Невідомий Поділ: цікаві локації, про які ви не знали
Фото: go2.kiev.ua
"ТиКиїв" продовжує розповідати про цікаві пам'ятки столичних районів. На черзі ще один історичний район Києва — Подільський. За кількістю старовинних пам'яток Поділ може сміливо посперечатися з Печерськом. Тут чи не на кожному розі стародавня церква або будиночок з цікавим минулим, а інколи й цілі вулиці, такі як Андріївський узвіз, є пам'ятками історії. Однак нас цікавлять пам'ятки не такі відомі, але не менш цікаві.
Найстаріший будинок Києва
ДЕ? Контрактова площа, 7
У дворику біля Контрактової площі, в бік Андріївського узвозу, заховався двоповерховий будиночок блідо-зеленого кольору, який вважається найстарішим житловим будинком Києва. Першу дерев'яну будівлю тут звели понад 260 років тому, у 1760 році, а потім добудували будинок з каменю для дворянської родини Вишневських. Ця будівля — одна з небагатьох, що пережили велику пожежу на Подолі у 1811 році.
Під кінець XIX століття будинок перейшов у володіння сім'ї кондитера та купця Максима Нечаєва. Родина мала свій прилавок на Київському контрактовому ярмарку, з якого продавала печиво та фірмові пряники з цукатами. "Нечаївські пряники" з часом стали добре відомими далеко за межами Києва.
Коли до міста прийшла радянська влада, будинок націоналізували, проте Нечаєви залишились жити в одній з його кімнат. А вже після набуття незалежності нащадкам відомого купця вдалося повернути історичну будівлю у свою власність.
Парк моряків та "Желєзняков"
ДЕ? Рибальський острів, під Подільським мостом
Історія парку на Рибальському острові (який насправді є півостровом, але якось вже склалося) почалася з того, що у 1967 році тут на постаменті встановили військовий корабель "Желєзняков". Цей річковий монітор зійшов з верфі київського заводу "Ленінська кузня" у 1930-ті роки. Він брав активну участь у Другій світовій війні та завдав чимало шкоди ворогу, брав участь у визволенні Румунії, Болгарії та Югославії.
У 1960-ті роки з ініціативи робітників заводу корабель перетворили на пам'ятник, а навколо облаштували невеликий парк.
У наш час на майданчику біля "Желєзнякова" проводять урочистий випуск курсантів столичної академії водного транспорту — майбутніх моряків. Також звідси відкривається незвичайний краєвид на індустріальні нетрі Подільського району — затоку Рибальського острова, річковий порт та суднобудівний завод.
Пивзавод Ріхерта
ДЕ? Вул. Кирилівська, 35
Наприкінці XIX століття підприємець Михайло Ріхерт придбав невелику подільську броварню, яку згодом переобладнав на повноцінний пивний завод з потужними паровими машинами. У 1913 році на заводі працювали понад півсотні людей, а виробництво пива сягало 400 тисяч відер на рік!
Після встановлення радянської влади завод перейменували на "Сальватор", і на ньому почали випускати безалкогольні напої. Потім підприємство деякий час стояло покинутим, поки його не переобладнали під виробництво солодових екстрактів. Після розпаду СРСР завод пропрацював ще кілька років, і врешті його закрили у 1996-му. З того часу він стоїть покинутим та поступово руйнується.
У 2020-х почалися розмови про те, щоб ревіталізувати територію підприємства. А у листопаді 2023-го презентували проєкт будівництва на його території житлового комплексу зі збереженням історичних промислових споруд.
Ніс Гоголя
ДЕ? Вул. Десятинна, 13
Пам'ятник, присвячений сатиричній повісті Миколи Гоголя "Ніс" (або ж носу самого письменника, тут версії розходяться), встановили біля Андріївської церкви у 2006 році. Точніше — на стіні біля входу до галереї "Триптих", де колись працював автор артоб'єкта — львівський митець Олег Деркач.
Зі скульптурою пов'язана легенда про самого Гоголя. Мовляв, колись, гуляючи восени Києвом, він потрапив під дощ якраз навпроти Андріївської церкви, і підхопив нежить. І такий сильний, що думати міг тільки про свій нещасний ніс. Тож, згідно з легендою, у письменника й виникла ідея написати повість "Ніс".
Також існує повір'я, що якщо потертися власним носом об скульптуру, можна вилікувати нежить.
Синагога на Подолі
ДЕ? Вул. Щекавицька, 29
Це найстаріша київська синагога, що збереглась до нашого часу. Побудувати споруду у мавританському стилі у 1894-1895 роках коштом купця Габріеля-Якова Геселевича Розенберга. Отримати дозвіл на будівництво синагоги у Києві у той час було складно через обмежені права юдеїв, тому спочатку Розенберг погодив у міської влади зведення особняка, а вже потім отримав дозвіл облаштувати у ньому молитовню.
Синагога працювала до 1929 року, поки радянська влада не вирішила віддати її під потреби клубу робітників-кустарів. Будівля пережила Другу світову війну та окупацію Києва нацистами, і вже у 1945 році діяльність синагоги відновили. Довго вона була єдиною чинною синагогою Києва.
У 1990-ті тут створили єшиву — вищий єврейський навчальний заклад. А на початку 2000 років синагогу повністю відновили згідно з оригінальним проєктом Миколи Гарденіна та добудували до неї два нові корпуси.
Музей Чорнобиля
ДЕ? Пров. Хорива, 1
Інтерактивний музей, присвячений одній з найбільших техногенних катастроф за всю історію людства, працює у будівлі колишнього пожежного бюро на Подолі з 1992 року. Тут представлена найповніша експозиція, присвячена історії Чорнобильської АЕС, самій катастрофі та розвитку атомної промисловості України.
Фондова колекція музею формувалася протягом кількох десятиліть, загалом вона налічує майже 22 тисячі предметів. Це — фотографії, документи, витвори мистецтва, особисті речі ліквідаторів аварії та мешканців місцевості, де розташована станція.
На вході до музею відвідувачів зустрічають покажчики з назвами 76 населених пунктів зони відчуження, які перестали існувати через аварію. А підлога однієї з зал зроблена у вигляді плити біологічного захисту головного реакторної зали ЧАЕС. Ще тут є іконостас з храму у зоні відчуження, робоча модель атомної станції та радянський пункт радіаційного контролю.
Замкова гора та язичницьке капище
ДЕ? Між Воздвиженкою та Андріївським узвозом
Колись Замкова гора була знаковим місцем для киян. Тут розташовувався князівський палац, потім — дерев'яні укріплення литовського воєводи, а у XIV-XVI століттях — Київський замок, який і дав назву горі. Замок спалили українські козаки, які повстали проти польських загарбників, і з того часу гора спустошилась. У XIX столітті тут існувало кладовище для жителів Подолу, яке потім відійшло Фролівському монастирю. У 1857 році поряд з ним збудували муровану Троїцьку церкву. За радянської влади кладовище закрили, а церкву розібрали у 1938 році. За Генпланом Києва тих років на Замковій горі хотіли облаштувати великий парк, але задум так і не реалізували.
Зараз Замкова гора — пам'ятка природи та історії, вкрита густою рослинністю й оповита легендами. Піднятися на неї можна металевими сходами з Андріївського узвозу. Звідси відкривається розкішний краєвид на Поділ, Воскресенку та Дніпро, а про багату історію місцевості нагадують залишки могил, склепів та інших старих споруд.
Ще тут є два язичницьких капища, які збудували київські рідновіри для проведення своїх обрядів. На одному з них навіть зазначений розклад обрядів — щонеділі о десятій ранку.
Читай також: "Невідомий Печерськ: цікаві локації, про які ви не знали"
