Жінки у бізнесі: київські підприємиці — про роботу в умовах війни, гендерну рівність і життя у столиці

Фотоколаж "ТиКиїв"

19 листопада у світі відзначають День жіночого підприємництва. За даними Держстату, торік українки очолювали понад 36% підприємств у країні, а у 2023 році кожен другий ФОП оформлювала саме жінка. 

Київські підприємиці розповіли редакції "ТиКиїв" про те, як це — підтримувати й розвивати столичний бізнес в умовах війни. Про виклики сьогодення, гендерну рівність й особливості жіночого підприємництва в Україні — у нашому матеріалі.

Ольга Лекова, бренд дизайнерських меблів Recast Plastic та студія дизайну ArtStudioLeO

Ольга Лекова — інженерка-будівельниця з Донецька, яка після 2014 року переїхала до столиці. До повномасштабного вторгнення керувала будівельною компанією ArtStudioLeO, яка під час війни зайнялася проєктуванням та реконструкцію укриттів. Так народився другий стартап — Recast Plastic, головною особливістю якого є перетворення пластикових відходів на дизайнерські меблі. 

Яким день 24 лютого 2022 року став для бізнесу?

Це був день максимальної зібраності й внутрішнього переживання. З самого ранку почалися дзвінки з командою — попередити, зупинити виїзди на об'єкти, переконатися, що кожен у безпеці. Ми терміново видали заробітну плату, заморозили всі роботи на невизначений термін. А потім… за три місяці повернулися до роботи та проєктів — і відтоді більше не зупинялися ні на день.

Для мене це був день флешбеків — я все ж таки сподівалася, що після переїзду з Донецька у 2014-му ми з родиною будемо в безпеці. Я не розраховувала знову прокинутися від вибухів за вікном. Для мене це було ніби повернення в ті часи, коли не знала, як діяти і що буде завтра. Але потім заспокоїлась і сказала собі: сьогодні інший день, нова війна, до якої, на відміну від інших, я була готова — знала, як поводитись, які рішення прийняти далі. 

Як змінився бізнес з початку повномасштабного вторгнення?

Він переформатувався. До повномасштабного вторгнення ми були проєктно-будівельною компанією з повним циклом робіт та реалізацією під ключ. Після — відмовилися від більшості комерційних проєктів і почали більше уваги приділяти укриттям, відбудові, роботі з об'єктами, де безпека — на першому місці.

І саме в цей непростий період народилось виробництво Recast Plastic. Не як плановий бізнес-проєкт, а як відповідь на виклики часу. Ми шукали матеріали, які будуть довговічними, безпечними, стійкими до погодних умов і водночас доступними. Так виникла ідея переробляти пластик і створювати з нього меблі для укриттів, громадських просторів.

Для мене наше виробництво зараз — приклад того, що навіть у найважчі моменти можуть з'являтися рішення, які працюють на майбутнє і захист. Те, що вважалося твоєю далекою мрією, може стати відповіддю на питання сьогодення. 

Виклики завжди є. Спочатку це було нерозуміння людей: як "сміття" можна використовувати для чогось нового? Ми пройшли довгий шлях, щоб показати цінність продукту і важливість використання саме наших меблів. Ми отримали сертифікацію товарів, зробили випробування — усе для того, щоб показати, як сміття може перетворитися на чистий, безпечний і якісний продукт. 

Зараз найголовніший виклик — постійні обстріли. Наше виробництво вже постраждало чотири рази. Після перших обстрілів ми залишилися без офісу, постраждав склад з матеріалами та будівельним обладнанням. Довелося будувати нові стіни, відновлюватися, щоб продовжити роботу. З відключеннями світла, ми адаптували робочий день так, щоб продовжувати виробничий цикл, а малопотужні пристрої перевели на альтернативні джерела енергії. 

Звісно, з часом з'являються нові виклики. Але ж ми розуміли, на що йшли, коли свідомо залишились вдома і не поїхали в евакуацію. Втрачати дім вдруге ніхто не хотів. 

Попри все, ми стаємо сильнішими й адаптованішими до кожного наступного дня. Команда загартувалась, і це насправді один із найпозитивніших моментів, бо з нею можна почати наново — тільки б усі були цілі. 

Про те, чи складно жінці реалізуватися в бізнесі

Складно, але можливо. І точно можливо тоді, коли ти не дозволяєш чужим очікуванням визначати твої межі. І, напевно, відповідь тут залежить ще й від сфери.

У якихось традиційно "жіночих" напрямах — творчості, освіті, сервісних бізнесах — жінкам сьогодні реалізуватися доволі легко. Суспільство вже прийняло нашу активну роль, і тут майже немає бар'єрів.

А от коли ми говоримо про технічні галузі — будівництво, виробництво, інженерію, ІТ — починаються зовсім інші процеси. Ще досі існує упередження, що жінка нібито менш професійна, що вона "не впорається", "не зможе", "не дочавить до результату", особливо на старті кар'єри.

Але цікаво інше: протягом останніх кількох років я спостерігаю зовсім протилежну картину. У будівельній сфері, у проєктуванні, навіть у виробництві — дедалі більше жінок на керівних посадах. Директорки, керівниці відділів, топменеджерки. І я неодноразово переконувалась, що немає відповідальнішої, зібранішої та уважнішої до деталей людини, ніж жінка, яка взялася за справу.

Так, ми можемо працювати емоційніше. Інколи емоція виходить на перший план і впливає на стиль спілкування чи ухвалення рішень, але саме ця емоція дає проєктам людяність, турботу і завершеність.

Щодо дискримінації — так, із нею доводилося стикатися. У будівництві особливо. Фрази на кшталт: "Це не жіноча справа", "А керівник де?", "Хто за вас відповідає?" — були. Але кожен такий досвід лише загартовує, тому що найкращий аргумент — це професійність, результат і команда, яка довіряє тобі. 

Зараз у нас стоїть черга на декілька місяців, хтось готовий очікувати й більше, бо хоче, щоб саме наша компанія виконала проєкт. Буває, що мене запрошують як стороннього фахівця проконтролювати роботи в іншій компанії, і їм не важливий гендер. Головне — який я фахівець і наскільки якісно виконую свою роботу. 

Сучасна Україна дуже швидко змінюється, і сьогодні жінка в бізнесі — це сила, яку вже ніхто не може ігнорувати. Ми — не виняток, а частина економіки країни.

Анна Лаєвська, інжинірингово-консалтингова компанія Sigma+

Анна Лаєвська — експертка у сфері девелопменту й інжинірингу, СЕО компанії Sigma+ та Голова Комітету Конфедерації Будівельників України з питань девелопменту. Під її керівництвом SIGMA+ планує залучити понад 200 млн доларів інвестицій у 2026 році для реалізації проєктів житлової та комерційної нерухомості. Маючи понад 10 років досвіду у стратегічному розвитку девелоперських проєктів, Анна активно виступає на галузевих форумах і конференціях, формуючи нове бачення для ринку нерухомості.

Яким день 24 лютого 2022 року став для бізнесу?

24 лютого для нашої галузі стало днем повної зупинки. Зранку керівництво компанії зв'язувалось із працівниками, щоб переконатися, що люди в безпеці. Робочий процес негайно призупинили. Ми сфокусувалися на двох першочергових завданнях — безпеці персоналу та консервації будівельних майданчиків. 

Компанія передавала техніку та будівельні матеріали на потреби міста, допомагала організувати переїзди працівників у більш безпечні райони. Фактично весь фокус змістився на збереження людей та інфраструктури й підготовку бізнесу до нових викликів.

Як змінився бізнес з початку повномасштабного вторгнення?

Після початку війни змінилось усе — від ринкової поведінки до фінансового планування.

Ключовими змінами та викликами стали:

• Відсутність продажів і падіння попиту. Протягом перших місяців попит фактично зник. Навіть сьогодні він становить у середньому лише 30–40% від довоєнного рівня.
• Логістичні та виробничі розриви. Дефіцит матеріалів, ускладнений імпорт, неможливість підтримувати сталий графік поставок.
• Брак робочої сили. Частина персоналу виїхала або змінила сферу діяльності. Дефіцит існує не лише серед будівельників, а й серед офісних фахівців: фінансистів, архітекторів, менеджерів продажу.
• Перехід на суворий ресурсний менеджмент. Компанії почали будувати лише в межах власного доступного фінансового ресурсу, не розраховуючи на продажі.
• Пріоритезація об'єктів. Відповідальні девелопери були змушені поділити всі проєкти на черги й добудовувати передусім ті, що мали найбільшу готовність.
• Зміна критеріїв вибору житла. Покупці орієнтуються на динаміку й технологію будівництва, наявність укриттів, альтернативні джерела електрики, інфраструктуру в межах комплексу, можливість придбати житло за програмою "єОселя".
• Відповідальність девелопера. Сьогодні більшість об'єктів будуються за кошт компаній, а не інвесторів, що значно підвищує фінансове навантаження.

Ці фактори докорінно змінили логіку ринку: тепер виживають не найбільші, а найдисциплінованіші, гнучкі та репутаційно стійкі компанії.

Про те, чи складно жінці реалізуватися в бізнесі

Будівельна галузь традиційно сприймалась як чоловіча. Але реальність значно ширша: у девелоперських компаніях жінки домінують у фінансових департаментах, відділах продажу, архітектурних бюро, юридичних та аналітичних командах. У багатьох технічних спеціальностях — від кранівниць до оздоблювальних бригад — жінки демонструють високу фаховість.

На початку моєї кар'єри певні упередження траплялися — здебільшого від зовнішніх партнерів. Часто сумнівалися, чи може жінка глибоко розбиратися у девелопменті, технологіях будівництва чи фінансовому моделюванні. Проте в роботі все швидко ставало на свої місця: компетентність, системність і результат не залишають простору для стереотипів.

Також вважаю важливим говорити про різницю в оплаті праці чоловіків та жінок на ринку загалом. У моєму досвіді мотивація завжди була прив'язана до результату та відповідальності, тому я особисто не стикалася з дискримінацією у винагороді.

Навпаки, у бізнесі жінки часто мають ключові переваги: високу стресостійкість, гнучкість, здатність системно аналізувати та доводити складні проєкти до результату.

Антоніна Кроливець, мережа студій манікюру Bunny Nails та Bunny Academy

Антоніна Кроливець понад 11 років розвиває бізнес-проєкти у б'юті-галузі. Сьогодні вона є співзасновницею та CEO мережі студій манікюру Bunny Nails, навчальної академії для майстрів манікюру Bunny Academy, а також ініціаторкою масштабного івенту для жінок Bunny Champ.

Яким день 24 лютого 2022 року став для бізнесу?

Нас розбудили повідомлення від членів команди про те, що почалася війна, і вони не зможуть вийти на роботу. Уже о шостій ранку ми вийшли до команди з офіційним повідомленням: "Ми зупиняємо роботу студій, бережіть себе. Ми не знаємо, коли зможемо відкритися знову".

Ми залишалися на зв'язку з командою — дівчата були розгублені, не розуміли, що робити, куди їхати, як убезпечити сім'ї. Ми допомагали кожній: радили, планували маршрути, підтримували. 

Ми з чоловіком та дітьми мали виїхати як багатодітна сім'я. Але вирішили, що не поїдемо. Ми залишимося. Наш дім тут. І наша відповідальність теж — не лише перед дітьми, а й перед командою. Тоді це було близько 130 дівчат, і ми усвідомлювали: ми не можемо їх покинути. Ми маємо залишатися тут опорою. Так для нас минуло 24 лютого — у рішенні залишитися й триматися за своїх.

Як змінився бізнес з початку повномасштабного вторгнення?

Бізнес змінився кардинально. 

У перший місяць ми втратили 80% команди. 12 березня 2022 року змогли відновити роботу всіх п'яти студій — кілька годин на день, залежно від комендантської години. Ми самі збирали дівчат по домівках, розвозили на локації, потім — назад. У березні ми повернули близько 10% персоналу, у квітні — ще 10%. Частина повернулася ще влітку. Решту команди ми шукали та наймали з нуля. Тоді ми й відкрили Академію як соціальний проєкт, завдяки якому люди могли швидко отримати нову професію й заробляти. 

