Doc Kyiv Fest: які українські документальні фільми варто подивитися

В'ячеслав Соломка. Фото: пресслужба фестивалю Doc Kyiv Fest

З 28 по 30 березня в Києві відбувся перший фестиваль середньометражного глядацького документального кіно Doc Kyiv Fest. Протягом трьох днів кияни та гості столиці мали змогу оцінити роботи українських документалістів, зняті за останні три роки."ТиКиїв" розповідає, в чому унікальність цього фестивалю та про кінороботи, які стали переможцями.

Отже, що таке Doc Kyiv Fest і чому його організатори — Starlight Media та Одеський міжнародний кінофестиваль — вирішили, що пересічний киянин захоче заплатити 100 грн, аби у свій вихідний дивитися документальне кіно?

Почнімо з того, що у світі давно існує розподіл на глядацьке та фестивальне кіно — як художнє, так і документальне. Перше — фільми, на які ми ходимо в кінотеатри, дивимось по телевізору тощо, друге — так званий артхаус, оцінити який можуть здебільшого поціновувачі та кінокритики. Така сама ситуація й в документалістиці: є так звана "професійна" документалістика, а є документальні фільми, створені для масового глядача — такі давно виробляють й купують стримінгові платформи, зокрема Netflix. "Афериста з Tinder" дивився? Це воно.  

Так от: раніше в Україні фестивалі документального кіно були, але це — ті самі фестивалі для професіоналів і поціновувачів, позаяк глядацької документалістики в Україні не існувало, на неї просто не було попиту. Але допомогло нещастя: із початком російського вторгнення практично всі українські кінематографісти стали знімати документальне кіно "із людським обличчям", та й попит на нього з'явився. Тому природно, що згодом виник і фестиваль глядацького документального кіно. Чому середньометражного? Бо саме фільм тривалістю від 20 до 70 хвилин може втримати увагу глядача.

Ще однією умовою конкурсу було те, що стрічки мали бути вироблені в Україні чи українцями:

Надалі ми хочемо робити фестиваль міжнародним, але зараз віддавати гроші з країни, де їх не так багато, в іншу країну не на часі. Хоча водночас у нас була заявка з Перу — тобто правила геть не впливають на бажання людей взяти участь у фестивалі, — розповіла одна з організаторок фестивалю Анастасія Штейнгауз.

Конкурсна програма

Перший із шести фільмів конкурсної програми, який і здобув головну нагороду — стрічка Юлії Гонтарук "Фортеця Маріуполь. Саймон".

Вона є частиною циклу "Фортеця Маріуполь" про наших героїв, що в повному оточенні протягом 86 днів захищали Маріуполь. Герої стрічки — Олег "Саймон" Крісенко з Миколаєва, колишній актор дитячого театру, що пішов на війну ще 2014 року, а після оборони Маріуполя потрапив до російського полону.

Фільм "Коли закінчиться зима 2022?" режисерка Ганна Трофімова створила з відео, які знімала в перші три місяці вторгнення, та своїх щоденникових записів.

Героїнями стрічки "Домівка на спині" Володимира Бакума стали дві українки, що з початком війни опинилися в Європі. І за 1,5 року там постали перед вибором — залишитися за кордоном чи повернутися в Україну.

Фільм "Лінії" Ганни Трофімової побудований на трьох історіях різних людей із ЛГБТ-спільноти, що відбуваються на тлі війни.

Режисерка стрічки "Мій тато — дослідник блискавок" Ірина Шостак зробила кіно про свого вже покійного тата, який досліджував блискавки.

Кирило Наумко у стрічці "Одеса уві сні" повертається до друга дитинства у рідне місто Одеса. І фільмує там літо й зиму, ще не знаючи, що та зима принесе війну. 

Поза конкурсом

Позаконкурсні програми об'єднали фільми за темами. Програма "Незламні" була присвячена особистостям: стрічка "Йди за мною" Любомира Левицького розповіла про унікальну рятувальну операцію дронами, яку провели українські військові 93-ї бригади "Холодний Яр" під Ізюмом влітку 2022-го. Герої фільму "Непомітне" Олександра Бочка — медики Рівненської міської лікарні та волонтери. Герой картини "Кипарис" Миколи Носка — 79-річний художник-самоук Валерій, що вирушає в омріяну подорож до Греції. Картина "Очі" Романа Войтка розповідає про групу незрячих людей під час проходження реабілітації в горах.

До програми "Нові горизонти" увійшли три стрічки, в яких йдеться про важливість дому для кожного з нас. Наприклад, у картині "Ми повернемо довіру харків'ян та будемо якісно обслуговувати житлові будівлі" режисер Максим Ходак запросив до Харкова двох тіктокерів, які брали участь у відбудові міста та створювали відеоконтент під постійними обстрілами. А у фільмі Катерини Тюрі — "Помідор, Великий торт та Перемога" — 17 маленьких розбишак з різних куточків України допомагають дорослій режисерці віднайти її втрачений дім.

В межах програми "Фестиваль фестивалів" демонструвалися картини, відзначені на міжнародних конкурсах.

А ще на Doc Kyiv Fest відбулися спеціальні покази українських та іноземних середньометражних документальних фільмів. Наприклад, стрічки "Остання зупинка перед Києвом" ізраїльського режисера Ітая Енгеля, який провів майже місяць з українцями під час облоги Києва — починаючи від дня напередодні вторгнення.

До речі, Ітай став одним із членів жури конкурсної програми Doc Kyiv Fest. 

Від тварин до рейв-вечірки

Відкривали фестиваль стрічкою знаного мандрівника, ексведучого проєкту "Орел і Решка" Антона Птушкіна "Ми, наші улюбленці та війна" — про тісний зв'язок між людьми та тваринами, який ще сильніше підсвітила війна в Україні.

Головні герої фільму — коти, собаки, ведмеді, леви, лемури, єменський хамелеон Ігорьок та люди, які рятували їх попри всі обставини. В український прокат стрічка вийде 4 квітня.

А фільмом закриття Doc Kyiv Fest став "Rave Толока" — про нове поєднання волонтерства та вечірок.

Третій день фестивалю завершився нагородженням переможців, повний список яких можна переглянути тут.

Приз Найкращому фільму першого міжнародного кінофестивалю Doc Kyiv Fest вручали члени журі Національної конкурсної програми: продюсерка Ольга Бесхмельниціна (Україна) та продюсер Ерік Холланд (Німеччина).

Спершу спеціальний диплом від них отримали фільм "Мій тато — дослідник блискавок" та стрічка "Домівка на спині."

Отримуючи нагороду, режисер Володимир Бакум зазначив: "Тема еміграції, яку ми підняли у своєму фільмі, дуже нам усім болить. Багато хто виїхав з України та не планує повертатися. Нашим фільмом ми хочемо закликати до того, щоб якомога більше талановитих людей усіх професій після війни поверталися додому, в Україну".

А премію за найкращий фільм замість режисерки стрічки "Фортеця Маріуполь. Саймон" Юлії Гонтарук отримувала продюсерка Іванна Хіцінська.

"Робота Юлії Гонтарук змусила мене тридцять хвилин ридати", — зізналася виконавча директорка телеканалів ICTV, ICTV2 й очільниця Starlight Doc Анастасія Штейнгауз.

Ще одну відзнаку фестивалю, сертифікат від Starlight Media на брендинг, постер і трейлер до цієї або наступної роботи команди, отримала картина "Домівка на спині".

Якщо ти не зміг відвідати Doc Kyiv Fest — не засмучуйся: фестиваль планують зробити щорічним.  

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter