Від пустиря до найдорожчого ринку міста: історія Бессарабки
Колись територія, на якій нині розташований Бессарабський ринок, була сміттєзвалищем поза межами історичного міста, а на сьогодні саме тут — торговельний центр столиці.
Кияни називають його найдорожчим ринком Києва, проте навіть попри це він надзвичайно популярний. Трошки більше про критий ринок на Бессарабській площі — у нашому матеріалі.
Від пустиря до торговельної площі
Досі точаться дискусії щодо назви ринку. Деякі дослідники стверджують, що назва з'явилася завдяки торговцям з Півдня, в тому числі з Бессарабії, а хтось каже, що назва походить від слова "басараб" (саме так кияни називали бродячих чужинців, які оселялися тут в халупах поблизу Крутого узвозу). Люди з кримінальним минулим та безхатьки любили цей район, адже раніше тут не було височенних скляних будівель, люксових магазинів, тобто центром цю місцевість назвати було неможливо.
Проте все змінилося з появою ярмарків на Хрещатику. Тоді на головній вулиці міста не було жодної будівлі, тож територія видавалася ідеальною для торгівлі. Пізніше на Хрещатику у 1803 році з'явиться перший будинок — Палац Головинського, а ярмарки перенесуть у бік Бессарабки. Тож можна сміливо говорити про те, що торгівля на території Бессарабки велася вже від початку функціонування місцевості. Ярмарки розросталися, почали з'являтися ятки й павільйони, згодом вся територія перетворилася на торговельну площу. Проте безхатьки все ще нікуди не ділися, тому прогулюватися ввечері на Бессарабкою було досить небезпечно.
Наприкінці 19 століття розпочалася активна забудова Хрещатика — це стало своєрідним поштовхом до переосмислення торгівлі на Бессарабці. На Хрещатику з'являються вишукані прибуткові будинки, комфортабельні готелі, розкішні ресторани і кав'ярні, а зовсім поруч — недоглянутий ринок та постійні кримінальні історії.
Доленосний заповіт
Цілком логічно, що ця територія потребувала перебудови і, звісно, фінансування. Так в історії Києва з'являється важливе ім'я — Лазар Бродський.
Бродський був столичним цукрозаводчиком, а також одним із найбагатіших підприємців свого часу. У народі його називали "цукровим королем", і саме він у своєму заповіті залишив 500 тисяч на побудову критого ринку на Бессарабці. Проте також він у ньому вказав, щоб міське управління, якщо візьме гроші на побудову ринку, також має забезпечити фінансування європейській лікарні, бактеріологічному інституту та єврейському училищу. Чотири роки знадобилося місцевій владі, щоб прийняти умови заповіту, і 1910 році все-таки розпочали планування критого ринку.
Тоді збиралися побудувати не тільки ринок, а й бібліотеку та квітковий ринок, проте цю ідею не погодили. Архітектором проєкту став Генріх-Юліан Гай — польський архітектор.
Хоча за планом архітектора проєкт видався занадто дорогим і його довелося "спростити", на той час ринок був оснащений за останнім словом техніки. Чого тільки коштували унікальні холодильні установки — перші в Києві та треті в імперії. Вони, до речі, попрацювали на ринку до 21 століття!
Пам'ятка раціонального модернізму
Побудований у стилі раціонального модерну, Бессарабський ринок і сьогодні зацікавлює своїм виглядом містян і туристів. Розглядаючи стіни ринку, можна помітити рельєфні пасторальні мотиви і цікавий декор воріт (качки, що злітають над озером). Дивує і внутрішнє оздоблення ринку. Наприклад, тут можна побачити полив'яні плитки, що, на жаль, збереглися тільки частково. Ними оздоблені стіни та підлога ринку.
Проте сучасність вносить свої корективи, тож ще донедавна Бессарабський ринок був завішений рекламою, і такий "візуальний шум" просто не давав змоги розгледіти архітектуру простору. Але зараз спостерігається позитивна тенденція зі збереження історичного вигляду без зайвої реклами.