Квіти від бабусь. Як київський сервіс "Оберемки" створює букети спільно з квіткарями старшого віку

Власниці "Оберемків" Марія Заєц, Дарʼя Рубан та Марина Щепієнко та квіткарка пані Тая. Колаж: "ТиКиїв"

Заснований у 2024 році в Києві, квітковий сервіс "Оберемки" співпрацює з майже сотнею квіткарів старшого віку з Київщини. Команда проєкту виїжджає до сіл, де збирає квіти, вирощені партнерами, а потім створює з них "дофамінові" букети. Мета "Оберемків" — підтримати людей старшого віку фінансово та соціально.

У 2025 році новими власницями "Оберемків" стали Марія Заєц, Дар'я Рубан та Марина Щепієнко. Вони змінили модель роботи сервісу — із благодійної ініціативи на соціальний бізнес. 

Як народився проєкт "Оберемки"? 

Марія: Проєкт починався як благодійна ініціатива для допомоги літнім жінкам, і народився з усім відомого явища — бабусь, які через нестачу грошей продають квіти в переходах і на вулицях.

Ми не входили до першого складу проєкту, але минулого року "Оберемки" почали шукати нових власників. Ми перейняли цей проєкт і перетворили його на соціальне підприємство, зберігши ту саму місію та механіку роботи. Наша ціль — масштабувати й розвивати його далі.

Дар'я: Проєкт має на меті боротьбу з двома проблемами. По-перше, в Україні, на жаль, пенсій не вистачає навіть на покриття базових потреб людей літнього віку. 

Наприклад, одна з наших головних квіткарок розповіла, що отримала рахунок за газ на 3500 грн. А пенсія в неї 3600 грн, тому на покриття власних потреб у неї залишилося 100 грн. Цього, звісно, замало. Тому ціль проєкту — допомагати фінансово людям літнього віку.

По-друге, є велика проблема самотності. Коли ми щонеділі приїжджаємо в села до наших квіткарів, вони дуже радіють. Їм приємно проводити з нами час. Вони люблять поспілкуватися та порозповідати про своїх домашніх тварин, про те, як проводять свій вільний час і що в них зараз росте.

Марія: Це про почуття приналежності. Про те, що вони комусь потрібні. У нас із ними партнерсько-дружні стосунки, і, думаю, це дуже важливо для них.

Марина: "Оберемки" функціонують саме у форматі партнерських стосунків між бабусями та нами, тому що бабусі не приймають допомогу просто так. Тобто якщо ти просто даєш їм гроші, вони відмовляються від них. Тож замість цього ми купуємо в них квіти. Для них це, знову ж таки, про почуття приналежності, і так вони легше сприймають цю допомогу від нас.

Яким є процес роботи "Оберемків" — від приїзду за квітами до створення букета?

Марина: Зараз ми їздимо за квітами раз на тиждень — у неділю. Перед цим, у п'ятницю, ми обдзвонюємо всіх бабусь і запитуємо, які квіти в них є. Далі складаємо маршрути, щоб зручно доїхати й організувати логістику так, щоб квіти не сильно пов'яли й ми встигли впоратися до обіду.

В неділю о сьомій ранку ми зустрічаємося біля нашого офісу. Також до нас можуть долучатися волонтери й друзі. Потім разом із нашим водієм Юлієм ми забираємо баки та все необхідне для безпосереднього збору квітів. Після цього виїжджаємо в села до бабусь, де збираємо квіти, зачищаємо та сортуємо їх по баках.

Зазвичай ми відвідуємо трьох-чотирьох бабусь. Це залежить від того, що є в наявності з урахуванням погоди, які квіти ростуть тощо. Плюс потім ще треба поспілкуватися, чаю випити — приділити всім увагу.

Ми завжди намагаємося завершити все до першої години дня, щоб о другій бути в Києві, тому що треба встигнути зібрати всі букети. У цей час ми збираємося в офісі разом із командою й флористами та усі разом створюємо букети.

Марія: Наш флагманський продукт — це підписки на квіти. Але, окрім цього, в нас регулярно відбуваються виїзди "під події" — для декору на якийсь івент чи поп-ап.

Дар'я: З 2024 року напрямом роботи "Оберемків" був район Житомирської траси, села Бучанського й Фастівського районів. Це населені пункти, які постраждали внаслідок російської агресії та де багато пошкоджених будівель, зокрема домівок наших бабусь. Саме тому були обрані ці села — щоб допомагати їхнім жителям.

Зараз ми потроху відкриваємо другий напрям — Фастівець по Одеській трасі. Також плануємо запуск третього напряму. Проєкт розвивається доволі швидко. Зараз у нашій базі майже 100 квіткарів, з якими ми співпрацюємо, і ми плануємо збільшувати цю цифру.

Коли ви стали власницями "Оберемків", то оголосили про зміну формату — від благодійної ініціативи до соціального бізнесу. Що спонукало вас до трансформації?

Дар'я: Для того, щоб проєкт існував та розвивався ефективно й масштабно, потрібно було змінити його структуру. Найкращою структурою для нього було саме соціальне підприємництво.

Проте, на жаль, в Україні модель соціального підприємництва абсолютно не розвинена — ні юридично, ні організаційно. Тому зараз ми працюємо у форматі соціального квіткового сервісу. Тобто це комерція. Але, крім того, що ми співпрацюємо з квіткарями як із партнерами, ми допомагаємо їм завдяки нашому прибутку. Віддаємо 20% на закриття їхніх потреб.

Наприклад, за роки роботи проєкту одній бабусі полагодили дах, а інша попросила відремонтувати їй криницю. Зараз ми збираємо запити від наших квіткарів, щоб у цьому сезоні й надалі допомагати.

Марія: Ми дуже хочемо змінити уявлення в Україні та світі про те, якою може бути благодійність. Ми дуже хочемо, щоб наш продукт купували не через жалість або через якісь вимагання. Ми хочемо, щоб це був якісний продукт. Хочемо показати, що можна допомагати, не йдучи на компроміс із якістю. 

Ми дуже в це віримо й хочемо демонструвати, що це може бути одним зі шляхів розвитку бізнесу в Україні.

Марина: Ми хочемо масштабуватися, щоб ще більше допомагати й мати змогу розширити "Оберемки", зокрема територіально.

Дар'я: Чому саме перехід в соціальне підприємництво, в комерцію? Тому що кожен додатковий "оберемок" — це додаткова допомога людям літнього віку. 

Наприклад, за кордоном існують моделі "один на один". Є відома та дуже велика фірма взуття TOMS. Якщо ти купуєш в них взуття для себе, то вони потім дарують його дітям із різних регіонів світу, які потребують цього.

Підписку на "Оберемки" можна оформити лише у весняно-літній сезон?

Марина: Поки що так.

Дар'я: Ми працюємо із сезонними квітами, які ростуть у наших квіткарів. Це сезон, що починається в травні й завершується десь під кінець жовтня.

Чи були випадки, коли вам було складно вибудувати довірливі стосунки з квіткарями? Можливо, вони не розуміли вашої концепції?

Дар'я: Були різні випадки. Звісно, якщо до тебе додому приходить хтось незнайомий… Ти маєш пояснити, хто ти, навіщо прийшов і чому хочеш забрати їхні квіти, які вони вирощували з великою любов'ю та працею. 

Марія: Тут важливо розуміти, що рекрутинг бабусь — це окремий процес. Це окремий внутрішній клієнт, для якого треба будувати зовсім іншу маркетингову стратегію. І вона абсолютно не перетинається з тим, як ми продаємо "оберемки". Те, як ми продаємо бабусям, — це зовнішня реклама. Розвішуємо оголошення на стовпах (сміється). Це й телефонні продзвони, і Facebook-групи. 

Тобто це взагалі інший клієнт з іншими тригерами довіри, до якого треба шукати індивідуальний підхід. Тому що для них це все одно дуже сімейна історія. Вони буквально зустрічають нас із чаєм, пиріжками, молоком, якимись яйцями та щось дарують.

Марина: Додам, що вони трошки не розуміють нашу концепцію. Коли ми пояснюємо, що хочемо купити в них квіти та продавати їх у Києві, вони питають: "А нащо? Чому ви це робите?".

Марія: Була одна бабуся, яка дзвонила й дзвонила до нас, але тоді ще квітів не було. Ми сказали, що приїдемо до неї пізніше, а вона відповіла: "Так вже гробки пройшли. Кому тепер потрібні квіти?". 

У них своє розуміння того, навіщо існують квіти та що є "хорошою" квіткою.

Як би ви описали естетику букетів "Оберемків"?

Дар'я: Дофамінова радість (сміється).

Марія: Зараз, як ми бачимо в інтернеті, пішла хвиля дофамінових букетів. Людям хочеться додати кольорів, світла в це життя та якоїсь неідеальності. Мені здається, проєкт "Оберемки" та наші продукти передають це відчуття автентичності й дофаміновості. Ми дуже хочемо бути таким теплим згорточком у житті людини.

Марина: Думаю, наші букети дуже відрізняються від інших. Домашні квіти, звісно, не такі ідеальні, як магазинні. Вони вирощені без "хімії" й так далі. Але коли ти їх збираєш у букет, вони мають дуже живий і домашній вигляд. У когось в букеті може бути три нарциси, чотири півонії та якась трава. А в когось… Тобто всі букети дуже різні. Це справді унікальний продукт.

Скільки людей сьогодні в команді "Оберемків"?

Марина: Основне ядро команди — це ми троє. Ми в проєкті з ранку до ночі. Також у нас є головний водій Юлій, який вирушає з нами на всі виїзди. Додатково ми залучаємо флористів, але наразі вони не в штаті. Плюс є кур'єри, які доставляють "оберемки".

Марія: Тобто це радше змінна команда, яка супортить саме наші виїзди.

Які історії ваших квіткарів-партнерів запам'ятались вам найбільше?

Дар’я: У нашій базі є бабуся, в якої є Facebook-група на два мільйони людей.

Марія: Вона веде групу з листівками для бабусь та вітає з усіма святами. Взагалі чим більше ти до них їздиш, тим більше розкриваєш їх як персонажів. У кожного своя історія.

Є бабуся, чия хатинка у 20 разів менша за її сад. Її дім — це буквально коробочка. Поряд із тією коробочкою вона побудувала ще одну коробочку, поставила на ній хрест, і тепер у неї є своя церква. Також наш водій Юлій постійно надсилає нам фото того, як він вирощує якісь огірки.

Ти починаєш дізнаватися про всіх них якісь цікаві факти: що в кого росте, який у кого прикол, що там діти, та хто де. Соцмережі трохи відібрали в нас цю безпосередність людського зв'язку. Це те, що дуже сильно повертають "Оберемки".

Ми хочемо збирати ком'юніті, бо знаємо, що в цьому є потреба. Не тільки в бабусь, а й у наших одномістян, бо іноді місто, його темп і стиль взаємодії дуже перевантажує. А цей час, проведений у селі з бабусею, є буквально терапевтичним. Тому кожен виїзд є дуже-дуже особливим.

Дар'я: Ці слова Маші наштовхнули мене на думку про тренд JOLO — joy of logging off. Бабусі вчать нас JOLO. Це не просто про якийсь цифровий детокс, а про свідомий вибір насолоджуватися простими речами. Наприклад, посадили огірки — треба порадіти, понюхали квіточку — треба порадіти. Ми просто забули, що старше покоління в цьому профі.

Марина: Коли ти їздиш у село, ти згадуєш, що взагалі відбувається за межами екрана. Згадуєш, що насправді за ним є дуже великий прекрасний світ, який треба відчувати.

Коли я вперше поїхала з "Оберемками", я зрозуміла, наскільки мені не вистачало живого контакту зі світом і людьми. Мені захотілося робити щось, крім того, як натискати на комп'ютерні клавіші й на екран телефона. Цей диджтал-світ так поглинув мене за останні роки. 

І якраз наша колаборація з SYNDICATE була агітацією офлайну. Ми всім буквально сказали: "Ідіть і потрогайте траву". Думаю, це дуже велика особливість "Оберемків" — можливість відчути світ таким, яким він є насправді, а не таким, яким його вигадали в інтернеті.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter