Будинок із зіркою, в якому живе Андрій Данилко, святкує 70-річчя
Фото: Вікісховище/Francisco Anzola
Цьогоріч в однієї з архітектурних перлин Києва 70-річний ювілей! Будинок із зіркою, колись — дім "Дружба". Або просто — Хрещатик, 25. Ця споруда ніби вінчає сусідню вулицю Богдана Хмельницького. То чим він цікавий?
Серед тутешніх мешканців найвідоміший — шоумен Андрій Данилко. Саме з цього будинку народний артист вів домашні стріми на початку повномасштабної війни. І сміливо наголошував, що це його домівка (у ЗМІ неодноразово з'являлася інформація, що Андрію Михайловичу тут належать чотири квартири та видова мансарда на останньому поверсі).
Ця історія надихнула творців серіалу "Перші дні" на цілу серію, яка завершила сезон. Вона також мала назву "Будинок із зіркою", обігруючи як шпиль споруди, так і головний убір Вєрки Сердючки.
Героя, чий прообраз — Андрій Данилко, зіграв лавреат "Золотої дзиґи" за найкращу чоловічу роль В'ячеслав Довженко.
Читай також: В'ячеслав Довженко: "Від жіночої уваги я не кайфую" — ексклюзивне інтерв'ю "ТиКиїв"
Кажуть, що квартири тут мають іще чимало відомих діячів шоубізнесу та політиків. Утім, пам'ятних табличок на корпусі поки дві. Колись у Будинку із зіркою мешкав Володимир Дальський — український актор та лавреат Шевченківської премії. Він знімався в радянському кіно та віддав майже 20 років життя театрові Франка. Там його знали переважно за роллю Шельменка у п'єсі "Шельменко-денщик".
Фото 1/ft.org.ua — фрагмент вистави "Шельменко-денщик". Фото 2 і фото 3/Майя Двалішвілі — пам'ятні таблички Володимиру Дальському та Сергієві Козаку.
Також за цією адресою жив оперний співак, письменник та композитор Сергій Козак. Маючи академічний баритон, він працював у Київському театрі опери та балету, багато гастролював. Згодом — очолив музично-хорове товариство України, зародивши, зокрема, НАОНІ (тоді — МХТ УРСР.). А ще в 1960-х роках пан Козак видав збірку "Українські народні пісні в обробці для хору без супроводу".
Манія величі
Київський стархаус — це цілий архітектурний ансамбль, який постає найвищою точкою Хрещатика перед вулицею Богдана Хмельницького. У центрі комплексу — 15-поверховий будинок із баштою та зіркою на верхів'ї, зведений у 1954 році, обабіч — пара 9-поверхових "крил". А трохи нижче — і теж по боках — розташувалися дві симетричні споруди на 11 поверхів. Звели будівлі всього за два роки.
Бокові симетричні будівлі ансамблю. Фото: Майя Двалішвілі
Висота центрального корпусу — 73 метри, а зі шпилем — усі 85. Це була найвища споруда Києва аж до 1981 року. На шпилі — окраса будинку: велика зірка, яка колись була втіленням величі радянської влади. Декомунізація її не оминула: зірку не зняли, але перефарбували у синьо-жовті кольори.
Фанати теорій змов подейкують, що п'ятикутна зірка — не просто тавро СРСР, а ще й пентаграма. Їм увижається, що сталінські хмарочоси у Києві, Ризі, Варшаві та Москві поєднані невидимими лініями, і з них утворюється рисунок "масонської звізди". Мовляв, Сталін був схиблений на езотериці, тож хотів закріпити владу за допомогою магічної зорі на кілька тисяч кілометрів.
Інші ж кияни вірять, що зірка на Хрещатику, 25 — це головний блискавичник столиці. Його ще помилково називають громовідводом, на московський манір.
Сталін поширював манію величі на всю архітектуру. Монументальні будівлі мали демонструвати міць СРСР. У радянську добу вирувала думка, що найбільшої руїни Хрещатику заподіяла Друга світова війна. Проте недавно з'ясувалося, що дореволюційні споруди з непарного боку вулиці підірвали НКВС-ники, аби звести нові будинки сталінського штибу.
Реконструкцію Хрещатика запланували ще в 1944 році, а потім через бюрократію затягнули процес на 10 років. Зрештою влада оголосила закритий конкурс, і виграли дві бригади. Одна — московська: її очолював Олександр Власов, тодішній зодчий російської столиці. І друга — наша, українська, на чолі з Олексієм Тацієм.
За проєктом Тація, на Хрещатику, 25, мав бути великий пантеон війни в римському стилі, з куполом та групою скульптур. Ще 16 фігур мали б розміщуватись на парапеті, а окремі статуї — біля сходів. Та зусиллями Микити Хрущова забудову головної вулиці Києва перехопив його підлеглий — московит Олександр Власов.
Він курував тріо українських архітекторів — Анатолія Добровольського, Олександра Малиновського та Петра Петрушенка. Кажуть, братія поцупила чимало ідей із проєкту Тація, але втілила їх на свій манір.
Хрещатик відбудували у стилі другої сталінської архітектурної епохи, якій притаманна певна надмірність прикрас. Її уособлюють чи не всі характерні висотки сталінського ампіру. Не виняток — і дім "Дружба" з ошатною ліпниною.
До речі, зірка на шпилі раніше підсвічувалась. Та прожектори, яким по 70 років, давно не працюють. Якось їх замінили сучасними — але й ті не довго функціонували. Київські екстремали, які задиралися нагору, переконують, що верхівка будинку дуже красива, з терасами, колонами та стовпами, подібними до ліпних снопів сіна. Водночас дах занедбаний. Та й ті стовпи в аварійному стані.
Чи має стархаус майбутнє?
Капітальний ремонт потрібен усьому ансамблеві. Ще до повномасштабного вторгнення виділялися кошти на реконструкцію... та поки хура й досі там. А ще киян непокоять ресторани під сходами: порожнисті приміщення шкодять будинку — він якраз побудований на основі каркасної схеми, без тримальної середньої стіни. Але Будинок із зіркою не втрачає шарму — принаймні з парадного боку.
Приміщення колишнього кінотеатру "Дружба" передали у приватну власність, і зараз їх "прикрашають" рекламні вивіски, які сповіщають про можливість оренди. А раніше "Дружба" мала два кінозали та працювала у будинку з 1956 року — понад півсторіччя! Тут крутили навіть стрічки, які не пускали в широкий прокат через "сумнівну репутацію" — подеколи навіть мовою оригіналу. Саме кінотеатрові містяни завдячують старій назві архітектурного ансамблю "Будинок Дружба".
Внутрішній дворик уже не настільки вишуканий: видніються засклені балкони, з дірок стирчать труби кондиціонерів, а стіни розмальовані. Не врятувала їх навіть табличка, що ця споруда охороняється державою. Будинок і досі має елітний статус — тут навіть є власний дитячий садок. Утім, оренда приміщень здешевшала, деякі квартири вже здаються менш ніж за одну тисячу доларів на місяць.
Внутрішній двір. Фото: Майя Двалішвілі
Мабуть, найбільше ансамбль на Хрещатику, 25, манить своїм величним минулим. Та, якщо недбальство до культової споруди візьме гору — невдовзі від Будинку із зіркою залишиться одна назва.
