Психологічні травми і сприйняття себе: розмова з фахівцем
Фото: Unsplash
Як психологічні травми впливають на успіх? Та чому популярні кліше про самосприйняття не працюють? Про це ми поговорили з психологинею, психотерапевткою та кандидаткою психологічних наук Оленою Рихальською.
Що таке психологічна травма?
Психологічна травма чи, як її ще називають професіонали, психотравма обов'язково виникає через зовнішні чинники, що переростають у внутрішні наслідки. Як це відбувається? Така реакція людини на якусь подію, що завдала шкоди її психічному здоров'ю.
Якщо говорити професійно, то це коли зовнішні події починають перевищувати адаптивні можливості людини. Що сприяє психотравмі? Частіше за все гірка втрата, насильство, нещасний випадок, хвороба, небезпека для життя. Причому важливо розуміти, що все це може відбуватися як і з людиною, так і з кимось з її близьких.
Основні емоції при психотравмі – страх, жах, безпорадність, і що вища їх інтенсивність, то складніша психотравма.
Які люди найбільше схильні до травмування?
Психотипів насправді багато. До психотравм більше схильні люди зі слабкою нервовою системою, що обумовлено багатьма чинниками в мозку. Тобто люди такими народжуються. Якщо говорити простіше, можна виділити чотири типи темпераменту: сангвінік, флегматик, холерик та меланхолік. З цих чотирьох найслабший тип нервової системи – у меланхоліка.
Чи може психіка людини може заблокувати спогади про момент травмування?
Так, момент отримання психотравми може бути заблокованим, це захисний механізм нашої психіки. Однак вона все одно фіксує момент травмування і пізніше попереджає, що треба боятися тієї чи іншої ситуації. Тож саме тому людина починає сприймати все у перебільшеній формі, й це, зрештою, заважає їй жити.
Витіснення з пам'яті чогось дуже болісного притаманне дитячій психіці. Кожен третій випадок у психотерапевта – це коли ми знаходимо дитячу психотравму, підіймаємо її та адаптуємо до дорослого життя цієї людини. Або ж взагалі прибираємо цю травму, і людина починає жити спокійно.
Як психотравми дитинства впливають на доросле життя?
Впливають безпосередньо. Вони блокують деякі наші прояви вже у дорослому житті й частіше за все у поведінці в суспільстві. Найчастіші прояви дитячих психотравм у дорослому житті – соціопатія, уникання спілкування з людьми, втеча від реальності.
У дитинстві формується ставлення до соціуму та відчуття себе у ньому. Тож на дитину можуть сильно впливати негативні оцінки та оцінювання її іншими людьми. В школі для дитини головна рольова фігура – вчитель. Тому важливо, щоб до дитини він ставився з повагою.
А під час пубертатного періоду підліток особливо вразливий, і саме в цей період він може отримати дуже багато травм. Формується модель поведінки та способи емоційного реагування, тож якщо підлітка принижували та знущалися з нього, знецінювали або він втрапив у якусь агресивну компанію, тож у дорослому житті він буде поводитися у соціумі.
Чи може психотравма, навпаки, підштовхнути до успіху?
Можна говорити про 50 на 50. Існує таке поняття, як антисценарій, приміром: "Я ніколи не буду таким, як хтось із моїх батьків. Я виросту і зроблю все навпаки" (якщо були негативні приклади в родині). Така дитина починає гарно навчатися, розвиватися та наслідувати людей, які подають гарний приклад. Також дитина може жити в агресивному середовищі, та коли виростає – сублімує всю агресію в успіх, бізнес тощо.
Які психотравми вважаються найскладнішими?
Особлива форма сильного переляку. І коли існує загроза для життя людини або її близьких. Також зґвалтування, емоційне насильство, яке навіть може призвести до самогубства. Загалом всі чинники, що призводять до стану безпорадності.
Зараз безліч коучів пропагують систему самонавіювання. Мовляв, щоранку перед дзеркалом кажи собі, що ти успішний – то згодом так і буде. Чи дієвий це спосіб? Чи можемо ми самостійно подолати психологічні бар'єри?
Як психолог і психотерапевт-практик, ставлюся скептично до такого підходу. Чому? Тому що з десяти людей одній це допоможе, а всім іншим – ні. Методами самонавіювання частіше за все користуються люди з високим рівнем тривожності та низькою самооцінкою. І якщо така людина стане перед дзеркалом та почне собі говорити, що вона найкраща і найуспішніша, то зазвичай сама собі не повірить, і це не спрацює. Самооцінка може підвищуватися, коли в тебе є досягнення в соціумі.
Порадьте кілька дієвих практик, з якими можна подолати симптоматику психотравми.
Відразу скажу, що таких, на жаль, немає. Це дуже серйозна система. Психотравму треба спочатку "намацати", дістати її та пропрацювати. А просто якісь методики на зразок "продихати свій страх" не допоможуть. Вони можуть бути дієвими, якщо у людини насправді немає психотравми, але, приміром, вчора сьогодні у неї сталася якась негативна подія. Складні психотравми, що заважають жити, досягати успіху, спілкуватися з людьми, потрібно пропрацьовувати з фахівцем, і вибирати хорошого. Не треба соромитися запитувати у психотерапевта про його дипломи та кваліфікацію.
