Леонід Косаківський – перший мер Києва: що він зробив для "дефіцитної" столиці за два роки
Фото: з Президентом України Л. Кравчуком у День Києва. 1993 рік
За часи незалежності України, столиця мала п'ятьох очільників міста. Кожен з них мав керувати Києвом протягом п'яти років, але не всі затримались на всю каденцію. Є і такі, котрі встигли покерувати столицею понад 10 років. Після розпаду Радянського Союзу мера міста призначав Президент, але, на сьогодні, кожні п'ять років кияни обирають нового очільника самостійно.
Серед населення сформувалися різні думки, оскільки хтось з керівників кардинально змінив столицю у кращий бік, а хтось понизив її планку. Першим великим мером був — Леонід Григорович Косаківський, який обійняв цю посаду у 1994 році. Косаківському дістався Київ з тотальним дефіцитом товарів, який він успішно подолав, і став першим, хто створив соціальну програму "Турбота" для підтримки людей. Леонід Григорович очолював місто до 1996 року, а потім його замінив Олександр Омельченко.
Перший "великий" очільник столиці
10 липня 1994 року під час перших в історії Києва прямих всеукраїнських обласних виборів Косаківського було обрано головою Київської міської ради народних депутатів, він виконував ці обов'язки з 1994 по 1996 рік. Леонід Григорович зіштовхнувся зі складною ситуацією: у місті були дефіцит товарів першої необхідності, обмежене виділення масла та цукру, проблеми з електропостачанням. У 2020 році ексочільник столиці отримав нагороду Київського міського голови — "Знак Пошани".
Інженер та син лікаря-психіатра, який очолив місто
Леонід Григорович народився 21 січня 1950 року в селі Чернівці, Вінницької області. У 1973-му ексмер закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка, а саме радіофізичний факультет. У 1989-му завершив навчання у Київській вищій партійній школі — заочно. У 1974-1980 роках працював на київському заводі "Арсенал" інженером, а після, до 1991 року, був першим секретарем Печерського райкому КПУ міста Києва.
Косаківський народився у сім'ї політика і лікарки. Батько, Григорій Миколайович, з перших днів Великої вітчизняної війни був мобілізований у винищувальний загін воднотранспортного району Одеси. Косаківський-старший нагороджений орденом Червоної Зірки, а за участь у важких боях з подолання Карпат та визволенні міста Ружемберка (Чехія) відзначений орденом Великої Вітчизняної війни ІІ ступеню, двома медалями й двома подяками Верховного Головнокомандувача. Повернувшись у 1945 році з війни, він пішов працювати у середню школу в Турбові. А після цього понад 25 років пропрацював секретарем виконкому Вінницької обласної Ради народних депутатів. Своєю чергою, мати — Косаківська Юзефа Миронівна (дівоче прізвище Баранишина), як і батько, теж родом із села Козинці Вінницької області. Вона була учасницею трудового фронту. Після війни закінчила Вінницький медінститут і усе життя пропрацювала дитячим лікарем-психіатром в обласній лікарні.
Дружина першого Київського міського голови у незалежній Україні — Ірина, родом із Полтавської області, з міста Крюків-на-Дніпрі. Ірина Василівна закінчила Київський університет у 1974 році. У 1997-му здобула ступінь доктора біологічних наук. А у 2009-му — ступінь професора. Вона працювала в Інституті ботаніки НАН України. З 2002 року — головною науковою співробітницею, водночас у період 2004–2008 — заступницею директора з наукових питань. Від 2014 року — завідувачкою відділу фітогормонології. Також з 1981 по 1993 роки була вченим секретарем Центрального республіканського ботанічного саду АН УРСР (зараз Національний ботанічний сад імені Миколи Гришка НАН України). Ірина є дослідницею у галузі фізіології стресів і адаптації, авторкою понад 320 наукових публікацій, шістьох монографій, у тому числі двох одноосібних.
Пара одружилася 12 квітня 1973 року.
50 років разом — і в радості й в горі, і в успіхах і в труднощах, долаючи спільно всі випробування долі, підтримуючи одне одного, сповнених любові, щастя та взаємної поваги. Радують талановитий і успішний в науці син, чудові онуки. Йдемо далі! 12 квітня 1973 року. Шоколадний будиночок, — написав Косаківський, оприлюднивши архівні родинні фото.
Єдина дитина у сім'ї — син Сергій Леонідович Косаківський, народився у 1974 році. Наразі відомо, що він здобув ступінь доктора філософії (PhD) у галузі прикладної математики. Також Сергій є професором біології Інституту геноміки та еволюційної медицини в університеті Темпл, що у Філадельфії. Згідно з рейтингом Highly Cited Researchers від Thomson Reuters, включався у 2014–2017 роках до списку 1% (3000) найбільш цитованих у світі.
Від заводу "Арсенал" до першого мера Києва
Леонід Косаківський з 1975-го по 1980-й працював інженером-конструктором на заводі "Арсенал". Після цього, можна сказати, почалась політична кар'єра ексмера. У жовтні 1980 року він став завідувачем організаційного відділу Печерського райкому компартії у Києві, пропрацювавши п'ять років, піднявся вище по кар'єрному ліфту, ставши завідувачем відділу організаційно-партійної роботи Київського міського комітету КПУ. У 1988 році — другий секретар Печерського районного комітету КПУ у столиці. А останні три роки до розпаду СРСР обіймав посаду першого секретаря Печерського районного комітету КПУ.
Після розвалу Радянського Союзу кар'єра Леоніда Григоровича пішла вгору, й у 1991 році він обійняв посаду заступника голови Ревізійної Комісії КПУ. В ці ж роки Косаківський вперше стає депутатом Київської міської ради та представником президента України в Печерському районі Києва.
Пік кар'єри Косаківського припав на 29 квітня 1993-го і 10 липня 1994-го, коли він став головою Київської міської державної адміністрації та очільником Київської міської ради. Він і досі залишається дійсним членом Академії будівництва України.
Що для міста зробив Косаківський
Леоніду Косаківському довелося відновлювати систему управління та життєзабезпечення міста. За кілька тижнів йому вдалося розв'язувати проблему з дефіцитом продуктів і скасувати талони. Під час його керівництва господарський комплекс перейшов на рейки ринкової економіки, міське життя розбудовувалося на демократичних засадах. Здійснювалася підтримка та розвиток київської промисловості та науки: підписано угоди про співпрацю з Національною академією наук, Спілкою промисловців і підприємців міста, радою ректорів, а також оживлено Київський контрактовий ярмарок.
За часи його правління було покращено і транспортне сполучення столиці, введені нові тролейбусні та трамвайні лінії, розпочато капітальний ремонт на багатьох ділянках. Були запущені програми співпраці з підприємствами для виробництва міських автобусів та тролейбусів. Також уведені в дію нові 4 станції метро: "Харківську", "Позняки", "Печерську", "Лук'янівську". За каденції Косаківського встигли збудувати станцію "Львівська брама", але її так і не запустили. Командою ексмера було розроблено план будування гілки метро до 2010 року.
У той період киян забезпечили домашніми телефонами. Також було створено холдингову компанію "Київміськбуд". Започатковано реконструкцію "хрущовок". Після рішення міськвиконкому від 21 березня 1995 року розпочали широку програму житлового будівництва коштом населення: уведено в експлуатацію 41,4 тис. нових квартир, покращено житлові умови для 44,9 тис. сімей. Значно зменшено чергу на отримання квартир.
Косаківський також приділяв увагу ветеранам та бездомним, для них було створено соціальні програми, одна з них — "Турбота", що функціонує й донині. 29 червня 1993 року за поданням Київської міської державної адміністрації Київрада виділила 681 млн крб на оздоровлення київських дітей улітку 1993 року та 300 млн крб профспілковим санаторіям міста для здешевлення вартості путівок, а в 1994 році з цією ж метою було витрачено 35 млрд крб. В 1995-му київські діти почали оздоровлюватися коштом міського бюджету.
За каденції Леоніда Києву повернено його старовинний герб. В 1996 році відновлено пам'ятник княгині Ользі, також було ухвалено рішення про початок відновлення церкви Богородиці Пирогощі, Михайлівського й Успенського соборів.
У 1995 році Київ лідирував за соціально-економічними показниками. За рівнем зарплати столиця займала перше місце в Україні, а за рівнем цін — лише шосте. В тому ж році пройшов перший земельний аукціон, а нежитлові приміщення в оренду почали надаватися на конкурсній основі. Показником його діяльності стало рішення про визначення Києва місцем проведення в 1998 році загальних зборів Європейського банку реконструкції й розвитку.
За період його керівництва введено в експлуатацію школи, дитячі садки та реконструйовано житлові будинки. Через ряд конфліктів з місцевими депутатами й центральною владою, 19 липня 1996 року Президент України Леонід Кучма за поданням Кабміну звільнив Леоніда Косаківського з посади голови Київської міської державної адміністрації.
Даний Указ не ґрунтувався на нормах чинної Конституції України, порушив конституційну процедуру звільнення з посади голів місцевих державних адміністрацій, інші положення Основного Закону, — заявив Косаківський.
Після цього Леонід Григорович не пішов з політики та з 1998 по 2002 роки став народним депутатом України й постійним членом делегації Верховної Ради України у Парламенті асамблеї Ради Європи.
Леоніда Косаківського й справді можна назвати першим великим керівником Києва.
У наступних матеріалах "меропедї" столиці, ми розповімо не тільки про досягнення і провали кожного з них, а й відриємо тобі їх особисте життя та професійні якості.
