Київська адреса: Євген Патон: візіонер, дворянин, трудоголік
Фото: колаж "ТиКиїв"
4 березня у Франції 155 років тому народився видатний український інженер-мостобудівник Євген Патон. Яким було життя генія та що важливого він зробив для України?
Євген Оскарович походив із давнього німецького дворянського роду Патонів, який після XVIII століття обріс українською та російською гілками. Народився він 4 березня 1870 року в Ніцці — Друга французька імперія саме доживала останні місяці перед проголошенням Третьої республіки.
Батько, Оскар Петрович Патон, працював консулом Російської імперії в Ніцці, до того був військовим інженером, а ще раніше — гвардійським полковником. Мати, Катерина Дмитрівна Шишкова, була дочкою штабсротмістра. А дід Петро був генералом і встиг уславитися у французько-російській війні 1812 року.
Вихідці з династії Патонів зарекомендували себе видатними науковцями, інженерами та військовими. Не дивно, що хрещеним батьком новонародженого Євгена став князь В’ячеслав Романов — представник російської аристократії.
Через випрацювану століттями репутацію сім'ї Євген Оскарович, а також його чотири брати й дві сестри зростали в культі праці. Оскар Патон вважав, що система освіти в Німеччині досконаліша, ніж у Франції, а тому відправив сина Євгена вчитися в Дрезденський технічний університет.
Від батька я успадкував любов до незалежності. Гордість, несумісну з підлещуванням до начальства… Сильно розвинений практицизм, поспіх у роботі, вимогливість до підлеглих і до себе теж. А ще — наполегливість у здійсненні наміченої мети, — писав Євген Патон.
24-літній юнак успішно закінчив виш у 1894 році. Він мав блискучі перспективи у Німеччині: досвід роботи на кафедрі мостобудування, високооплачувана посада на найбільшому в країні мостобудівному заводі... Втім, Євген Оскарович вирішив повернутися до України, щоб будувати мости на історичній батьківщині. Але зіткнувся із заковикою: його німецький диплом не визнавався в Російській імперії.
Патону довелося писати імператору листа з проханням дозволити перескладання іспитів. З "барського плеча" Олександра ІІІ вихід було знайдено: Євген знову став студентом, цього разу — Петербурзького інституту Корпусу інженерів шляхів сполучення. Термін навчання йому "скосили" до року з усіма належними екзаменами. І 1896 року Євген Оскарович здобув уже російський диплом.
Ім'я Патона як одного з найкращих інженерів-мостобудівників ширилося Петербургом, пізніше — Москвою. За цей час він написав славетний двотомник "Залізні мости", отримав чин колезького радника, був нагороджений орденом Анни 3-го ступеня "в нагороду за подвиги на терені держслужби"... А 1904 року вчений прийняв пропозицію створити в Києві кафедру конструювання мостів. Місцем її розгортання став новостворений Київський політехнічний інститут.
Євген Оскарович завідував кафедрою 34 роки (1904—1938). Паралельно геній встиг написати понад 350 праць, а також спроєктувати й побудувати різноманітні мости. Приміром, саме за його проєктом 1910 року був побудований Парковий міст через Петрівську алею, нині відомий як "Міст закоханих"...
...А 1925 року Євген Патон долучився до зведення мосту імені Євгенії Бош на опорах зруйнованого Миколаївського ланцюгового моста через Дніпро.
Металу для нового мосту не було. Тож батько домігся, щоб із річкового дна підняли металеві рештки, з яких потім на київських заводах зібрали мостові конструкції, — пригадував син великого вченого, академік Борис Патон.
Роботу кафедри при КПІ Євген Патон організував як слід. Він був украй пунктуальний, принциповий та суворий — таким його й виховав батько.
Євген Оскарович не практикував екзаменаційну систему, за якою студент відповідає на запитання з витягнутого ним білета. Зазвичай за день він приймав іспит щонайбільше у п’ятьох студентів, причому цей іспит подеколи міг тривати до семи годин. Професор вимагав знань не з окремих питань, а з усього навчального курсу, — розповідав завідувач відділу історії КПІ Державного політехнічного музею при КПІ Віталій Татарчук у фільмі "Патони та КПІ".