Попри війну ми продовжили розвивати мережу. У нас була недобудована студія, ремонт якої почався на початку лютого. У травні ми вирішили її відкрити, хоча фінансування не було. Ми зібрали меблі та обладнання з інших студій і відкрили цю. Так ми хотіли показати: ми віримо в Україну, ми продовжуємо інвестувати в майбутнє, ми не зупиняємося. 

Викликів було і є безліч:

• відсутність персоналу;
• дефіцит пального та неможливість організувати логістику;
• блекаути, обстріли, складнощі з генераторами та обладнанням;
• постійний кризовий менеджмент через виїзди людей, емоційні стани, нестабільність.

Але прибуток ніколи не був нашим головним драйвером. Мотивувало розуміння, що ми маємо рухатися вперед: створювати робочі місця, надавати якісний сервіс українським жінкам, підтримувати команду, запускати нові проєкти та підтримувати економіку країни. Показувати, що життя в Україні триває.

Про те, чи складно жінці реалізуватися в бізнесі

Загалом в Україні зараз бізнесу дуже складно. Але жінці у бізнесі — ще складніше. Бо доводиться поєднувати багато ролей одночасно. 

Підприємиця сьогодні — це рушійна сила, яка веде за собою великі команди. Вона відповідальна не тільки за себе та дітей, а й за кожну людину в компанії. Я не була до цього готова, але війна встановила свої правила. І з цим мені досить складно емоційно.

Наприклад, одні орендодавці не хотіли здавати приміщення через те, що я жінка. Були бізнес-спільноти, де тебе автоматично сприймають несерйозно, поки не доведеш протилежне. Дуже часто, коли я казала, що у нас мережа студій манікюру, я бачила зверхні усмішки. Це відбиток нашої ментальності — про те, які сфери вважаються бізнесом, а які "жіночими забавками". Кількість жінок у бізнес-освіті, за відчуттями, орієнтовно 20-25%, а в бізнес-клубах — 10-15%. Баланс змінюється, але дуже повільно.

Мені пощастило мати партнера — мого чоловіка. У парі нас сприймають серйозніше, і це теж ознака певної нерівності. Але з роками та досягненнями ця ситуація змінюється, і сьогодні мене вже сприймають як повноцінну лідерку.

Анна Ковальова, благодійний фонд Future for Ukraine, медіахолдинг Live Media HUB, маркетингове агентство WE KNOW HOW

Анна Ковальова має понад 15-річний досвід у реалізації маркетингових проєктів та запуску інновацій і креативних концепцій для розвитку бізнесу. Після початку повномасштабного вторгнення вона заснувала благодійний фонд Future for Ukraine. Сьогодні під егідою проєкту функціонують, зокрема, дитячий простір Children Hub у Варшаві, ініціатива з підтримки сімей ВПО, які виховують дітей із розладами спектра аутизму LEVCHYK SPECTRUM HUB, а також проєкт професійної психологічної допомоги для жінок GIDNA.

Яким день 24 лютого 2022 року став для бізнесу?

У той день майже ніхто не думав про бізнес. Ми з командою планували поїздку в Буковель, і заброньований готель зрештою став прихистком для нас, наших родин і родин друзів.

Я добре пам'ятаю ранок в офісі: ми зібрали команду, видавали зарплати, щоб у кожного було відчуття певної опори, обіймались та мовчали. Ніхто не розумів, що говорити, та не вірив у те, що відбувається. Ми бачили над містом стовпи диму, і просто текли сльози. Війна увірвалася раптово й боляче, тому головним питанням тоді була безпека людей і можливість повернутися додому до своїх близьких.

Якщо говорити саме в контексті бізнесу, то ми не зупиняли роботу. Уже 5 березня зареєстрували Благодійний фонд "Майбутнє для України" (Future for Ukraine), який, на мою думку, і сьогодні залишається одним із найефективніших у своїй сфері.

Як змінився бізнес з початку повномасштабного вторгнення?

