Спецпроєкт "Уроки життя": TAYANNA, Анна Добриднєва та SKOMOROH
Колаж: "ТиКиїв"
Чи пам'ятаєш ти свою першу вчительку? Перший дзвоник, шкільних друзів? У спецпроєкті "Уроки життя" до Дня знань разом із відомими людьми ми пригадали ті особливі моменти, коли шкільні уроки ставали уроками життя…
TAYANNA, співачка, 39 років
Я добре пам'ятаю свою першу вчительку, звали її Тетяна Михайлівна, й вона була особливою людиною! Цікаво, що ми досі підтримуємо зв'язок, іноді спілкуємося, і навіть мій син Даніель мав щастя навчатися в неї. Хоч я і не можу точно пригадати свій перший урок у школі, але те, що Тетяна Михайлівна була надзвичайно крутою педагогинею, я добре запам'ятала. Вона не просто навчала, а надихала!
Моїм улюбленим предметом у школі була англійська мова. Я завжди захоплювалася вимовою, мелодикою цієї мови, і кожен урок приносив мені справжнє задоволення. Але особливу роль відіграла викладачка англійської. Вона була надзвичайно вимогливою та строгою, що, здавалося б, могло б відлякувати, але її професіоналізм та вміння донести матеріал робили кожен урок захопливим. Вона не просто навчала нас мови, а відкривала перед нами цілий світ нових можливостей. Її підхід до навчання та вимогливість змушували нас прагнути кращого, і за це я їй дуже вдячна.
Один із найважливіших життєвих уроків, які я отримала в школі — не відкладати справи на потім. Незакінчені завдання, відтерміновані обов'язки — все це неминуче накопичується, створюючи відчуття тиску та стресу. Ця наука зі мною на все життя! Зараз я стараюся розв'язувати питання в міру того, як вони надходять, бо розумію, що так простіше й ефективніше. Життя набагато легше, коли не дозволяєш дрібницям масштабуватися у великі проблеми.
Якби зараз у мене була можливість звернутися до своїх вчителів, я б висловила їм велику подяку. Кожен із них зробив свій внесок у моє життя, і я дуже ціную їхню важку працю, терпіння та відданість своїй справі.
Максим Ткачов (SKOMOROH), блогер, співак, 27 років
Я пам'ятаю свою першу вчительку, її звали Швець Євдокія Василівна. Це вчителька, немов з казки, вона дуже світла людина! Пригадую, я був після операції, мені довелось пропустити декілька місяців школи (коли всі діти пішли до школи, в мене був апендицит). Я навчався ходити — такі були проблемні моменти... І коли я повернувся назад в школу, вона постійно мене супроводжувала, щоб мене ніхто не штовхнув, була поруч на перервах. Мені здавалося, що я був її улюбленим учнем... Це вчитель із великої літери!
Мій улюблений предмет був, як це не дивно, музика. Я тоді ще не співав, але мені дуже подобалося. Щоразу, коли ми йшли на уроки музики, я просто віддавався співу, неначе в мене концерт. (Сміється.)
Всі інші предмети я не дуже любив, бо там потрібно було правила постійно вчити. А от літературу і читання в молодшій школі — любив. У старшій — українську й зарубіжну літератури.
Найважливіший життєвий урок, що я отримав зі шкільних років: добре вчитися й бути розумним — це різні речі.
Що я хотів би сказати зараз своїм вчителям? Подякувати всім, на жаль, не можу. Дехто з них не відповідав своїй професії, особливо в старших класах. Вони дозволяли собі насмішки й глузування: вчителька української мови порвала лист з віршем, який лежав у мене на парті. Їй не сподобалося, що я братиму участь у конкурсі (тоді я вже їздив на творчі змагання, отримував багато премій, а її донька тоді не поїхала, бо її не обрали).
В цілому школу не дуже люблю. Щоразу, коли настає перше вересня, для мене це якийсь тригер, навіть коли приходжу забирати молодшу сестру з уроків.
Анна Добриднєва, співачка, 39 років
Пам'ятаю свою першу вчительку — Валентину Іванівну, першу шкільну лінійку, величезний букет квітів, бантики та шкільну форму з дуже красивим білим фартушком! Було казково! Хоча перший урок забула.
У школі я дуже любила українську мову та літературу, її викладала Олена Євгенівна. Вона завжди була з яскравою червоною помадою, чарівною усмішкою, гарним настроєм і сильним відчуттям справедливості. Вона з перших секунд закохала нас у свій предмет. Дякую їй за все!
Найважливіший життєвий урок, який я отримала зі шкільних років: коли в мене вірять, я можу звернути гори. Коли в мене не вірять, я доведу, що можу звернути гори. Зараз я розумію, що нікому нічого доводити не треба, окрім себе. Але це вже зовсім інша наука...
Я була доволі неформальним підлітком, дякую тим вчителям, які дозволяли мені бути собою, проявлятися, самовиражатися, експериментувати й шукати власні сенси.
Текст: Михайло Пилипчук, Ольга Безсонова
