хоча технічно досі вважаються режимними об'єктами. Легального способу потрапити у підземні водосховища наразі немає, проте це не зупиняє дигерів, які періодично сюди навідуються.
"Мало який птах…"
- ДЕ? Посеред Дніпра біля мосту Патона
Під мостом Патона, прямо посеред Дніпра, на кам'яній брилі сидить металевий птах — творіння столичного митця Олексія Володимирова. Скульптуру встановили у 2013 році до дня Києва між набережною Наводницького парку та Венеціанським островом. Присвячена вона тому саме гоголівському рідкісному птаху, який все ж може долетіти до середини Дніпра.
"Мало який птах долетить до середини Дніпра. Розкішний! Немає рівної йому ріки на світі", — писав Гоголь у повісті "Страшна помста", підкреслюючи велич головної річки України.
Скульптура зроблена зі зварених металевих прутів і встановлена на рештки льодоріза зруйнованого Наводницького мосту. Розмах крил птаха перевищує п'ять метрів, а заввишки він — близько 3,5 метра. Попри свою немалу вагу у 500 кг, скульптура візуально виглядає легкою, тому здається, що птах от-от злетить.
Жаба з багатьма обличчями
- ДЕ? Вул. Михайла Грушевського, 1Б (Хрещатий парк)
Величезна бронзова жаба вагою шість тонн сидить на перетині доріжок у Хрещатому парку. Скульптор Олег Пінчук, що подарував своє творіння Києву, хотів поставити пам'ятник на місці легендарного танцмайданчика "Жаба", який у радянські роки знаходився неподалік від Арки свободи українського народу (колишня Арка дружби народів). Та врешті жаба опинилась ближче до Музею води.
Передніми лапками жаба стоїть на купі монет, а якщо зазирнути у її роззявлену пащу, можна побачити всередині людське обличчя з великим носом. Ще одне обличчя можна розгледіти у задній частині скульптури.
Скульптура виконує ще й функцію скарбнички — в неї можна кидати монетки на щастя. За словами автора, якщо цих грошей назбирається достатньо багато, то всередині жаби спрацює спеціальний механізм, і увесь скарб дістанеться тому, хто кинув останню монету.
Маєток Лібермана
- ДЕ? Вул. Банкова, 2
Розкішний маєток в стилі неоренесансу збудував у 1879 році київський архітектор Володимир Ніколаєв. За двадцять років він же перебудував та розширив маєток для нового власника — купця Симхи Лібермана. Оздобили будівлю "по-богатому": з майстерною ліпниною ззовні та всередині, мармуром, різьбленими дверима, інкрустованим паркетом, латунною фурнітурою тощо.
В особняку були десятки кімнат найрізноманітнішого призначення і навіть окрема молільня з розсувною стелею.
За радянських часів у маєтку розмішувались різні комуністичні установи — від військової цензури до будинку пропаганди.
Попри буремні історичні події, які вирували навколо маєтку Лібермана (на початку 2000-х його навіть намагалися захопити озброєні люди), будівля дійшла до нашого часу неушкодженою. Багатий інтер'єр маєтку також добре зберігся. Зараз тут, як і раніше, засідає Національна спілка письменників, проводять творчі заходи й, звісно ж, водять екскурсії.
Читай також: "Невідома Оболонь: цікаві локації, про які ви не знали"