Змінилося практично все — структура, масштаби, пріоритети. Я зайшла й вийшла з великої кількості проєктів. Ми створили БФ Future for Ukraine в Україні та США, повністю перезапустили медіахолдинг і його продукти, які зараз є лідерами ринку, відновили роботу рекламного агентства WE KNOW HOW, зробили круті проєкти з Badoev ID. Для мене історія стрічки "Довга Доба" стала дуже особистою й важливою. Наразі  запустили ще кілька нових напрямів.

Найбільший виклик — це люди. Сьогодні ми стикаємося з нестачею сильних фахівців, вигоранням, релокацією команд, постійною потребою адаптуватися до нових умов. Команда залишається головним активом, і саме з людським фактором пов'язані як основні складнощі, так і ключові досягнення.

Про те, чи складно жінці реалізуватися в бізнесі

Вперше з відчутною гендерною дискримінацією я зіткнулася під час співпраці з партнерами в Дубаї приблизно 12–13 років тому. Тоді було очевидно, що до мене ставляться інакше лише тому, що я жінка.

Паралельно прийшло розуміння: якщо ти експерт і професійний фахівець, результат роботи досить швидко доводить, що ти "на своєму місці". Сьогодні понад 80% моїх партнерів — чоловіки. Ми працюємо в режимі взаємної поваги, і я не позиціоную себе слабшою тільки через те, що я жінка.

Мій внутрішній принцип простий: якщо претендуєш на рівність, потрібно демонструвати відповідний рівень компетентності, відповідальності та якості рішень.

Анна Білоус і Леся Донець, PR-агенція ahentsiia

Аня Білоус та Леся Донець розпочали кар'єру у журналістиці, а потім перейшли у PR, заснувавши власну агенцію ahentsiia. Сьогодні дівчата працюють із культурними, соціальними та бізнес-проєктами, серед яких twid, Taktika, Drama Queen, Skvot, White Sprut та інші. 

Яким день 24 лютого 2022 року став для бізнесу?

На той момент нашого проєкту ще не існувало. Але саме повномасштабне вторгнення стало для нас точкою неповернення — тим самим "тепер або ніколи". Ми дуже чітко відчули, що більше не хочемо відкладати ідеї на потім. Війна загострила відчуття власної відповідальності.

Ми ухвалили рішення відкрити власну справу ще у грудні 2022 року, а в серпні 2023-го запустили ahentsiia. Можна сказати, що наш бізнес народився зі змішаного почуття страху, рішучості та бажання бути корисними.

Як змінився бізнес з початку повномасштабного вторгнення?

За два роки існування ми пережили кілька турбулентних періодів. Деякі виклики були суто професійними — як-от брак досвіду. Нам довелося швидко дорослішати як команда, навчатися нових процесів та перебудовувати структуру, щоб ефективно функціонувати. 

Інші виклики були абсолютно нам непідконтрольні: обстріли, відключення світла, нестабільність ринку. Це створює додаткову напругу, бо ти відповідаєш не лише за себе, а й за людей, з якими працюєш.

Утім, зараз ми стабільні настільки, наскільки це можливо в українських умовах. Ми навчилися адаптуватися до несподіванок і працювати попри них.

Про те, чи складно жінці реалізуватися в бізнесі

Жінці в українському бізнес-середовищі доводиться постійно виборювати простір, у якому тебе сприйматимуть серйозно. На різних етапах кар'єри ми стикалися з гендерною дискримінацією. І досі вона нікуди не зникла повністю, просто трапляється значно рідше.

Сьогодні ми відчуваємо це менше, бо створили для себе безпечний простір — команду і робочі правила, в яких повага є базовою нормою. І дуже свідомо обираємо клієнтів за спільними цінностями. Це автоматично відсіює людей і компанії, з якими нам не по дорозі.

Ольга Морозенко, балетний простір "Балеруша"

Близько 12 років Ольга Морозенко була артисткою, а згодом — солісткою Національної опери. Зараз вона — художня керівниця КДФХК імені Тетяни Таякіної, а також навчає балету дітей і дорослих у власному просторі "Балеруша". Ольга активно популяризує цей вид сценічного мистецтва, організовуючи відкриті діалоги Ballet Talk за участі найяскравіших представників українського балету.

Яким день 24 лютого 2022 року став для бізнесу?

Того дня о десятій ранку в "Балеруші" мали бути заняття, але перші ранкові вибухи перекреслили всі наші плани та звичну реальність. Зранку я отримала повідомлення від учениці з вибаченнями, що вона не зможе прийти, і подумала: "Які ж відповідальні наші люди".

Балет — це, здавалося б, дуже тендітний та вразливий вид мистецтва, але саме він тримає тебе у формі у важкі часи, виховуючи витримку й витривалість. Наші заняття офлайн зупинилися, але ми продовжували підтримувати одна одну і займатися в онлайн — тим, що дуже любимо і що дає сили.  

Як змінився бізнес з початку повномасштабного вторгнення?

Головний виклик — жити й працювати в реальності, де кожне планування має свій горизонт. Інструменти, які працюють сьогодні, можуть не працювати завтра. Навіть маючи ресурси, ти ніколи не маєш гарантії стабільності та універсальних рецептів успіху. Є тільки гнучкість, адаптація і постійне "перезбирання" себе.

До того ж ми оновили навчальну програму простору і почали більше вивчати роботи українських композиторів, які звучать водночас сучасно й автентично. Нещодавно, наприклад, проводили майстер-клас, де вчили фрагмент із партії українського балету "Лілея". Для нас це прояв підтримки й поваги до нашої культури.

Про те, чи складно жінці реалізуватися в бізнесі

Я починала власний бізнес як артистка балету, без жодного управлінського досвіду. Тому для мене це був виклик не як для жінки, а як для людини, яка вперше створює щось своє. Це більше історія про внутрішню стійкість, ніж про зовнішні бар'єри.

Гендерної дискримінації я ніколи не відчувала. Навпаки — завжди отримувала підтримку. У нашій команді є чоловіки-педагоги, і це завжди партнерство. Ми всі робимо спільну справу.

Марія Гуріна, освітня агенція Osvitum Group

Марія Гуріна — засновниця та CEO освітньої агенції Osvitum Group, директорка та офіційна представниця PLC Canada у Європі та Україні. Завдяки своїй діяльності вона інтегрує світові стандарти у вітчизняний освітній простір та відкриває для українців можливість навчання у найкращих міжнародних закладах освіти.  

Яким день 24 лютого 2022 року став для бізнесу?

24 лютого — це страх, розгубленість і повне нерозуміння в моменті. Але саме цей день показав, наскільки в нас класна команда. Я дуже чітко пам'ятаю цю шалену підтримку одне одного, хоча ми були в різних містах і країнах.

Ми відчули єдність як сім'я — і це дуже об'єднало нас. Ця взаємна підтримка потім реально вплинула і на результативність бізнесу. 

Як змінився бізнес з початку повномасштабного вторгнення?

Змінилися внутрішні процеси Osvitum Group: стреси дуже впливають на роботу менеджерів, тому в нас з'явилася регулярна робота з mental health, чого не було раніше. 

Ми стали уважнішими та чутливішими в менеджменті. Змінилися й зовнішні умови: світло, постійні перебої, переїзди людей із небезпечних територій — усе це впливає на роботу. Ми максимально створюємо умови, щоб команда могла працювати. Змінився і сам споживач. Попит на освіту за кордоном виріс, але клієнт став іншим — і це змінює маркетинг та стратегію.

Стратегічні сесії тепер проводимо не раз на рік, а що три місяці. Це постійна хвиля змін, і нам треба бути на цій хвилі — розуміти людей, аудиторію, контекст.

Про те, чи складно жінці реалізуватися в бізнесі

Я вважаю, що жінці не складніше, ніж чоловіку. Мені, мабуть, пощастило з оточенням — підприємці навколо дуже open-minded, і гендер узагалі не є критерієм.

Я знаю багато сильних підприємиць, чиї бізнеси стоять на рівні з бізнесами чоловіків, і вони також  жодної дискримінації не відчувають. 

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter