11 важливих літературних новинок, які презентували на "Книжковому арсеналі"

"Щоденник російсько-української війни (2022–2024)" Савіти Діани Ваґнер — одна з новинок "Книжкового арсеналу". Фото: Анастасія Мантач

На 14-му міжнародному фестивалі "Книжковий арсенал", що відбувся у Києві з 28 до 31 травня, відбулися понад 200 подій. Окрім дискусій, читань, воркшопів, перформансів і зустрічей з авторами, у стінах Мистецького арсеналу провели презентації та обговорення нових видань.

Про найважливіші книжкові новинки, які видавці представили цього року, спеціально для "ТиКиїв" розповіла проєктна менеджерка "Книжкового арсеналу" Марія Сурженко.

Як кураторка програми видавців я особливо звертала увагу на ті книжки, що були не просто представлені на стендах, а стали частиною публічних подій "Книжкового арсеналу" — розмов, дискусій і зустрічей, у яких література виходить за межі сторінки та стає способом осмислення досвіду.

Звісно, головна тема нашого книжкового ринку сьогодні — війна росії проти України. Але цього року особливо помітно, як література відходить від однозначності й дедалі уважніше вдивляється в людину: її вразливість, втому, здатність триматися за інших і шукати опору навіть у стані непевності. Власне, навколо цього багато в чому будувалась і фокус-тема Арсеналу — "Нести свою свободу".

Юрій Гуржи,
"Акваріум, повний ключів"
(видавництво "Жорж")

Музикант Юрій Гуржи поєднує враження від власних поїздок до рідного Харкова під час повномасштабної війни зі старими фотографіями свого батька. Це збірка про місто, пам'ять і намагання втримати зв'язок із домом.

Минуле й теперішнє тут накладаються одне на одне, а сам текст перетворюється на спробу зрозуміти, що таке дім, коли мала батьківщина змінюється буквально на очах. Це також книжка про зв'язок поколінь і про міста, які продовжують жити навіть у постійному наближенні втрати.

Савіта Діана Ваґнер, "Щоденник російсько-української війни (2022–2024)" (Видавець Олександр Савчук)

Щоденники бойової медикині, німкені Діани Савіти Ваґнер — це тексти людини, яка опинилася всередині війни, щодня працюючи поруч із пораненням, виснаженням, смертю та необхідністю рятувати інших.

Особливо важливо, що це також погляд людини з європейським досвідом і водночас глибоким включенням в український контекст. Її книжка — документ часу та спосіб зафіксувати емоційну правду війни без героїзації чи дистанції.

Євген Шибалов, "Гра чисел. Вижити заради любові" (видавництво "Білка")

Книжка ветерана, журналіста й колишнього військовополоненого Євгена Шибалова про 2022 рік, який для автора буквально розділився навпіл: бойові дії та російський полон. Це чесне свідчення про виживання, пам'ять, побратимство та любов як причину повертатися до життя.

Також важливо, що книжку написала людина, яка намагається не лише розповісти власну історію, а й зберегти досвід цілого покоління, яке війна змінила назавжди.

Анастасія Овчарова, "Ми з тобою ще зустрінемося" (видавництво "Чорні вівці")

Роман про українців, вимушено переміщених ще після 2014 року, — голос, який досі не так часто звучить в українській літературі.

Це історія про втрату дому, життя між минулим і майбутнім, необхідність заново вчитися спиратися не на місце, а на себе. Водночас твір не замикається лише у травмі: в ньому багато тепла, самоіронії та впізнаваної втоми від зовнішніх очікувань. Після книжок про втрату і проживання війни помітною стає потреба говорити про те, що допомагає людині не руйнуватися остаточно.

Андрій Зелінський, "Турбота про дух" (видавництво "Дух і літера")

Книжка капелана Андрія Зелінського — одна з перших спроб системно говорити про військове душпастирство в українському контексті. Але насправді вона значно ширша за професійну літературу для капеланів.

Це текст про те, як у війні не втратити людяність, як працює підтримка, присутність, спільність і віра тоді, коли людина щодня стикається з межовими станами. Особливо цінно, що автор говорить не абстрактною мовою моралі, а через реальний досвід супроводу військових.

Андрій Зелінський, "Як дерево над водними потоками. Філософія стійкості" (видавництво "Наш формат")

Ще одна книжка Андрія Зелінського — вже не стільки про війну безпосередньо, скільки про внутрішню опору, про здатність людини залишатися живою, чутливою і включеною у світ навіть у виснажливих обставинах.

Стійкість тут постає не як броня, а як система зв'язків: із собою, іншими людьми, пам'яттю, сенсами. Мабуть, саме тому ця книжка так точно потрапляє в наш контекст сьогодні.

Юрій Костишин, "Абидобраніч. Книга світлин та емоцій" (Видавництво 333)

"Абидобраніч" — артбук військового Юрія Костишина, створений буквально зсередини фронтової реальності. Тут фотографії, вірші та короткі спостереження працюють як спосіб зафіксувати не лише війну, а й крихкість світу, який люди на фронті намагаються втримати.

Це дуже уважна книжка. До людини, до світла, втоми, краси, яка не зникає попри близькість смерті.

Валентина Рубан-Кравченко, "Федір Кричевський" (видавництво "Родовід")

Монографія про митця Федора Кричевського — це праця про українську культурну тяглість, яка постійно опинялася під тиском імперій і тоталітарних систем.

Через біографію художника тут розкривається ціла епоха формування мистецького середовища, зокрема створення Української академії мистецтв, конфлікти, репресії, боротьба за право на власну культуру. Водночас це історія людини, яка мала "зухвалість любити своє рідне".

Василь Стус, "Повне зібрання творів. Том 1. Рання поезія" (видавництво "Смолоскип")

Перший том повного зібрання творів Василя Стуса повертає читачів до його ранніх текстів, написаних ще до того, як він став одним із головних голосів українського спротиву ХХ століття.

Особливо цінно бачити тут процес становлення: як формується поетична мова, як народжується чутливість автора, як поступово з'являється той Стус, якого ми знаємо сьогодні. У час, коли питання культурної суб'єктності знову є питанням виживання, повернення до таких постатей є дуже актуальним.

Віра Курико, "Вулиця причетних" (видавництво The Ukrainians Publishing)

Перевидання книжки репортерки Віри Курико — це нагадування про те, як працює співучасть у системному насильстві. Через історію повторного засудження дисидента Левка Лук'яненка авторка говорить про радянське минуле та про механізми пристосування, страху й мовчазної згоди.

Книжка не шукає простих відповідей або однозначних винних. Вона радше ставить незручне питання: як поводяться звичайні люди всередині репресивної системи та чи справді ми так сильно від неї віддалилися.

Стефан Терлецький, "Від війни до Вестмінстеру" (видавництво "Ще одну сторінку")

Історія політика Стефана Терлецького читається майже як роман: примусова праця під час Другої світової війни, втеча від радянської системи, еміграція до Великої Британії та шлях до тамтешнього парламенту.

Але найважливішим тут є не сама карколомність біографії, а досвід людини, яка пройшла крізь великі історичні катастрофи та не втратила зв'язку з Україною. Такі тексти сьогодні особливо сильно резонують із новими хвилями української міграції та розмовою про те, як зберігати власну ідентичність поза домом.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter