Етнофотографка Анна Сенік: "Повертаю до життя зникому красу"
Розворот із книжки Ukrainian Folk Fashion. Фото надала пресслужба
250 світлин із понад 70-ти фотосесій увійшли до книжки "Ukrainian Folk Fashion. Українська традиційна мода. Етнофотографія". На цих роботах зображені одяг, вишивка та прикраси з дев'яти етнографічних регіонів України. Авторка Анна Сенік створювала фотообрази протягом понад 11-ти років.
Фотокнижка вийшла друком 10 грудня у столичному видавництві CP Publishing, яке заснувала Люсія Бондар. Новинку називають першим сучасним візуальним гідом із народного одягу українців та історичним довідником.
Світлини доповнюють коментарі етнографа Юрія Мельничука. Видання двомовне: всі українські тексти продубльовані англійською.
Етнофотографія заглиблює у багатогранний світ традиційного українського вбрання. Фотосесії нагадують розкадрування історичного фільму, професійно зафіксовані на камеру. Анна Сенік завжди намагається зробити всі образи максимально автентичними та заручається допомогою найкращих фахівців: етнографів, колекціонерів, музейників, — зазначено в анотації.
"ТиКиїв" поспілкувався з етнофотографкою Анною Сенік та видавчинею Люсією Бондар.
Читай також: Переможці премії "Книга року BBC-2023": про біженців, історію літератури та королеву Франції
Анна Сенік
У чому суть етнофотографії та що для вас найважливіше в цьому напрямі?
Як би егоїстично це не звучало, але найважливіше в цій роботі для мене — власне почуття щастя від процесу та результату зйомок.
Тема традиційної естетики — це захопливий, майже казковий світ зникомої краси. Її нині вже рідко можна побачити в оригінальному буденному вигляді. Тому ще цінніша. Мої зйомки повертають цю красу до життя: на кілька годин у процесі й на довгі роки — у вигляді фото.
Це щоразу диво — спостерігати за перевтіленнями сучасників у чарівні образи минулого та відчувати перенесення в атмосферу 100-200-річної давнини. Суть етнофотографії полягає в цій магії. Традиційна краса може жити вічно, доки живуть люди, які її люблять.
Скільки на ваших фото старовинного одягу та предметів давнини, а скільки реконструкції автентики? Як вирішуєте, що використовувати?
Співвідношення автентики й реплік індивідуальне для кожного образу. Це залежить від доступності та стану необхідних речей.
Єдине, що завжди є репліками — це взуття і вінки. Просто тому, що і те, й інше з часом втрачає свій вигляд. Взуття зсихається, стає маленьким і неможливим для використання. Вінки тьмяніють, гублять деталі, стають крихкі.
Також головне правило — ніколи не використовувати речі, зокрема текстиль, для яких є ризик пошкоджень.
На щастя, в Україні є талановиті майстри з достеменним знанням технік і досвідом. Вони допомагають робити необхідні репліки.
Як відбираєте моделей та локації для фотосесій? Що стає ключовим фактором створення "магії"?
Якогось одного ключового фактора тут немає, їх багато. Моделей відбираю за антропологічною відповідністю типажам того чи іншого регіону, за віком відповідно до соціальної ролі, за кольорами зовнішності до гами костюма, за характером і настроєм відповідно до персонажа. Усе має зійтися.
Так само локації: їх світло, фактура і кольори мають створювати задуману картинку.
Як проходить ваш традиційний знімальний процес?
Створення етнофотографій — це хоча й захоплива, проте важка робота. Ретельна, часто довга, підготовка, чітко регламентований знімальний процес, під час якого в голові й руках треба утримати тисячу справ, велика втома опісля. Про це важко розповісти як про щось цікаве.
Усе найбільш піднесене відбувається всередині мене та моделі: наші емоції, переживання, замилування красою і проживання образу. Але це майже неможливо описати.
Наприклад, зйомка, фото якої прикрашає обкладинку, була важка за багатьма факторами: холодна погода, обмеження світлими годинами по часу, норовливі тварини. У таких зйомках багато залежить від моделі — її вміння концентруватись попри всі незручності, тримати тіло та обличчя, позувати.
Над чим працюєте останнім часом?
Нині я ретушую фотографії, зроблені у співпраці з Національним музеєм народної архітектури та побуту. Це красиві серії, створені спільними зусиллями з музейними фахівцями. Планую й нові знімання, але завчасно задуми ніколи не розкриваю.
Люсія Бондар
Чому вирішили зробити цю книжку?
Коли я вперше побачила світлини Анни Сенік, мене вразила природна, генетична краса її моделей. Як виявилось згодом — звичайних українок. Їхня краса підкреслюється барвистим, яскравим традиційним вбранням.
Анна Сенік понад 11 років завдяки лише власному ентузіазму та наполегливості, з великою любов'ю та повагою відновлює старовинні образи й передає їх на сучасних фотографіях. І хоча цей великий фотопроєкт має вигляд ініціативи національного рівня, авторка реалізує його виключно власним коштом, без підтримки державних установ.
Мене вразив талант Анни як фотографки, її підхід до деталей, а також те, наскільки стильними і сучасними є всі фотообрази. Як видавчиня перебуваю у постійному пошуку наступних книжок-хітів. Одразу відчула і зрозуміла, що хочу створити спільний проєкт з Анною.
Чому доповнили фотографії текстами Юрія Мельничука?
Юрій Мельничук — один із найвидатніших етнографів та знавців української вишивки. Він — старший науковий співробітник Всеукраїнського центру вишивки та килимарства, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, майстер народного мистецтва з вишивки, голова правління громадської організації "Центр української вишивки та костюму "Оріяна".
Ми запросили Юрія до створення книжки, щоб надати читачам правдиву історичну інформацію. Він написав глибокі змістовні тексти та професійні пояснення щодо географічного розташування кожного регіону й особливостей його вбрання, вишивки та прикрас.
Завдяки цьому видання подвійно цінне. Це не лише унікальний, перший сучасний візуальний гід із традиційного народного одягу українців, а ще й повноцінний історичний довідник.
Скільки часу працювали над виданням та наскільки задоволені результатом?
Уся команда задоволена результатом. Ми понад рік працювали над створенням цього видання. Тільки розподіл образів за регіонами, відбір фотографій і робота над візуальною концепцією, а також написання ґрунтовних текстів зайняли декілька місяців. Але результат — абсолютний. І він був би неможливим без тієї роботи, яку здійснила Анна Сенік протягом своєї творчої діяльності.
