Смузі-боули, хіпстерський бекон та карантинна кава: коротка історія віральних страв

Соціальні мережі забирають у нас вільний час, допомагають знаходити нових друзів, впливають на самооцінку та ідентичність, а також створюють нові тренди — зокрема у світі їжі та ресторанного бізнесу. Як змінювалася концепція віральної страви з роками? Чому в різних соцмережах панують різні гастрономічні тренди? Чому авокадо-тости й бекон стали центральними елементами харчової ідентичності міленіалів, а збита розчинна кава збирала мільйонні перегляди на піку пандемії COVID-19?
Розповідаємо коротку історію гастротрендів різних епох інтернету — від капкейків і аж до дубайського шоколаду.
Капкейки та бекон: зародження перших віральних трендів

До повноцінної появи соцмереж у тому форматі, якими ми їх знаємо сьогодні, харчові тренди задавало телебачення: легендарна Джулія Чайлд та її шоу The Joy of Cooking навчило американців любити французьку кухню та не боятися ресторанних страв удома, а серіал "Друзі" змушував усіх глядачів мріяти про посиденьки з друзями в кав'ярні біля дому. Думаю, про те, як реклама "Орбіту" привчила нас відразу брати по дві жуйки, можна навіть не згадувати — ми всі досі під її впливом.
У 2000 році стартував третій сезон серіалу "Секс і місто", в одному з епізодів якого Керрі та Міранда зайшли до нью-йоркської пекарні Magnolia за капкейками з рожевим кремом. Невелике кафе миттєво стало сенсацією, а фанати серіалу були готові стояти в годинних чергах за пастельними солодощами — на відміну від туфель Manolo Blahnik, які Керрі також прославила, капкейки могли собі дозволити всі глядачі.
А от Рон Свонсон із серіалу "Парки та зони розваг" значно посприяв популяризації бекону. Ти, напевно, чув історію про легендарного піарника Едварда Бернейза, який на початку XX століття фактично власноруч допоміг бекону здобути статус обов'язкової сніданкової страви англомовного світу. Отримавши замовлення від виробників свинини, вигадливий Бернейз опублікував у газетах результати опитування лікарів, які нібито стверджували, що яйця та бекон цілком можуть бути основою поживного сніданку. Насправді ж вони казали, що будь-яка поживна страва краще за звичну для тогочасних американців ранкову цигарку з кавою та шматком хліба, але Бернейз переконав громадськість, що бекон — незамінний складник здорового сніданку.
Утім, у 1990-х бекон втратив популярність (скоріше за все — під впливом тогочасної культури дієт, вічного схуднення та знежиреної їжі), аж поки його репутацію не оживила попкультура пізніх нульових. Усе знову почалося з великих американських міст — тут модні невеликі кафешки та фуд-траки почали експериментувати з беконовим морозивом та пончиками з глазур'ю з кленового сиропу та посипкою з подрібненого бекону, і згодом це переросло у світову бекономанію.
До речі, існує версія, що ця нова хвиля слави бекону теж була невипадковою: видання Bloomberg простежило моду на бекон до одного вигадливого виробника м'ясних продуктів, який почав постачати популярним кухарям дешевий бекон, щоб популяризувати свинину. Так чи інакше, бекон вийшов за межі американських ресторанів та став світовим феноменом середини нульових — популярні персонажі (так-так, той самий Рон Свонсон) їли його жменями, виробники алкогольних напоїв виробляли настояні на беконі горілку та віскі, його зображували на футболках та в мемах, а мілкшейки з беконом навіть деякий час протрималися в меню київської мережі дайнерів "Жовток".
Якщо якийсь інгредієнт і панував у харчовій ідентичності міленіалів-хіпстерів, то це точно був бекон — згадай пісню Bacon Pancakes з мультфільму "Час пригод" чи кількість тогочасних мемів з котами, беконом, бородатими чоловіками та совами.
Хештег #food: їжа часів Instagram
У жовтні 2010 року інтернет — а з ним і світ їжі — вчергове назавжди змінився, адже тоді вперше запустилася соціальна мережа Instagram, яка понад усе заохочувала своїх користувачів шукати у щоденному житті щось кольорове та естетичне. Для найбільш натхненних блогерів смак їжі відійшов на другий план — головне було знайти найбільш фотогенічну страву та зібрати якомога більше лайків.
Популярні в нульових капкейки потіснили донати з блискучою глазур'ю — іноді навіть різнокольоровою або з крихітними шматочками бекону. Чорні пончики, спечені з додаванням перетертого в порошок активованого вугілля, також стабільно захоплювали інтернет. Протягом певного часу активоване вугілля загадковим чином стало центральним інгредієнтом безлічі страв і напоїв — від мілкшейків і капучино до бургерів із чорними булочками.
Ще одним трендом того часу були незвичні поєднання давно знайомих продуктів і страв — наприклад, рамен-бургери, де роль булочки виконувала локшина. До речі, деякий час такий заклад із бургерами можна було знайти в київському "Глобусі".

І все ж беззаперечним глобальним королем "інстаграмних" страв став "кронат" — гібрид круасана та доната, створений у 2013 році кондитером Домініком Анселем. Саме завдяки Instagram "кронат" здобув світову популярність, породив безліч наслідувачів і дозволив Анселю побудувати власну імперію кондитерських. Сьогодні "кронат" досі залишається популярним, а заклади Анселя регулярно випускають сезонні та локальні варіації десерту — наприклад, "кронат" із журавлиновим джемом і кремом із їстівних каштанів до Різдва або "кронат" сакура-юзу для свого закладу в Токіо. На піку слави черги за смаколиком починалися о четвертій ранку, а в мережі його можна було перепродати за сотні доларів.
До Києва "офіційні" "кронати" так і не доїхали, але вплив творіння Домініка Анселя й досі відчутний у популярних круасанних гібридах — круасано-ватрушках від "Завертайло", крудогах "Спельти" та крафінах, які вже встигли стати великодньою класикою.

У 2010-х їжа мала два шляхи до віральності: завдяки яскравим кольорам чи надмірній, гедоністичний калорійності.
Поки Instagram популяризував веселкові пончики та melt-сендвічі з різноколірним сиром, YouTube показував, як можна перетворити будь-що на бургери. Бургер-лазанья, бургер-ньокі, бургер-спагеті та бургер-суші стали одними з перших рецептів, які прославилися на весь інтернет. Але якщо говорити про віральні рецепти 2010-х, неможливо оминути портал Tasty — кулінарний канал від тогочасного медіагіганта Buzzfeed.
Якщо ти бачив хоча б одне відео від Tasty, то одразу впізнаєш їхній формат: пришвидшені кулінарні ролики, в яких видно лише руки шефа і страву, що готується — зазвичай із неймовірної кількості сиру, бекону, вершкового масла та інших калорійних інгредієнтів.
З моменту своєї появи на медіаринку Tasty створював контент, який за популярністю в рази обходив контент від найвідоміших зіркових шефів: якщо у легендарного Гордона Ремзі у Facebook 9 мільйонів підписників, то у Tasty — 98 млн.
@tasty 26/100 Crispy Pub Potatoes have the best crunch texture @Whisper of Yum ♬ original sound - Tasty
Епоха self-care: авокадо-тости та матча
Поступово на зміну різнокольоровим пончикам та горам бекону прийшли більш корисні, але не менш естетичні страви: авокадо-тости (які фактично стали головним символом харчових звичок міленіалів), поке-боули з традиційної гавайської кухні та яскраві смузі (а також їх густіші родичі — смузі-боули). Важко точно сказати, хто започаткував моду на авокадо-тости — у Мексиці та Австралії цей фрукт століттями їдять разом із хлібом. Проте повноцінною стравою він став у 1990-х, коли шеф однієї із сіднейських кав'ярень додав у меню сніданковий тост з авокадо, дрібкою морської солі та соком лимона.
У 2006 році схожа позиція з'явилася в нью-йоркському Cafe Gitane (до речі, його тогочасним шеф-кухарем був австралієць), а у 2013 році авокадо-тости досягли піку популярності, потрапивши до книги рецептів Гвінет Пелтроу — королеви велнесу.

У чому секрет успіху страви? Можливо, якраз у тому, що про авокадо-тост пише сама Гвінет: "Його настільки легко зробити, що це важко навіть назвати рецептом". І справді — попри свою поживність і фотогенічність, авокадо-тост під силу навіть найменш досвідченому домашньому кухареві. А його простота відкриває нескінченний простір для експериментів: можна додати фету, зелень, томати або ж надихнутися прикладом Пелтроу та приготувати варіант із мигдалевою пастою і беконом.

Матча — ще один приклад надзвичайно популярного зеленого інгредієнта, який підкорив серця міленіалів та зумерів на хвилі розмов про усвідомленість і турботу про ментальне здоров'я. Японський зелений чай поступово завойовував американський ринок — спочатку як символ чогось екзотичного, а згодом як модна та корисна альтернатива каві. Навіть репер Дрейк інвестував у стартап Matcha Bar — мережу закладів із філіями у великих містах США.
Але протягом останнього десятиліття змінилася не лише культура кав'ярень, які тепер майже повсюдно пропонують напої на основі матчі, — до тренду долучилися й заклади швидкого харчування, додаючи до меню салати та поке-боули. Гавайська страва з рисом, зеленню та сирою рибою швидко стала хітом YouTube — як і смузі та смузі-боули, вона досить яскрава та приваблива, щоб мати ефектний вигляд навіть у мініатюрному прев'ю відео.
Пандемія та TikTok: епоха мікротрендів

Так, покоління міленіалів усе ще любить фотографувати свої кулінарні витвори для Instagram, але під час світової пандемії COVID-19 стрімко злетіла інша соцмережа — TikTok, яка дозволила не лише ділитися естетичними фото їжі, а й демонструвати процес її приготування. У часи, коли більшість ресторанів були зачинені або працювали з обмеженнями, TikTok став джерелом гастрономічного натхнення для мільйонів користувачів, які нудьгували. На відміну від Instagram чи YouTube, де тренди трималися місяцями чи роками, TikTok вирізняється шаленою динамікою: тут рецепти, естетики, музика та віральні звуки постійно змінюються.
Одного дня користувачі застосунку масово готують пасту з фетою та помідорами чері, а вже наступного — "домашню кока-колу" з бальзамічним оцтом і сосновими голками. Ще за кілька днів усі збирають girl dinner (вечерю із закусок, крекерів, м'ясної нарізки, ягід і сиру), готують боули з лососем та огірками, як у блогерки Емілі Маріко, або ж експериментують з еспресо-тоніками й пастою зі смаком мартіні.
@foodierandy My go to dinner when i dont feel like cooking 🫠#creatorsearchinsights #dumplings #recipes #recipesoftiktok #easyrecipe #girldinner ♬ Chopin Nocturne No. 2 Piano Mono - moshimo sound design
Першим масштабним віральним трендом у TikTok стала дальгона-кава, або ж "карантинна кава" — збитий холодний напій із розчинної кави, цукру та води. Поки кав'ярні намагалися зрозуміти, як працювати в умовах пандемії, користувачі соцмережі масово ділилися власними версіями цього напою — і збирали мільйони переглядів завдяки надзвичайно простому рецепту з мінімумом інгредієнтів.

Коли світ знову отримав змогу спокійно ходити на каву, але подорожі ще залишалися обмеженими, в англомовному TikTok почали віруситися рецепти, натхнені Середземномор'ям: запечена паста з фетою та помідорами чері, "балканський сніданок", яєчня з хрусткою смаженою фетою та гострим соусом чилі-кранч.
Часом тренди з'являються і зникають відповідно до сезону. Наприклад, уже кілька років поспіль щоліта в мережі стрімко набирає популярності корейська страва хвече — холодний фруктовий салат, залитий молочною газованкою (або сумішшю спрайта й молока) з льодом.
Може здаватися, ніби тренди із соцмереж — це лише розважальний контент, який не має впливу на реальне життя. Але згадай, як швидко в київських барах з'явилися Espresso Martini чи Negroni Sbagliato. Або придивися до всеохопної моди на дубайський шоколад, до якої приєднався навіть McDonald's, — і яка також пішла з TikTok.
Власне, дубайський шоколад — чудовий приклад того, що потрібно продукту, аби підкорити серця користувачів соцмереж: він візуально ефектний (зелена фісташкова начинка яскраво контрастує з коричневим шоколадом), достатньо калорійний і гедоністичний, щоб один лише перегляд відео з ним викликав відчуття задоволення. А хрустка текстура створює апетитний звук, що робить контент ще привабливішим. І, на жаль, це також приклад негативних наслідків віральності — світові ціни на фісташки зростають через різке підвищення попиту на дубайський шоколад.