"Коли ставиш складне запитання, тебе називають "сонечком" чи "зайчиком": біологиня Анна Куземко — про сексизм і кар'єру жінок у науці
Фото: Facebook-сторінка Анни Куземко
11 лютого у світі відзначають Міжнародний день жінок і дівчат у науці. Мета свята — підвищити гендерну рівність у науковій сфері та підкреслити важливий, але часто непомітний, внесок жінок у розвиток науки.
В Україні до гендерної рівності у цій сфері, хоча б і на папері, ще дуже далеко. За результатами дослідження організації INSCIENCE та аналітичного центру Cedos за підтримки ООН Жінки, 73,6% докторів наук у нашій країні є чоловіками та лише 26,4% — жінками. Дійсних академікинь НАН України ще менше — усього 4%, а керівні посади в наукових установах обіймають 12,8% українок.
Ми поспілкувалися з Анною Куземко — учасницею проєкту "НАУКОВИЦІ", докторкою біологічних наук і провідною науковою співробітницею Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України. З якими гендерними стереотипами дослідниці доводилося стикатися у своїй кар'єрі та що надихає її залишатися в науці попри труднощі — читай далі.
Матеріал створений за підтримки організації INSCIENCE та проєкту "НАУКОВИЦІ".
INSCIENCE — організація, що популяризує науку й доказову медицину, підвищує їхню цінність у суспільстві та формує науковий спосіб мислення. Під егідою INSCIENCE працюють: науково-популярний лекторій для дітей Science Kids, проєкт про жінок у науці "НАУКОВИЦІ", платформа доказової інформації про здоров'я "Бережи себе", менторська програма "БУДЬ" і проєкт INSCIENCE Business.
"НАУКОВИЦІ" — проєкт INSCIENCE, що підвищує видимість жінок у науці та надихає дівчат обирати наукову кар'єру. Завдяки цій ініціативі з'явилася серія документальних фільмів про сучасних українських дослідниць — їхній шлях у науці, зокрема в умовах війни.
Нещодавно у межах проєкту вийшло дослідження про те, чому жінки в Україні обирають наукову кар'єру та що мотивує їх продовжувати роботу в галузі або залишати її. Деякі висновки цієї роботи, створеної в рамках програми "ЄС за гендерну рівність", ми включили у цей матеріал.
"Цікавість спонукає рухатися далі"
Вивчаючи кар'єрний шлях українських науковиць, команди INSCIENCE та Cedos з'ясували, що змушує жінок працювати у сфері STEM попри усі труднощі. Одні з головних факторів — творчий характер роботи та спілкування з професійною спільнотою, яка надихає. Також дослідниць мотивують задоволення від наукових відкриттів, свобода у виборі тем досліджень і можливість сприяти розвитку України.
Серед бар'єрів, які заважають роботі, респондентки називають низьку заробітну плату, брак фінансування, обладнання та розхідних матеріалів, а також надмірну кількість адміністративної "паперової" роботи.
Анна Куземко обрала шлях науковиці ще під час навчання в Уманському державному педагогічному інституті імені Павла Тичини:
"З раннього дитинства мене цікавила природа, особливо рослини: я милувалась їхньою красою і цікавилася, як вони влаштовані. Але свідомий вибір наукового шляху відбувся під час навчання в інституті, де мені пощастило зустріти неймовірну людину, відому в Україні ботанікиню Галину Анатоліївну Чорну. Вона відкрила для мене світ ботанічної науки.
Звісно, основна сила, яка спонукає рухатися далі, — цікавість. Думаю, для більшості вчених вона є головним рушієм. Але сьогодні перед наукою, зокрема ботанікою, постало багато викликів. І якщо мої знання допомагають розв'язати реальну проблему, це справді дуже надихає. Наприклад, я працюю над збереженням цінних екосистем та оцінюю, як на них впливають зовнішні фактори, пов'язані з воєнними діями, нераціональним господарюванням чи глобальними змінами клімату."
"Стикнулася з проявами сексизму під час виборів до членів НАН України"
Частина учасниць дослідження INSCIENCE та Cedos повідомляли, що вони або їхні колеги ставали об'єктами домагань і дискримінації. Такі ситуації могли не лише ускладнювати щоденну роботу науковиць, а й позбавляти бажання працювати взагалі.
Близько половини опитаних студенток і дослідниць чули у свій бік недоречні зменшувально-пестливі звертання, а також стикалися з упередженим оцінюванням через стать. 36% науковиць отримували негативні коментарі, що ґрунтувалися на стереотипах про неспроможність жінок вести наукову дільність. 37% учасниць дослідження назвали зневажливе ставлення та конфлікти в колективі основою причиною залишити наукову кар'єру.
За плечима Анни Куземко — роки плідної професійної діяльності, яка продовжується й сьогодні. Однак науковиці також доводилося спостерігати сексистську та дискримінаційну поведінку в академічній спільноті.
"Напевно мені пощастило, що я мало стикалася з гендерними бар'єрами у своїй науковій кар'єрі — можливо, тому, що завжди намагалася уникати керівних посад. Хоча час від часу помічаю певну зверхність з боку науковців-чоловіків. Наприклад, коли ставиш складне запитання чи критикуєш, тебе раптом починають називати "сонечком" або "зайчиком", у такий спосіб знецінюючи твою думку. Я такі речі ніколи не толерую.
Доволі очікувано я стикнулася з проявами сексизму, коли двічі брала участь у виборах до членів НАН України. Думаю, ні для кого не секрет, що жінок дуже мало і серед членів-кореспондентів Академії, а академіки-жінки — це взагалі поодинокі випадки. Вже двічі мої спроби були невдалими, і я не впевнена, що буду готова пройти через це ще раз.
Але, на щастя, не в усіх відділеннях панує таке зневажливе ставлення до жінок. Під час минулих виборів я дуже вболівала за фізикиню Христину Гнатенко, і те, що вона стала членкинею-кореспонденткою НАНУ, є свідченням того, що не все безнадійно".
"Ботаніка — це не лише "квіточки, приймочки й тичиночки"
"НАУКОВИЦІ", як і всі напрями роботи INSCIENCE, стирають кордони між науковою спільнотою та широкою аудиторією прихильників і прихильниць STEM, створюючи живий і дружній простір для вільної самоосвіти. Це також про руйнування стереотипів: проєкт змінює уявлення про сучасну науку та про тих, хто її створює.
"Для мене було певною несподіванкою, коли мене запросили до участі у проєкті "НАУКОВИЦІ", хоча я з великою цікавістю стежу за діяльністю INSCIENCE з популяризації науки. Довелося замислитися над тим, чим моя робота може бути цікавою для широкої аудиторії та яку користь вона приносить нашій державі.
Було цікаво довідатися, чим займаються інші учасниці проєкту, — з багатьма я знайома особисто. А ще було дуже приємно, що героїнями "НАУКОВИЦІ" стали аж три співробітниці нашого Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України. Це доводить, що ботаніка — не лише "квіточки, приймочки й тичиночки", як дехто може подумати.
На мою думку, бути сучасною жінкою в науці — це бути відкритою до нових ідей і викликів, постійно вдосконалювати себе, йти вперед попри перешкоди, не опускати руки й робити світ навколо себе кращим".
