Україна на Берлінале 2024: 3 прем'єри, 2 проєкти та Оксана Забужко
Кадр із фільму "Редакція". Фото: facebook.com/theeditorialoffice
3 українські фільми показують на 74-му Берлінському кінофестивалі, який проходить у Німеччині з 15 до 25 лютого. Це художня стрічка "Редакція" режисера Романа Бондарчука та документалки "Мирні люди" Оксани Карпович і "Трішки чужа" Світлани Ліщинської. "ТиКиїв" розповідає про кінопрем'єри, які Україна представила на кінофорумі Берлінале 2024.
Читай також: Гід на тиждень: куди піти в Києві 19-23 лютого
Редакція
Режисер: Роман Бондарчук ("Українські шерифи", Dixie Land, "Вулкан")
Виробництво: Україна, Німеччина, Словаччина, Чехія
Дія сатиричної трагікомедії відбувається на Херсонщині. Головний герой — науковий співробітник природничого музею Юра. Він намагається рятувати рідкісних тварин від знищення та стає свідком підпалу лісу. За сюжетом, Юра несе фотографії зловмисників і свою статтю у місцеву газету, редакцію це не цікавить, але Юра залишається працювати там журналістом...
"Його наївне бачення світу руйнується у вирі фейкових новин, корупційних схем і фальсифікованих виборів", — зазначено в анонсі.
У головній ролі дебютував журналіст, а нині військовий Дмитро Багненко. Значна частина акторського складу — мешканці регіону.
Для всієї знімальної групи "Редакція" — більше, ніж просто фільм. Це досвід, що випробовував межі наших можливостей та змінював наші життя. Монтуючи, ми повертались у рідні місця, багато з яких нині під окупацією, багато — зруйновані, і спогад про них існує лише на екрані. Участь у Берлінале — це можливість розповідати про Україну, нагадувати про необхідність підтримки нашої боротьби на одному з найвпливовіших кінофестивалів світу, — каже Роман Бондарчук.
Це четвертий повний метр Романа Бондарчука з Херсона. Він — лауреат Шевченківської премії за стрічку "Вулкан". "Редакція" продовжує серію його робіт, які досліджують Південь України. Зйомки проходили восени 2021 року у Херсоні та області, зокрема й на нині окупованих Олешківських пісках. Епілог дозняли у Словаччині у квітні 2023-го.
Світова прем'єра відбулася 16 лютого. Фільм увійшов до програми Forum, яка шукає нові форми кіномови. В український прокат картина вийде восени.
Читай також: 10 найочікуваніших українських фільмів 2024 року
Мирні люди
Режисерка: Оксана Карпович ("Не хвилюйся, двері відчиняться")
Виробництво: Україна, Канада, Франція
Документальний фільм показує наслідки повномасштабної агресії росії та життя українців у нинішніх умовах. Ці кадри поєднуються з перехопленими записами телефонних розмов російських військових зі своїми рідними.
Стрічку описують як нетрадиційне роуд-муві, яке через подорож воєнним простором України розкриває повсякденність зла російського вторгнення.
Я хочу, щоб цей фільм побачила світова спільнота і насамперед росіяни. Ми зробили їм велику послугу, створивши такий їхній портрет, який вони самі про себе нізащо не зробили б. Коли злочинці сидітимуть за ґратами, а я вірю, що це станеться, хочу, щоб кожне їхнє слово та лінгвістичний зворот залишилися в історії. Це яскравий текст для вивчення фашизації суспільства і дегуманізації людини, — говорить Карпович.
Оксана Карпович із 2013 року живе у Монреалі. Це її другий повний метр після документалки "Не хвилюйся, двері відчиняться". Зйомки тривали у Київській, Харківській та Миколаївській областях влітку й восени 2022-го і влітку 2023-го.
Світова прем'єра відбулася 17 лютого так само у секції Forum.
Читай також: 10 фільмів лютого, які варто подивитися
Трішки чужа
Режисерка: Світлана Ліщинська ("Веронські скарби", "Бальний король", "Маріуполь. Реконструкція")
Виробництво: Україна, Німеччина, Швеція
Документальна стрічка розкриває історію режисерки Світлани Ліщинської з Маріуполя та її родини. Авторка спілкується з матір'ю Валентиною, донькою Олександрою та онукою Стефанією. Досліджує колонізовану частину своєї свідомості та намагається зрозуміти, як радянський тоталітаризм і русифікація вплинули на стосунки в її родині.
Це історія чотирьох поколінь жінок, які через повномасштабне вторгнення переживають кризу ідентичності та проходять шлях трансформації.
Сьогодні росія хоче повернути час назад. Але куди насправді вона хоче загнати нас? Чим ризикують люди, які підкоряться тоталітарному устрою і приймуть ситуацію? Я пропоную подивитися чесно на наше минуле, відкинувши ностальгію. І розпрощатися з ним назавжди. Ті, хто бачив фільм, кажуть, це про надію. А ще про те, як не було кому навчити нас любові і якось треба самим. І про свободу, індивідуальність, дозвіл бути, — каже Ліщинська.
Світлана Ліщинська понад 25 років працювала на телебаченні. Це її дебютний документальний повний метр. Роботу над стрічкою почала до повномасштабної війни, а продовжила вже під час.
Світова прем'єра пройде 20 лютого у програмі Panorama Dokumente, куди відбирають роботи з яскраво вираженим політичним або соціальним контекстом.
Читай також: Українські фільми про кохання, які варто подивитися
Образа
У конкурсній програмі фільмів про підлітків Generation 14plus 19 лютого відбулася прем'єра україномовної короткометражки "Образа" спільного виробництва США та Литви. 30-хвилинну драму зняв американський режисер українського походження Гліб Осатинський. Він народився в Харкові, а з 1994-го мешкає в Нью-Йорку. "Образа" розповідає про бунт 17-річного Яші проти батьків і вчителів в Україні 1990 року.
Проєкти фільмів Антоніо Лукіча та Катерини Горностай
У межах індустрійної події Берлінський ринок копродукції представили проєкти двох українських фільмів, які зніматимуть незабаром.
"Дівчина, яка кричить" — майбутня сатира Антоніо Лукіча, режисера "Мої думки тихі" та "Люксембург, Люксембург". У центрі сюжету — українка, яка після повномасштабного вторгнення виїжджає до Ірландії, де намагається стати акторкою. Цей проєкт отримав нагороду Eurimages Co-production Development Awards у розмірі 20 тисяч євро.
"Антонівка" — запланована трагікомедія авторки "Стоп-землі" Катерини Горностай. Дія розгортається у післявоєнній Україні. Йдеться про молоде подружжя, яке через нестачу грошей на власне житло переїжджає до будинку дідуся дружини, який пережив окупацію села.
Оксана Забужко в журі
Учасницею міжнародного журі основного конкурсу стала письменниця Оксана Забужко. Вдруге, після Андрія Куркова 2005 року, представник України є у складі головного журі Берлінале.
Разом з іноземними колегами Забужко має переглянути 20 фільмів конкурсної програми та визначити лауреатів. За словами літераторки, її запросили під враженням від есею про кіно "Планета Полин: Довженко — Тарковський — фон Трієр, або Про дискурс нового жаху".
Я тут аутсайдер, а це завжди вигідно. У мене є власний підхід як у письменниці — думаю передусім про сценарій. Усе інше — це комунікація та моя любов до фільмів. І моє бажання надолужити все, що пропустила в кіно за останні два роки війни. Для цього варто було приїхати на Берлінале та провести десять днів у найбільш кінематографічній атмосфері Європи, за що я вдячна, — сказала Оксана Забужко на пресконференції з нагоди відкриття фестивалю.
Берлінале проводять щороку з 1951-го. Він входить до "великої трійки" найпрестижніших європейських кінофестивалів разом із Каннським і Венеційським. Цього разу у різних програмах показують понад 200 повнометражних і короткометражних фільмів.
