Кожен киянин знає цю будівлю в центрі столиці – вона щоразу змушує фотографувати себе. Будинок Сироткіна – колишній прибутковий дім, зведений у неоренесансному та еклектичному стилі в 1902 році архітектором Карлом Шиманом. Розташований він на вулиці Володимирській, 39/24 (в деяких джерелах зазначено як вулиця Прорізна, 24/39).
Зображення архітектури
Г-подібний будинок має чотири поверхи. На першому поверсі були торговельні приміщення, а на інших – житлова площа з п'яти та шестикімнатними квартирами. Особливістю будинку є пишний та багатий декор із рельєфними деталями, скульптурами та орнаментом.
Історія будівлі
Ділянка розкішного будинку належала дружині надвірного радника Олені Поповій у середині 20 ст. За архівними документами 1964 року, там раніше був одноповерховий мурований будинок, критий залізом. Із 1971 року почали зʼявлятися описи садиби: одноповерховий будинок мав 30 кімнат, деревʼяний флігель, господарське подвірʼя зі стайнею, каретною і коморою, 2 палісадники, деревʼяну купальню та фруктовий сад з альтанкою. Пізніше власником будинку став поміщик Андрій Тарновський з родини меценатів і колекціонерів.
Будівля переходила з рук у руки – у 1899 році Миколі Григоровичу-Барському, а у 1900 році – його синові Павлу. Тоді й розпочалося велике зведення цього мальовничого будинку.
Будівництво
Микола Григорович-Барський мав величезну жагу збудувати дім якнайкраще, однак фінансові можливості були обмежені. Через що він вирішив взяти кілька позик під заставу майбутньої нерухомості.
Ходило багато пліток навколо будівництва. Місцева газета "Кіевлянинъ" теж ретельно слідкувала за діями господаря, тому в 1900 році опублікувала статтю про завершення спорудження коробки та що кошторис становить 300 000 рублів. Тим часом Микола Григорович-Барський почав шукати підприємців, щоб здати в оренду торговельні приміщення будинку на 1 поверсі. Наприкінці 1900 – початку 1901 років підвищилися ціни на будівельні матеріали та зарплати робочим. Коли власник почав наступні перемовини щодо кредитування, в середині 1901 року почався спад та ціни на нерухомість впали. Григорович-Барський не мав снаги продовжувати роботи, тож у недобудованому вигляді виставив його на аукціон.
Олександр Сироткін та архітектор
Новим власником став переможець аукціону Олександр Сироткін. На ті часи він був купцем 2-ї гільдії та мав свічковий завод на Подолі. Впродовж 1902-1903 років йому вдалося завершити будівництво, зробити зовнішнє та внутрішнє оздоблення будинку, провести електрику та встановити ліфт.
У 1902 році Олександр Сироткін дав доручення Карлу Шиману спорудити триповерховий флігель у подвірʼї, що викликало гучний скандал. Так під час будівництва пожежозахисної стіни у новобудові зʼявилися тріщини. Звичайно, інспекційна комісія їх помітила та провела дослідження, яке визначило, що архітектор не мав права цього робити та взагалі не мав необхідного свідоцтва техніка-будівника.
На огляді садиби Сироткіна комісією був присутній пан Шиман, який заявив, що він і є особою, що спостерігала за всім та керувала будівництвом.. Однак через те, що він, п. Шиман, прав на проведення будівельних робіт не має, то офіційним відповідальним техніком є інженер шляхів сполучення п. Гілевич, який надав управі відповідну розписку. Те саме підтвердив і власник будинку, п. Сироткін. Ані п. Сироткін, ані будь-хто із присутніх на будівництві, п. Гілевича на цьому будівництві не бачили, адже його нагляд був фіктивним, – цитується в книзі "Забудова Києва доби класицизму капіталізму, або Коли і як місто стало європейським".
Так було викрито брехню Шимана, який неодноразово прикривався імʼям Гілевича. Але пізніше йому нічого не завадило відкрити приватне архітектурне бюро та як рекламу використати зображення будинку Сироткіна.
Нове дихання
У будинку відкрилися різноманітні магазини, аптека, мебльовані кімнати "Палермо" та кілька розкішних квартир. У 1906 році там було відкрито кондитерську "Маркіза". У 1910 році після смерті Олександра Сироткіна дім перейшов у власність його доньки Ірини Сироткіної.
Радянська влада націоналізувала будівлю та сталися деякі зміни. У 1930 роках на місці кафе "Маркіза" відкрили ресторан "Спартак", а наприкінці 1940-х там зʼявився перший київський бар "Коктейль-хол". А у 1950-х роках він перетворився на кафе "Чайка" через боротьбу з космополітизмом. Пізніше "Чайку" перейменували на "Лейпциг" на честь міста-побратима та зробили з нього ресторан німецької кухні.
Реконструкція
Здавалося б, все стало на свої місця. Але у другій половині 20 ст. будинок почав руйнуватися, через що у 1985-1986 роках почали виселяти людей для проведення капітального ремонту. Економічно-політична ситуація не давала змін, тому після пожежі в 1992 році тут провели реконструкцію фасадів, а у 1997-1999 роки відновили зовнішню вежу.
У 2004 році земельну ділянку будинку Сироткіна Київрада продала підприємству "Гранд Плаза", який планував перетворити його на п'ятизірковий готель "Лейпциг" на 209 номерів. Але втілити ідею не вийшло. Постійні зміни у проєктах призвели до того, що британський бізнесмен Мохаммад Захур, власник ISTIL Real Estate, у 2015 році просто заморозив реконструкцію через проблеми з фінансуванням.