А що "на особистому"?
Ще у 23 роки Євген Патон таємно, всупереч волі батька, обвінчався в Ніжині з 41-річною вдовою відставного капітана Євгенією Киселевською. Проте вони розлучилися напередодні Першої світової війни, коли Патону виповнилося 43 роки. Після розлучення він подав у відставку, поїхав до Криму, а згодом — до Ніцци.
Другим великим коханням Патона стала Наталія Вікторівна, дочка російського генерала Віктора Еммануїловича Будде. У Києві вона закінчила знамениту Фундуклеївську жіночу гімназію, а після одруження з Євгеном Оскаровичем стала домогосподаркою. Дружина була молодша за Патона на 19 років.
Родина оселилася в будинку для викладачів на території КПІ. Там народилися два сини — Володимир і Борис.
На зламі 1920-х і 1930-х років Євген Патон зацікавився електрозварюванням. Вчений був переконаний, що зварна конструкція триматиметься міцніше, ніж клепана. 1929 року Євген Оскарович організував у Академії наук України кафедру інженерних споруд, на базі якої у 1934-му було створено Інститут електрозварювання. (Патон був його директором аж до смерті.)
У 1939 році Євген Оскарович із групою учнів і співробітників Інституту електрозварювання створює метод швидкісного автоматизованого зварювання під шаром флюсу, названий пізніше на його честь "методом Патона". Ба більше, з його ініціативи зварювальників почали готувати й в КПІ.
Врешті Євген Патон загорівся амбітною ідеєю: перекинути через Дніпро суцільнозварний міст завдовжки 1,5 км, поєднавши правий та лівий береги Києва. Будівництво моста розпочалося 1939 року... Але задум довелося відкласти через Другу світову війну, що дісталася СРСР у 1941 році.
Інститут електрозварювання разом зі співробітниками й обладнанням евакуювали до Нижнього Тагіла, туди ж переїхала родина Патонів. Саме там вчений створив АШЗ — перший у світі автомат швидкісного зварювання броні танків. Завдяки йому обсяги виробництва танків Т-34 на "Уралвагонзаводі" сягнули рекордного показника — 35 бойових машин на добу!
Швидкість зварювання зросла вдесятеро, а керувати автоматами могли навіть діти — потрібно було тільки натискати кнопки "Пуск" і "Стоп", — розповів Олександр Корнієнко, старший науковий співробітник відділу плазмово-шлакової металургії Інституту електрозварювання імені Є.О. Патона НАН України.
За роботи зі зварного танкобудування, зокрема над танком Т-34, Євгену Оскаровичу надали звання Героя Соціалістичної Праці. А в червні 1944 року його інститут повернувся до Києва. І після відновлення його наукової та лабораторної бази Євген Патон знову згадав про ідею всього свого життя...
Євген Патон помер у 83 роки, 12 серпня 1953-го, не доживши три місяці до повноцінного втілення своєї мрії. Будівництво мосту імені Патона завершилося 1953 року, а рух мостом відкрили 5 листопада 1953 року. Шляхопровід досі є унікальною спорудою в Києві: всі балки були змонтовані за допомогою електрозварювання, а при монтажі пролітних блоків зроблено 10 668 швів. Першим по новому посту проїхав молодший син Борис, який продовжував батькову справу аж до 2020 року...
Євген Оскарович похований у Києві на Байковому кладовищі. Його спадщина й понині жива, а міст Патона стоїть понад 70 років — і простоїть ще вдесятеро довше!
Київська адреса:
✓ проспект Берестейський, 37 — на території КПІ родина Патонів прожила понад 30 років. У день 154-ї річниці від дня народження Євгена Патона на вході до будинку, де він мешкав, відкрили меморіальну дошку...
✓ ...А зі зворотного боку головного корпусу КПІ височіє пам'ятник Євгену Патону. Його відкрили 21 червня 2002 року.
✓ Вулиця Михайла Коцюбинського, 11 — тут Євген Патон жив разом із синами у квартирі № 21.
