Vitaliia: "Не збираюся ставати "форматом шоубізнесу"
Фото: Фейсбук Віти Грицак
Співачка, музикантка та поетка Vitaliia у свої 24 роки має вже неабиякі творчі здобутки: вона стала першою артисткою лейбла Jerry Heil Nova Music, лауреаткою декількох музичних конкурсів, опублікувала п'ять відео на свої пісні та збірку віршів, а ще заснувала власне видавництво… Нещодавно Vitaliia випустила щемку авторську "Веснянку". "ТиКиїв" зустрівся з мисткинею, щоб дізнатися про неї та її творчість більше!
Віталіє, розкажи, як ти почала творити?
Все почалося з того, що, коли мені було 9 років, мама купила мені дуже красивий блокнот — коричневий, з тигром, на ключику. Я не знала, що туди записувати. Бо щоденники для записів думок вже мала, записник для анекдотів, рецептів, наклейок — теж. Довго думала, а потім вирішила, що буду писати туди вірші, хоча ніколи цього не робила. Часто ходила позаду хати біля яблуньки й придумувала рими. Вони були банальними, дитячими, смішними, але тоді мені здавалося, що я — нова Леся Українка. (Усміхається.)
Завжди показувала вірші мамі, вона мене хвалила, а я вірила. Дякую мамі за ту маленьку брехню. Завдяки їй я не закинула цю справу ще тоді.
Що було першим — співи чи вірші?
Співи. Мікрофоном для мене було все, що бачила: вата, гребінець, іграшки, морква… З ранку до ночі на подвір'ї бабусі й діда я збирала всіх сусідських дітей і організовувала з ними концерти для наших батьків. А потім я пішла в музичну школу і почала розвивати свої здібності.
Пам'ятаєш, коли написала свій перший вірш? Як оцінюєш його зараз?
Той блокнот, про який розповіла вище, згодом спалив мій тато (випадково, але то дуже довга і смішна історія). Тому не можу почитати сьогодні свої дитячі вірші. Пам'ятаю тільки уривок одного: "Єднаймося, браття, єднаймося нині. Ніхто з нас ніколи не згине. Не будем вмирати в воєнній годині, і пісня для серця полине. Загинув Хмельницький, загинув Мазепа, загинули всі січовії стрільці, і нас же накриє такая халепа, та ми будем спритні бійці". Я була великою патріоткою ще дитиною. Любила історію в школі, тому не дивуюся, чому більшість моїх віршів були про Україну. Бо любов я залишала своїм щоденникам. "Дорогий щоденнику, сьогодні я його вже не люблю, бо він не подарував мені валентинку"… Про таке було нецікаво писати рими. До речі, зараз теж.
А першу свою пісню пам'ятаєш?
Перша пісня була про маму. Пам'ятаю і куплет, і приспів. Дуже символічно, що 10 травня у мене теж вийде пісня про маму "Любов і закрутки", але це вже доросла версія.
Хто навчав тебе співати?
Мама. Вона не є вокалісткою, але знайшла до мене підхід. Я ніколи професійно не навчалась цього (не рахуючи один рік у вокальній студії). Зараз відчуваю, що хочу розвивати свій голос більше, тому підшукую викладача.
Ти отримала президентську стипендію, збиралася витрати її на творчість. Як успіхи в цьому напрямку?
"Президентська стипендія" звучить досить потужно та гордо. Але насправді це досить символічна невелика сума — 3000 грн на місяць. Витрачаю їх і дійсно на творчість — на знімання деяких відео для своїх віршів та пісень.
Книжки для себе
Розкажи про свою поетичну збірку "Не мало стати віршем" — чому в неї така назва?
Бо багато чого в тій збірці не мало б стати віршем. Особливо те, що написане після 24 лютого 2022 року. Після своєї поїздки з Культурним десантом на прифронтові території я написала вірш — враження від побаченого. Він закінчується так: "Там пишуться вірші зі всього, що зроджує щем, хоч нічого із цього не мало б стати віршем". Так і виникла концепція назви збірки. Працювала над нею у власному видавництві протягом чотирьох місяців.
Як з'явилося твоє видавництво?
З 2018 року я проводила в інстаграмі поетичні конкурси на цій сторінці. Поетичні збірки переможців видавала. Спочатку я робила це в партнерів конкурсу, а потім захотіла заснувати власне видавництво. Мама каже, що мені в дитинстві вічно не вистачало книжок. От тепер таки вистачить: можу видавати їх, скільки хочу.
Ти періодично видаєш книжки інших поетів — чи відбираєш попередньо тих, чиї книжки будуть видані, чи відмовляєш комусь?
Моє видавництво Poetry Project ще дуже молоде. Я ще в пошуках команди: декого вже знайшла, декого ще шукаю. Тому погоджуватися на усі пропозиції видання не можу через брак часу. Здебільшого всі автори в моєму видавництві стають моїми друзями, я багато з ними спілкуюся та проводжу час онлайн/офлайн. Бо видання чиєїсь книги — це, на мою думку, завжди про дружбу між видавцем та автором.
До моменту виходу книжки я вже встигаю полюбити кожну сторінку, як свою власну. Саме тому відбираємо тільки тих, чия творчість і цінності подобаються мені й моїй команді найбільше. Дуже часто це суб'єктивне рішення — це має розуміти кожен, хто надсилає свої файли з віршами на нашу пошту. Сторінка видавництва тут.
Ти ж ще організовуєш поетичні конкурси — як тебе на все це вистачає?
Так, провела вже 28 конкурсів. Але кожна моя діяльність — це доповнення іншої. Конкурс — чудова можливість заявити про своє видавництво й підшукати талановитих авторів. Як мене на все вистачає? Та не завжди вистачає. Не хочу, щоб для когось це мало вигляд "успішного успіху", бо це не так. Я багато працювала і працюю, але часто відчуваю, що справляюсь не зо всім. Тоді даю собі час на відпочинок. Варто усім нам навчитися, що відпочинок — обов'язкова частина роботи. Бо я сама це зрозуміла не одразу.
Розкажи про свою "Веснянку" — як вона створювалась?
Після написання моєї колядки "Зірка яскрава в небі тривожному" створення веснянки видавалось логічним кожному моєму знайомому, але не мені… Допоки не сіла за фортепіано і не написала її. Це було рік тому (чомусь так вже склалось, що я завжди видаю пісні за рік після написання, треба міняти цю традицію, напевно). "Бачиш, весно, не втомились ми, хоч мились ми сльозами" та решта рядків — це точно про нашу весну. Думаю, цю веснянку міг написати кожен з нас, бо ці слова не треба вигадувати.
Які відгуки на неї ти отримуєш?
Мої слухачі — дуже свідомі люди. Тому я отримую такі ж свідомі відгуки. Багато хто каже, що пісня стане народною. Я дуже цього хочу, хочу залишити слід про наші часи в цій веснянці та передати її нащадкам. Інколи слухачі помічають те, чого не бачу я. Наприклад, днями одна слухачка моєї веснянки написала, що її емоційно розриває від слів: "Буде моє небо глибшати, допоки ЦВІТОМ захищатимеш від снарядів". Адже щодня нас прикривають своїм життям наші військові, ЦВІТ нашої нації. Я, чесно, не це мала на увазі, коли писала, але зараз вже по-іншому і не можу сприймати ці слова.
Плануєш видати власний музичний альбом?
Точно знаю, що хочу видати альбом із традиційних авторських пісень. Колядка і веснянка вже є.
Людина-оркестр
Ти ж ще й музикантка: на скількох музичних інструментах граєш?
Я — професійна скрипалька. Також граю на фортепіано й укулеле, калімбі, лірі. Починала вчитися грати на баритоні, трубі й барабанах. Мені сподобалося. Не уявляю себе тільки з одним музичним інструментом, бо найбільше в житті люблю зміни у всьому. Але найголовнішим зараз для мене є укулеле. З ним я найчастіше їжджу в подорожі, під нього складаю пісні й виступаю на концертах.
Ти стала першою артисткою лейбла Jerry Heil Nova Music — хто до кого звернувся?
Джеррі — вона почула мене й запропонувала стати артисткою її лейбла.
То хто ти сама для себе насамперед: поетка, співачка чи музикантка? У чому хочеш розвиватися найбільше?
80% мого життя — музика, 20% — поезія та видання книг. Розвиваюсь у всьому в зручному лише для себе темпі. Намагаюся нікого не копіювати й ще більше не намагаюся ставати тим самим "форматом шоубізнесу", про що я чула вже неодноразово ("Все дуже гарно, але це не формат"). Скоро в моєму видавництві вийдуть чотири класні книги: "Обліпиха" Олени Левченко, "Після любові потрапляють у рай" Рідкості, "Один довгий вірш" Дар'ї Лісіч і "Татові казки" відомих українських татусів, імена яких ви точно чули. Також планую релізити багато своїх пісень і влітку дати перші сольні концерти в різних містах України, на які запрошую усіх читачів!
