Як зняти життя з паузи: поради психологів
Через повномасштабну війну багато українців не дозволяють собі зробити ремонт, піти до стоматолога, на побачення, поїхати на пікнік, танцювати, насолоджуватися сімейним життям або просто радіти, бо раптом завтра прилетить ракета і нащо все це? Психологи це називають "синдромом відкладеного життя" та підказують, як "зняти життя з паузи".
Забути про себе під час війни це нормально?
Велика війна — це соціальна й особиста катастрофа, говорять фахівці з психології. Події розгортаються так швидко і з такою періодичністю, що наша психіка не встигає їх перетрави й усвідомити, тому "відкладання життя на потім" — це захисна реакція організму, яка потрібна, щоб дати час свідомості зрозуміти, що відбувається і як діяти в нових обставинах.
Психологиня, Юнгіанска консультантка, письменниця й авторка книги "Ти вивезеш. Інструкція любові до себе" Катерина Флекман називає таку поведінку логічною й виправданою, проте обмеженою в часі.
"Треба розуміти, що надворі лютий 2024-го, а не 2022-го. Якщо до цього часу ти не визнав, що живеш в реаліях війни і не прийняв ці нові обставини, які зараз є, — це треба взяти на контроль, бо перебувати на стадії заперечення (а ця стадія — реакція на стрес) довго неможливо.
Відмовлятися від свого життя й передавати відповідальність за нього комусь іншому, — небезпечно, — пояснює психологиня Катерина Флекман.
"Якщо ти завис, бо не бачиш себе в майбутньому, втрачаєш сенс і смак життя більше ніж рік, то тобі потрібна допомога кваліфікованого психолога, бо це по-суті втрачений час у житті людини", — додає Флекман.
Скільки часу потрібно на адаптацію? Все залежить від рівня травмованості, чутливості сприйняття людиною конкретних обставин й швидкості реакцій.
Секс? А може без нього?
Апатія й безсилля, принесені в наше життя бойовими діями, часто викреслюють з нього навіть кохання та сексуальні стосунки. Як давно ви востаннє кохалися або хоча б палко цілувалися? В когось чоловік на фронті, в когось зникло бажання не просто зайнятися сексом, а елементарно піти на побачення чи почати будувати стосунки. Знайти кохання й побудувати родину нині — задачка із зірочкою...
Тут психологи радять відповісти собі на низку наступних запитань, які допоможуть усвідомити свою геолокацію в морі стресу, що хвилями змило ваші попередні уявлення про стосунки:
- в якому я зараз стані?
- що я зараз відчуваю?
- що для мене важливо?
- як я впливаю на близьких людей?
- яка якість мого життя сьогодні?
- що я можу для себе зробити?
І найперше, що людина має для себе зробити — адекватно оцінити свій стан, кажуть фахівці із психологічної допомоги, зізнатися собі, чи дійсно із ситуацією можна впоратися самостійно?
"Психіка багато життєвих процесів переводить у автоматизми. І шлюб, і стосунки, до речі, також можуть на цих автоматизмах базуватися. І тоді варто запитати себе: що мене тримає у цьому шлюбі, окрім процесів, які вже на автоматі? Чи я звик, що приходжу додому, там завжди жінка/чоловік чекає, завжди там пахне чимось смачненьким. Це автоматизми. А якщо замінити одну жінку/чоловіка на іншу, чи зміниться щось принципово в моєму житті?" — говорить психологиня, наративний практик Тетяна Петкова.
"Те, що секс чимало наших співгромадян викреслили зі свого життя, негативно впливає на психіку і на здоров'я в цілому", — коментує психологиня Катерина Флекман. — Табуююється навіть мастурбація, хоча кожен може самозадовільнитися. Треба працювати з тим, що наше суспільство це тригирить."
Щоб повертати в стосунки інтимність, психологи радять почати з простого: запросити партнера на побачення, навіть якщо вашому шлюбу понад 20 років, поговорити про те, що вас хвилює, згадати моменти, де вам було добре, що вас пов'язує емоційно...
Якщо люди в різних країнах або містах (чоловік на фронті) і більше не відчувають себе парою або родиною, тоді вирішувати, чи давати другий шанс стосункам краще втрьох — з психологом.
Ні кар’єри, ні мотивації?
За даними заступниці міністра економіки України Тетяни Бережної, як мінімум 5 млн людей в Україні втратили роботу станом на 2022 рік через війну. Державна служба зайнятості України повідомляла, що близько 3 млн осіб працювали без офіційного оформлення на середину 2023-го. Крила кар'єрного злету обрізає ще й інфляція — можливість підвищити рівень заробітків є не у всіх компаній. Середня зарплата, за даними Work.ua, становить 20 тис. грн по Україні.
Ця посада мала бути твоєю два роки тому, але терміни згоріли разом із фірмою в окупації й тепер починати з початку — марно витрачати час? Чи варто шукати роботу в Україні або їхати за кордон? А може варто відкрити свою справу?
Є безліч причин, чому люди втрачають свої довоєнні кар'єрні позиції та не можуть знайти сил задля нового кар'єрного звершення. Особливо болючим є пониження в статусі та робота не за фахом. У новому місті може не знайтися місця в офісі, але є місце на касі в супермаркеті. Як тут бути?
"Тут головне одразу із собою домовитися і визначити, що такий варіант заробітку — не назавжди. Дайте собі кілька місяців, пів року, чітко окреслені рамки дають сигнал, що світло в кінці тунелю є", — розповідає психологиня Катерина Флекман.
З чого почати порятунок кар'єри?
Звучить дивно, але перед пошуками роботи психологи радять відпочити: насамперед морально, обмеживши контент із негативних новин, зосередитися на собі.
"Випишіть список і оберіть те, що вам подобається і чого б хотіли. Якщо у нинішніх варіантах роботи не подобається нічого — оберіть найменш травмуючий. Зрозумійте — ви маєте можливість обирати", — рекомендує Катерина Флекман.
Психологи радять давно знайоме нам мистецтво маленьких кроків. Почни зі складання резюме. Виділи собі день, неспішно склади характеристику про себе. Наступного дня — розішли. Процес відвідування співбесід сприймай, як досвід, а не як останній шанс.
Відведи щодня 30 хвилин на вивчення мови або підвищення кваліфікації чи читання. Тут головне систематичність. Умиваєшся зранку — увімкни професійний подкаст, лягаєш спати — вмикай аудіокнигу, так закріпиться корисна звичка.
Пиши план на кожен день і викреслюй зроблені пункти, навіть якщо це будуть дрібні завдання на кшталт "забрати посилку з пошти" чи "купити буряк на борщ" — виконання завдань дає усвідомлення, що ти не стоїш на місці й готовий рухатися. Маленькими кроками наближай себе до роботи своєї мрії, але й роботодавцям давай деякі знижки на те, що в країні війна.
Без права на відпочинок і подорожі
Через воєнний стан дорога на закордонні курорти стала довшою й дорожчою, чоловіка не випустять за межі України, а відпочити в країні деякі люди самі собі забороняють, навіть якщо можуть собі це дозволити фінансово, мовляв, подорожі "не на часі". Психологи із цим не згодні.
"Так проявляється заборона на задоволення, бо у суспільства тригер — насолоджуватися життям не можна, коли йде війна. Але — він фальшивий, бо від внутрішньої ефективності кожного з нас залежить ефективність суспільства, а за це відповідає стан задоволення. Саме час шукати задоволення в простих речах: смачно їсти, красиво вдягатися, робити макіяж, займатися спортом, отримувати нові враження від незвіданих місць", — говорить психологиня Катерина Флекман.
Яка допустима норма задоволення? Її регулює етика воєнного часу і твоя особиста мораль. Якщо боїшся, що твої фото з весілля чи відпочинку засудять у соцмережах — не публікуй. Але не відмовляй собі в радощах, якщо вони тебе наповнюють і дають сили боротися з різними життєвими обставинами.
Відгорювати те, що не повернеш
Війна у різній мірі зруйнувала життя кожного українця: одні пережили окупацію, втратили будинки й близьких, іншим пощастило більше — їхні втрати обмежилися фінансами та зруйнованими планами.
Кожна людина по-різному реагує на стрес від війни й катастрофи. Однак психологи називають фази, через які неминуче проходять усі, хто пережив потрясіння:
- тривога (виділяється адреналін);
- героїзм (коротка стадія, коли здається, що тобі все під силу);
- "медовий місяць" (почуття щастя від виживання, полегшення, радості);
- розчарування (втрата сенсів, безпорадність);
- відновлення і реконструкція (пошук нових сенсів).
"Людині потрібно розчарування не прикривати пластиром, не кидатися одразу ж шукати нові сенси, а прожити це розчарування, визнати: так, на жаль, у моєму житті сталася катастрофа. Треба відгорювати цю стадію. Бо якщо перейти різко у стадію героїзації (волонтерити, когось рятувати, намагається всім-всім кругом допомогти), можна швидко вигоріти, якщо не відгорювати своє колишнє життя, до якого вже повернутися не можна. Потрібно усвідомити, що того життя вже немає," — розповідає психологиня, наративний практик Тетяна Петкова.
Стан ступору може тривати роками, людина просто втрачає цей час. У таких випадках потрібна психологічна допомога (а, можливо, й допомога психіатра).
Як собі допомогти?
Допомогти собі самому — правило, яке працює в будь-якій сфері життя. Психологи радять стабілізувати психоемоційний стан через тіло:
- Тепла ванна з піною, процедура масажу, заняття спортом, йогою, танцями додадуть сил та енергії.
- Важливо висипатися. Хто сказав, що спати можна лише вночі? Якщо організм вимагає перерви посеред дня — дозволь собі відпочинок. Також спробуй практику дихання, що заспокоює перед сном і допомагає опанувати емоції.
- Рутинні доглядові процедури здатні зробити дива — не варто відмовляти собі в манікюрі чи новій зачісці, якщо бюджет це дозволяє.
- Виражай емоції. Подивись мелодраму й поплач, почитай книгу, послухай музику, співай, ділись почуттями з близькими — це допоможе знизити стрес та краще пізнати себе.
- Заведи домашнього улюбленця — від котів до рибок — різниці немає, основна задача — давати і отримувати любов, а тварини з цим на відмінно справляються.
- Згадай, що ти для себе найкращий друг/подруга й себе треба вберегти усіма способами.
- Згадай, що саме робило тебе щасливим до початку повномасштабного вторгнення, спробуй зробити це знову!
"Із травми можна вийти за допомогою тих занять і тих дій, які стали неможливими унаслідок травми. Наприклад, почалася війна, я припинив танцювати, готувати якусь вишукану їжу, красиво вдягатися, дозволяти собі сміятися. Через травму, через війну", — пояснює психологиня, наративний практик Тетяна Петкова.
І найголовніше — усвідомити, що із закінченням війни твої особисті труднощі й кризи не зникнуть, тож працювати над ними треба вже зараз.
Ксенія Середа