Як створювали український серіал Netflix "Перші дні": розповідають режисери (частина 1)

Кадр із серіалу "Перші дні". Фото: FILM.UA

Серіал "Перші дні" шоуранерки Анастасії Лодкіної вийшов 1 листопада на американському стримінговому сервісі Netflix. Розповідає про початок повномасштабної війни. Це перший український проєкт, світова прем'єра якого відбулася на Netflix. 

Компанія FILM.UA створила серіал у форматі антології. Складається із шести серій про життя киян. Дія кожної з них відбувається у столиці в перші дні й тижні після повномасштабного вторгнення росії. За словами творців, історії натхнені реальними подіями, а деякі персонажі мають конкретних прототипів.

До акторського ансамблю увійшли, зокрема, Роман Луцький, Тарас Цимбалюк, В'ячеслав Довженко, Віктор Жданов, Олександр Рудинський, Антоніна Хижняк, Катерина Варченко. Усі серії зняли різні режисери, яких запросила шоуранерка.

Netflix придбав права на показ "Перших днів" під час виробництва проєкту. Драма вийшла на стримінгу одночасно в 19 країнах. Нині посідає друге місце в рейтингу топ-10 серіалів в Україні. 

Я розпитав усіх шістьох режисерів про роботу над серіалом. Це перша частина матеріалу. У ній — пряма мова постановників перших трьох серій. 

Олексій Єсаков — один із режисерів серіалу "Кріпосна". Він зняв перший епізод "Сім'я" про жінку Ольгу, яка разом з дітьми вимушена жити в одному домі з двома чоловіками — нинішнім і колишнім.

Артем Литвиненко — режисер і сценарист серіалу "Нюхач". Він фільмував другий епізод "У зоопарку" про хлопця Максима, який влаштовується на роботу в зоопарк, де залишається доглядати за тваринами. 

Павло Остріков — режисер і сценарист фільму "Ти — космос". Він працював над третім епізодом "Білий" про безхатька та його сина, які працюють вуличними артистами. 

Олексій Єсаков, режисер епізоду "Сім'я"

Про долучення до проєкту

Взяти участь у проєкті мені запропонувала Анастасія Лодкіна. Ми вже співпрацювали з нею раніше, я поважаю її як авторку і творчу одиницю. Тому не був здивований, коли ознайомився з матеріалом, і він одразу викликав у мене відчуття справжньої історії.

Це не просто телевізійний продукт, який міг би бути на часі. А кіно про людей, в яких я впізнав не тільки себе, але й рідних і друзів. Подивився на всі сценарії та погодився, бо це розповіді справжніх про справжніх.

Про зміст свого епізоду

Серія має реальних прототипів. Це люди з нашої сфери діяльності. Безпосередньо наші знайомі потрапили у схожу історію, коли мала об'єднатися родина з чоловіка, дружини та дитини від першого шлюбу жінки з її колишнім чоловіком та його старшою дочкою. Склалася така собі колективна сім'я. 

Усі герої жили своїм життям до повномасштабного вторгнення, іноді бачилися з дітьми. Але через обставини їм необхідно було об'єднатися, щоб разом подолати труднощі. Попри перешкоди, впродовж історії вони стають, так би мовити, великою сім'єю. У тому ж сенсі, як українці стали великою сім'єю після початку повномасштабної війни.  

Від початку роботи над серією для мене вбачався не тільки сенс локальної історії цієї сім'ї, а й загальна основа. Про те, що наш народ завжди був згуртованим, але помітили ми це лише після 24 лютого 2022 року.

Про знімальний процес

Майже в кожній локації в кадрі було троє дорослих, двоє дітей і собака. А були такі місця, як гардероб, де герої спали, як і реальні люди в перші дні повномасштабного вторгнення. Ми мали завдання передати цю тісноту, і це було складно.

У локації півтора на півтора метра мають лягти стільки людей плюс тварина. І це тільки в кадрі. Поза кадром — оператор з камерою, звукорежисер з бумом та я з екраном. А якщо комусь з акторів треба було щось поправити, починався справжній "тетріс" із тим, як вилазити. Водночас не було жодного капризу від дітей, а собака був слухняним. У цьому сенсі мені пощастило.

Про розкриття теми повномасштабної війни

Нам потрібно було чесно розповісти про те, якими ми були під час початку повномасштабного вторгнення та в максимально широкій палітрі показати різних людей, які в першу ж ніч і ранок зіткнулися з війною віч-на-віч.  

Серіали та фільми, пов'язані з війною, мають право створюватися, якщо це важливі історії, в яких є мета — чомусь навчити, про щось нагадати, щось змінити. Це в жодному разі не має бути спекуляція на темі. У цьому контенті має бути сенс, ідея та соціальна значущість.

Я розповідаю про реальних українців в ігровому форматі, бо мені це важливо. Щоб донести глядачу думку, а не тому, що хочу встигнути нажитися на темі війни в кінобізнесі.  

Цей проєкт не так про війну, як про українців, у дім яких прийшла війна. Тому в мене не було жодних сумнівів, чому він має бути створений. Бо, повторю, я прочитав історію про справжніх людей.

Артем Литвиненко, режисер епізоду "У зоопарку"

Про долучення до проєкту

Настя Лодкіна запропонувала мені написати сценарій серії про людей, які не поїхали з Києва 24-го лютого 2022 року. Це було якраз у той період, коли я знімав "Зупинити Голіафа" — документальне кіно про повномасштабне вторгнення. Мені ідея видалась цікавою.

Насправді я не вірив, що зйомки серіалу відбудуться, але написати історію хотів. Коли вона була готова і я прочитав ще раз, вже захотілося зняти. І сталося диво — ми це зробили.

Про зміст свого епізоду

Наше суспільство травмоване війною, і ми ще до кінця не усвідомлюємо всіх наслідків. Це стосується абсолютно всіх. Зокрема, й тих, хто вважає, що вони не зачеплені, якось відокремлені, живуть у своїй бульбашці. Війна все одно чіпляє і травмує кожного.

Моя історія — про тварин і людей, які вирішили залишитися з ними. Люди в цих обставинах усвідомлюють, що відбувається, хоч і налякані та шоковані. Тоді як тварини за своєю природою не можуть цього зрозуміти. Тому мені було цікаво розповісти про зв'язок між ними під час повномасштабної війни, коли все радикально міняється.

Про героїв серії 

На роль головного героя я одразу уявив Сашу Рудинського, бо я його вже знав. Він знімався у мене в серіалі "Нюхач", виконав невелику роль, але я ще тоді помітив, який він потужний в акторській грі. Саме такого Макса я собі уявляв.

Далі були кастинги, де я вже підбирав гарний ансамбль, який би зіграв усіх персонажів і добре працював разом.

Про знімальний процес

З тваринами було кілька складнощів. По-перше, для того, щоб знімати носорога, у нас було всього двічі по 40 хвилин. Більше тварина не витримує. Але знімальний день має бути 10 годин з урахуванням технічної частини. Тож 80 хвилин з носорогом нас не влаштовувало. Тому було складне планування, щоб поки тварина відпочиває, ми знімали щось інше. Але він молодець, поводився добре, і нам усе вдалося.

Друга складність була в тому, що вночі в зоопарку знімати не можна — світло турбує тварин, і вони починають нервувати. Ми перед усіма зйомками проводили багато тестів з технікою, щоб подивитися, як мавпи будуть на нас реагувати. Був присутній директор і власник зоопарку. Він контролював процес, щоб переконатися, що ми не завдамо шкоди мешканцям.

Ми вирішили знімати нічні сцени вдень. Це має назву day for night — принцип, який дозволяє завдяки деяким хитрощам імітувати ніч у денні години. Але були й безпосередньо нічні зйомки, які не стосувалися тварин.

Найскладніше — домовитися про знімання дроном. Потрібно пройти великий шлях, ціле коло домовленостей, щоб це сталося, тим більше в Київській області. Треба було погодити, що і як ми знімаємо, щоб у кадр не потрапили військові частини та критична інфраструктура. Я розумів ще з документальних зйомок, що це буде найважчий момент у підготовці.

Павло Остріков, режисер епізоду "Білий"

Про долучення до проєкту

Мені було цікаво створити свою першу київську історію, бо в мене всі попередні роботи відбувалися за Києвом. А тут я начебто вже був готовий зробити столицю одним з героїв.

Про особливості роботи над серіалом

Мені подобається контроль, коли розумію, що за мною є останнє слово. Я радий почути інші голоси, відфільтрувати їх і зрозуміти, що підходить для історії, а що — ні.

З огляду на те, що ідея проєкту не моя, було простіше. Адже не відчував усього тягаря лише на собі, як було з "Ти – космос", де моя ідея та режисура. Тут були люди, відповідальні за загальну концепцію, а я робив свою частину, озираючись на них.

Про зміст свого епізоду

Для мене це історія якогось повернення, а також самотності й небажання бути самотнім. Герої — батько і син, які вже втікали від війни та приїхали до Києва. Обидва мають втрату — дружини та матері, відповідно. Батько розуміє, що тягне дитину на дно. Але боїться, що якщо віддасть його родичці, то розірветься останній зв'язок між минулим і справжнім життям.

Я пропоную в межах художнього кіно переосмислити те, що з нами відбулося. Весь проєкт спрямований на це — показати з різних кутів події лютого-березня 2022 року в одному місті. Звісно, таких героїчних історій — мільйон. Але добре, що є якийсь початок.

Про розкриття теми повномасштабної війни

Я боявся робити цю історію та взагалі братися за проєкт. Тому що це велика відповідальність — якось рефлексувати про повномасштабну війну.

Якби жив не в Україні, можливо, сказав би, що потрібно п'ять-шість років для переосмислення цієї теми. Але у нас немає цього часу. Зрозумів, що якщо глянути на цю історію під іншим кутом, то це може бути цікаво.

Про глядачів

Коли писав цю серію, відчув, що мені стало трошки легше сприймати реальність. До цього в мене був якийсь психологічний режим: багато чого не міг робити з того, що ми робили раніше. Дотик до історії героя мені трішки допоміг. Тоді зрозумів, що це може комусь також допомогти.

Відповіді режисерів інших трьох епізодів серіалу "Перші дні" читай у наступній частині матеріалу. 

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter