LAUD: "У моєму житті новий період, і це мене дуже тішить"

Фото: facebook.com/laudvk

На свята співак LAUD (Влад Каращук) підготував для киян особливий подарунок — великий різдвяний концерт у Caribbean Club, де обіцяє заспівати старовинну щедрівку в сучасній обробці. Напередодні події "ТиКиїв" поспілкувався зі співаком та дізнався багато цікавого…

Владе, війна, як не дивно, змусила тебе почати активно будувати карʼєру. А яким для тебе було 24 лютого 2022 року? 

Як і для всіх українців, воно почалося для мене вибухами о 4 ранку. Я дуже пізно вночі приїхав зі студії, тільки почав засинати, як почув перші вибухи. Але не нервував — просто встав, почав збирати речі й поїхав до батьків — сімʼя та її безпека цього моменту вийшли для мене на перший план. Далі вже ми всі разом вирішили їхати з Києва в бік Західної України та опинились у Львові, звідки я повернувся аж за півтора року. 

А були думки на кшталт "Кому тепер потрібні мої співи"?

Почнімо з того, що 24 лютого я вже був у доволі натягнутих стосунках із колишнім продюсером Ігорем Тарнопольским і розмірковував, що робити далі: чи продовжувати з ним співпрацю, чи йти на "вільні хліби". Повномасштабне вторгнення стало рушієм для ухвалення рішення. Я зрозумів, що продюсер виїхав з України за кордон і, ймовірніше, повертатися в країну не збирається. При цьому він все ще намагався керувати процесом і отримувати гроші з мого проєкту. 

Ігор цікавився твоєю ситуацією?

Виїжджаючи, він, по суті, про мене не згадав. А вже пізніше зателефонував і сказав, щоб я тримався. Але я і без його поради тримався, хоча було важко. Перші пару місяців війни концертів майже не було, згодом почали з’являтися якісь мінімальні благодійні виступи, і тоді я познайомився зі своїм теперішнім менеджером. Ми почали разом робити благодійні концерти у Львові й далі поїхали з концертами Західною Україною —збирати гроші на ЗСУ. І тоді я вперше відчув себе самостійним артистом. Але мій колишній продюсер на всі розмови про те, що треба завершувати співпрацю, реагував дуже агресивно. Та я вже не зважав на те, бо вперше відчув, що насправді контролюю свій проєкт і себе як артиста й можу рухатися далі, як хочу.

Ти говорив, що за Тарнопольского отримував якісь смішні гонорари…

У мене була мінімальна гонорарна ставка. Незалежно від того, чи то був невеличкий виступ, чи квитковий концерт, я ніколи не отримував за роботу більш як 300 доларів. Хоча розумів, що якщо на мій концерт прийшло 500 людей, то продюсер заробив на цьому велику суму. Але гонорар мій більшим не ставав.  

А у твоєму контракті суми гонорарів були прописані?  

Ні. Але цікаво, що за пару місяців до повномасштабного вторгнення експродюсер запропонував мені підписати оновлений контракт, де прописав фіксований гонорар за концерти — ті ж самі 300 доларів. Річ у тому, що на той момент від Тарнопольського якраз пішли, і його головна артистка Джамала, і молоді артисти, з якими він почав працювати. Тож він вирішив наші відносини скоригувати новим контрактом. Коли я його прочитав, був реально шокований. Тож почав із цим боротися й переміг у суді.

Тепер я вільний, хоча роялті за свої пісні з двох перших альбомів вже отримати майже не мрію. Це суми доволі маленькі — такі собі кишенькові гроші, але їх нараховують за пісні, які я написав повністю сам. Тому ми зараз намагаємося юридично пропушити цю ситуацію з треками, створеними під час співпраці з моїм колишнім продюсером. 

Вирішивши розірвати відносини з продюсером через суд, ти радився з Джамалою? Вона ж 2021 року не без скандалу завершила співпрацю з Тарнопольским та його лейблом Enjoy! Records. 

Ми з Джамалою дружили й зараз дружимо. Звісно, я спілкувався з нею щодо свого розриву з продюсером, і вона ділилася своїми думками з цього приводу. Але її ситуація була трохи інша, бо, наскільки я знаю, в неї не було такого жорсткого продюсерського договору, як у мене, бо велику частину грошей у свій проєкт вона вкладала сама. Але не тільки Джамала — всі колеги радили мені завершувати цю співпрацю. І я це зробив!  

З чим я тебе і вітаю. Але на які кошти ти сьогодні розвиваєш кар’єру і хто тобі в цьому допомагає?

Наразі ми рухаємося ситуативно. На щастя, концертів зараз стало набагато більше. З моменту, коли почалася війна, в мене виступів, напевно, відбулося більше, ніж за всі п’ять років співпраці з Enjoy! Records. Більшість із них, звісно, благодійні, та це все одно досвід.

Крім того, в мене зʼявилася невеличка команда, і ми разом займаємося всіма основними процесами — одним словом, рухаємось. Ми іноді можемо залучати інвестиційні гроші — пропозиції є весь час — але дивимося на ситуацію, бо не хочемо потрапляти ані в борги, ані в ситуації типу тих, що ставалися раніше.

Нові правила гри

Чи легше тобі сьогодні як артисту? Бо наш шоубіз за три роки дуже змінився — багато гравців вибули з гри… 

Легше на 100%, бо немає російськомовного ринку, і я як артист, який від самого початку випускав україномовні пісні, це дуже відчуваю. Пам’ятаю, як буквально за тиждень до початку війни сидів з учнем на студії, і він мені показував плейлист Apple raine Top 100 Україна, в якому були, мабуть, лише три українські треки — всі інші були російськими. І мені це було неприємно, бо я незадовго до цього випустив другий повністю україномовний альбом.

Після початку повномасштабки ставлення до україномовних треків змінилось, бо зараз у нас немає ніякої російської музики, і люди хочуть чути рідну. Це дуже впливає на творчість наших артистів.

До того ж на український шоубізнес вплинув розвиток соцмереж. Мені здається, він нині чи не найбільш розвинений — на рівні, приміром, Сполучених Штатів. У нас багато кріейторів, контент-мейкерів для соцмереж, і це позитивно впливає на ситуацію. Бо правила гри змінилися: зараз тобі не потрібно створювати кліп за десятки тисяч доларів, ти можеш просто просунути свій трек через соцмережі й отримати більше прослуховувань, ніж отримав би їх завдяки кліпу. 

Потрібно лише, щоб трек був класний і була команда професіоналів, які допоможуть створювати контент та розповсюджувати сингл.  

На яку музику сьогодні робиш ставку? 

Чесно кажучи, в мене весь час все змінювалося. У першому альбомі був афробіт та Tropical —танцювальна музика, другий альбом — це трошки R&B, третій — ностальгічне повернення до 1970-х — напевно, там я трохи надихався The Weeknd і фанком. Але в цілому все це — попмузика. Я завжди черпав натхнення в західних артистів, із західного звучання, яке намагався інтегрувати в різні стилі. Але зараз ми рухаємося в зовсім іншому напрямі. Ми почали використовувати drum&bass та інші ритми й звучання. Причому я трохи переосмислюю минулий досвід, але не наосліп. Я збираю відгуки, вивчаю статистику своєї творчості й роблю висновки — яка музика більше працює для моєї аудиторії, яка менше. Ну і з цього розумію, в який бік далі рухатись.

Це необхідно робити, бо західний ринок загалом та американський, британський, європейський ринки окремо відрізняються від українського. У нас все-таки трохи інші вподобання. Люди, на жаль, і досі слухають багато доволі неякісної музики, і це теж хочеться змінювати. Ну от, наприклад, моя улюблена музика — так звана чорна, тобто афро-американська, і в Україні вона цікава маленькій частині аудиторії, бо це інша ментальність. Вже не раз бувало так, що я виступаю з якимось танцювальним треком і бачу, що люди не зовсім розуміють, як рухатися під цю музику. Ці ритми виявляються їм незнайомими.

На початку війни у тебе було багато благодійних виступів зі співаком SHUMEI, карʼєра якого теж пішла вгору під час війни. Як ви зійшлися і чому розсталися?

Наша співпраця була тимчасовою: ми зібралися в колаборацію для того, щоб робити благодійні концерти, бо це стало цікаво людям після того, як ми зробили спільний кавер на пісню "Біля тополі". Потім був спільний кавер на "Чорнобривці", і якось все зав’язалося — ми почали спілкуватися та їздити з благодійними виступами.

В нас було дуже багато концертів в Україні й за кордоном — ми просто брали інструменти, сідали в машину та їхали, наприклад, зі Львова, де на той час жили, до Тернополя. Там просто ставали в центрі й починали грати та збирати кошти на ЗСУ. Потім їхали до Луцька, Чернівців і далі за кордон — виступали в Австрії, Польщі, Ізраїлі. Де ми тільки не побували за той час!

То була доволі продуктивна співпраця. Але, як не крути, ми дуже різні артисти. Олег виріс здебільшого на українській музиці, у нього зовсім інші музичні вподобання, ніж у мене. Ми — як два різні світи: ми цікаво сходилися погляду спільної концертної діяльності, але в нас ніколи не було спільних вподобань. Тому я розумів, що ця співпраця — тимчасова. І якось на другий рік наших музичних мандрів ми приїхали до Варшави, почали звично виступати на вулиці, та вже не зібрали тих коштів, на які розраховували. Стало зрозуміло, що цей формат себе зжив і треба міняти пріоритети та концентруватися на своїй авторській музиці, бо люди вже хочуть чути нові треки — тож кожен пішов своєю дорогою.

Фейк від колишніх

На початку літа ти проїхався країною з туром I Am Ukranian. Як він тобі дався?

Я настільки за останні роки набрався досвіду вуличних концертів, що зараз дуже вільно почуваюся на сцені й в роботі із залом. Я навчився дуже добре відчувати людей, тому цей тур був для мене задоволенням. Я приблизно розумію, як люди реагуватимуть на конкретні треки, на хітові пісні, де треба заспівати з ними разом, розумію, де треба зійти зі сцени та дати глядачам мікрофон, щоб вони поспівали разом зі мною. Ці штуки напрацьовуються, і мені дуже подобається цей живий досвід: щоразу він новий і цікавий.

24 грудня в київському Caribbean Club відбудеться твій спеціальний різдвяний концерт. Чим він особливий?

Це справжній різдвяний концерт, в якому буде багато музики та сюрпризів. А ще будуть мої гості — співачки YARIMA та Маша Кондратенко, з якими ми робили спільні треки для мого останнього альбому "Пробудження" (вийшов у травні 2024 року — Прим. Ред.). Загалом дуже хочеться під Новий рік ще раз зіграти пісні з нового альбому та старі хіти — і це буде своєрідне підбивання підсумків, бо ми зараз активно готуємо нові треки. У нас багато нових ідей, і це буде вже зовсім інша музика, інший стиль. Тобто у 2025 році чекайте щось, чого від LAUD раніше не чув. А ще на цьому концерті я презентую різдвяний трек — це буде моє авторське прочитання дуже відомої щедрівки "Щедрий вечір". Я дуже цим треком натхненний: мені здається, це одна з найкращих моїх робіт — дуже-дуже круто звучить!

Цьогоріч ти записав дуети з Машею Кондратенко ("Спродюсуй мене") і з YARIMA ("Забирай"). Чи плануєш ще якісь дуети?

На початку цього року в мене була ідея зробити альбом колаборацій з різними артистами. Я спочатку захопився, та потім зрозумів, що, по-перше, зараз доволі складно всіх зчепити, бо в кожного багато активностей, а по-друге, треба знайти компроміс у стилі з іншими артистами, і це — ключовий момент у тому, чому з деякими виконавцями зробити фіт складно. Я одразу розумів, що в мене вийде класна робота зі співачкою YARIMA. Зараз хочу зробити з нею ще один дует, бо мені дуже імпонує її стиль. Знаєте, як буває, коли слухаєш музиканта і розумієш, що він — людина з твоєї банди, з твого всесвіту? Ти розумієш, що ця людина розуміє музику десь так само, як і ти, і ви легко зійдетеся в стилях. І я не помилився. 

А колаборація з Машею вийшла доволі спонтанно. Ми подумали, що було б класно зробити якийсь комічний трек на тему нашого спільного експродюсера. До цього мотивації робити щось разом у нас не було — ми дуже різні в музичних уподобаннях.

Нещодавно в ЗМІ з’явилася дивна інформація, що ти ніби виїхав за кордон і три тижні відпочивав там з дівчиною. Ширилися навіть чутки, що ти не повернувся, тобто втік… Чи є розуміння, з якого переляку про тебе таке почали писати?

У мене є кілька варіантів. Такий вкид могли зробити, наприклад, мій колишній продюсер або моя колишня дівчина. Для мене це теж було дивно, бо ця інформація спочатку з’явилася на YouTube-каналі одного блогера, а потім її підхопило одне поважне інформаційне агентство, яке чомусь перевіряти нічого не стало — просто почало розганяти зраду. На момент, коли вони цю статтю опублікували, написавши, що я вже три тижні за кордоном розважаюсь, я був в Україні. Так, після концерту у Варшаві ми ненадовго там залишились, та майже одразу поїхали додому.

Щодо дівчини, з якою ти був у Варшаві: як у тебе справи з особистим життям?

У мене все добре з особистим життям. Я зараз маю стосунки й дуже цьому радію, бо знайшов людину, яка мене надихає. Вона — дизайнерка, і ми як дві творчі людини добре розуміємо одне одного. Я дуже тішуся цьому новому періоду у своєму житті й хотів би, щоб він тривав довго!

Текст: Оксана Гончарук

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter