Самурайські обладунки, театральні ляльки та музичні інструменти: що можна побачити на виставці "З краси Японії"
Виставка "З краси Японії" розпочалася 7 серпня в Музеї історії міста Києва. Фото надане пресслужбою Музею історії міста Києва
З 7 серпня до 25 жовтня в Музеї історії міста Києва проходить виставка "З краси Японії". Її описують як подорож японською культурою, в якій мистецтво, історія, традиції та філософія поєднуються в одному просторі. Проєкт презентували до 55-річчя побратимства Києва та Кіото.
Спеціально для "ТиКиїв" про нову експозицію та її вибрані експонати розповів куратор виставки Владислав Гріщенко.
Що треба знати про виставку
Як зазначають у Музеї історії міста Києва, назва виставки натхнена есеєм лауреата Нобелівської премії Ясунарі Кавабати. Подібно до твору японського письменника, проєкт пропонує відкрити цю країну через відчуття краси природи, гармонії, традицій і цінності кожної миті.
Експозицію побудували як символічний маршрут із семи тематичних блоків. Кожен відкриває окремий етап внутрішнього шляху людини. "Весняне пробудження", "Бушідо", "Літо", "Осінь", "Сезон дощів", "Зима", а також простір "Діалог між містами" розповідають про Японію через зміну пір року, культурні традиції та духовні практики.
"Для мене це спроба побачити Японію не через звичні впізнані образи, а через ті відчуття, які стоять за ними. Через мистецтво передати певний стан людської душі — відчуття тиші, споглядання та внутрішньої рівноваги", — каже куратор виставки Владислав Гріщенко.
Відвідувачі можуть побачити графіку японської школи Нанґа з колекції музею, традиційні театральні ляльки, самурайські обладунки, предмети для чайної церемонії, музичні інструменти, а ще зразки холодної зброї початку XVIII століття.
"На перший погляд це дуже різні експонати, але їх об'єднує увага до форми та матеріалу. Навіть обладунки, створені для захисту, стають витвором мистецтва завдяки точності кожної деталі. А просте приготування чаю перетворюється на момент зосередження", — пояснює Владислав.
Особливе місце в експозиції посідає імерсивний простір. Його присвятили мистецтву сумінаґаші — давній японській техніці малювання на воді.
"Глядачеві нічого не нав'язують — йому просто дають можливість зупинитися. Саме це я хотів би, щоб люди винесли з виставки: щоб побачити красу, іноді потрібно не шукати чогось складного, а просто дозволити собі на мить зупинитися і прислухатися до себе. Бо, зрештою, краса починається з простого", — ділиться куратор.
Владислав Гріщенко про 5 цікавих експонатів виставки "З краси Японії"
Коно Шюсон, "Свята гора Фуджі" (з колекції Музею історії міста Києва)
Фуджі — не просто найвідоміша гора Японії, а один із найважливіших символів японської культури, мистецтва та духовності. У картині Коно Шюсона її вершина майже розчиняється в тумані, а великий простір навколо створює відчуття тиші та спокою.
Художник залишає глядачеві простір для власної інтерпретації, не намагаючись буквально відтворити пейзаж. Саме тому ця робота є одним із ключових образів виставки — краса тут народжується з простоти, недомовленості та здатності зупинитися.
Обладунки самурая XVII-XVIII століть (від Українського представництва Товариства зі збереження японського мистецького меча)
Обладунки самурая (Tōsei Gusoku) — це не тільки захист воїна, а й матеріальне втілення його честі, статусу та готовності виконувати свій обов'язок. Сьогодні вони є одним із символів японської військової культури, в якому практичність поєднується з надзвичайною увагою до форми та деталей.
У добу Едо обладунки дедалі більше ставали символом самурайської ідентичності, поєднуючи військову функцію з мистецтвом металу, лаку й текстилю. Їхня складна конструкція нагадувала про один із ключових принципів Бушідо — сила самурая полягає не лише у володінні зброєю, а й у дисципліні, самоконтролі та відповідальності. Так обладунок, створений для захисту, водночас перетворювався на витвір мистецтва.
Ляльки вистави "Ренджінші" (з колекції музею)
Ці образи представляють одну з найвідоміших танцювальних вистав японського театру кабукі — "Ренджінші", історію батька та сина, яких символізують два міфічні леви. Їхні довгі гриви, яскраві костюми та стилізовані обличчя створюють надзвичайно виразний сценічний образ.
Постановка розповідає про випробування, силу та передавання традиції від покоління до покоління.
Музичний інструмент кото (з колекції музею)
Кото — традиційний японський струнний інструмент. Його звучання часто асоціюється зі спокоєм, природою та плинністю часу.
Інструмент був переданий Києву містом Кіото, як і графіка школи Нанґа та театральні ляльки, також представлені в експозиції. Разом ці предмети розповідають не лише про японське мистецтво, а й про 55 років дружби та культурного діалогу між двома містами.
Cумінаґаші від української майстрині Ірини Чурпіти
Сумінаґаші — традиційна японська техніка. Чорнило розтікається поверхнею води та утворює неповторний візерунок, який потім переноситься на папір.
У роботі Ірини Чурпіти особливо відчувається принцип поєднання контролю та випадковості. Художниця робить перший рух, але не може повністю передбачити результат. Це також важливий приклад того, як українські митці сьогодні вступають у діалог із японською традицією, не копіюючи її, а переосмислюючи.
У межах виставки техніка сумінаґаші допомагає створити простір, де можна зупинитися, очистити свій погляд від зайвого й на мить залишитися наодинці із собою, щоб почути власний внутрішній голос.