Як знімали серіал "Перші дні": розповідають режисери (частина 2)

Як знімали серіал "Перші дні": розповідають режисери (частина 2) Кадр із серіалу "Перші дні". Фото: FILM.UA

Протягом тижня драма про початок повномасштабної війни "Перші дні" щодня посідає друге місце в рейтингу Netflix "Топ-10 серіалів" в Україні. Світова прем'єра відбулася 1 листопада в 19 країнах Європи. Це перший український серіал, який одразу з'явився на американському стримінговому сервісі. 

"Перші дні" — антологія компанії FILM.UA із шести півгодинних серій за мотивами реальних подій. Усі вони розповідають різні історії про жителів Києва у перші дні й тижні після 24 лютого 2022 року. 

Для створення проєкту шоуранерка Анастасія Лодкіна зібрала шістьох режисерів. Кожен зняв один з епізодів. Я дізнався деталі їхньої роботи над серіалом.

Читай також: 10 найкращих українських фільмів, які можна подивитися на Netflix

У першій частині матеріалу про "Перші дні" про свої серії розповіли Олексій Єсаков, Артем Литвиненко та Павло Остріков. Це друга частина. У ній — пряма мова постановників наступних трьох серій.

Режисер серіалу "Перші ластівки" Валентин Шпаков зняв четвертий епізод "Київ-Берлін" про німецького лікаря Клауса, який приїжджає до Києва забрати дівчину, але опиняється серед волонтерів і долучається до їхньої праці.

Сценаристка серіалу "Кріпосна" Тала Пристаєцька фільмувала п'ятий епізод "Мами" про матерів Юлю і Настю, які мають піклуватися про свого сина Ігоря попри те, що перша залишається на робочому місці в лікарні, а друга не має офіційного опікунства над ним.  

Кліпмейкерка і режисерка музичних шоу Катя Царик працювала над шостим епізодом "Будинок із зіркою" про співака Андрія, який проводить стрими зі своєї квартири та надихає і вселяє в людей надію.

Читай також: Найцікавіші фільми листопада, які варто подивитися

Валентин Шпаков, режисер епізоду "Київ-Берлін"

Режисер Валентин Шпаков
Режисер Валентин Шпаков. Фото: FILM.UA

Про зміст свого епізоду

Для мене це насамперед серія про кохання двох людей. Вони випадково зустрілися і миттєво закохалися в обставинах безтурботного життя. А потім, як і багато героїв інших таких реальних історій, опинилися в умовах війни й мусили змінитися. Але, звичайно, залишилися в Києві. 

У нашому епізоді контекст війни трохи на другому плані. Для українців, які залишилися, це стало буденною справою. Водночас нам важливо розповісти міжнародному глядачеві, що перший тиждень повномасштабного російського вторгнення налякав, але і згуртував.

Про героїв серії

Кожен з нас зустрічав різних людей. Декому було страшно в той момент. Але були такі, які вже в перші години перебороли свій страх. Вони через гумор і таке собі дивне сприйняття реальності намагалися втримувати себе від відчаю та депресії.

Якраз це головна героїня Маруся розповідає своєму хлопцю Клаусу: що три дні не могла ні їсти, ні спати. Вона впала у прострацію, але коли дізналися про жінку, яка потребує допомоги, зрозуміла, що може зарадити.

В основі сюжету — справжня історія про жінку, яка залишилась майже в оточенні з маленькими дітками і в неї зникло молоко. Як і в реальності, волонтерка привезла їй бебі-форму, ризикуючи собою.

Про розкриття теми повномасштабної війни

Повномасштабна війна торкнулася кожного українця, тому для мене як автора тут великий виклик. Важко робити такі речі в ігровому жанрі, коли продовжуються бойові дії. Але така в нас реальність, тому маємо пробувати. 

Кіно — не просто аудіовізуальний твір, а форма мистецтва. І як, наприклад, живопис чи музика, може розповідати по-різному одну й ту саму ідею. Кіно було у Другу світову війну, і навіть комедійне — той самий "Великий диктатор" Чарлі Чапліна. Ми також цього потребуємо — якогось вже зараз моментного переосмислення і трошки легкості.

Про глядачів

Через нашу історію мені хочеться донести до західного глядача, що ми боремося за нашу країну, бо якби всі поїхали — захоплення було б неминучим. І головне, за що борються українці — це за свої принципи, за власні правила життя в рідній країні й за те, щоб не жити під гнітом російської імперії.

Тала Пристаєцька, режисерка епізоду "Мами"

Режисерка Тала Пристаєцька
Режисерка Тала Пристаєцька. Фото: FILM.UA

Про долучення до проєкту

Я долучилася до проєкту на запрошення Насті Лодкіної. Ми вже певний час підтримуємо з нею творчі стосунки й було бажання попрацювати разом.  

Після повномасштабного вторгнення творчість ніби відійшла на другий план. А потім Настя написала, чи цікаво було б мені розповісти історію про людей, які залишилися 24 лютого 2022 року в Києві. Я тоді ненадовго теж залишилася і точно знала, що є тема, про яку хочеться говорити в такому форматі. Тож одразу погодилася. 

Спершу я була лише сценаристкою серії. Коли вже обговорювали готовий текст, Настя запитала, чи не думала я знімати також. Так відбувся мій режисерський дебют. 

Про особливості роботи над серіалом

З одного боку, це величезна відповідальність. З іншого — шалена можливість потім самій собі сказати, що зробила все, що хотіла, і саме так мала бути розказана ця історія.

Минуло понад півтора року від моменту повномасштабного вторгнення, а це єдина ігрова робота, яку я за цей час зробила. Для мене вона майже як документальна в сенсі почуттів і думок. Але саме художня форма дала змогу розповісти про болючі питання, які потребують уваги зараз. Акцентувати на проблематику, а не лише на тло, на якому розгортаються події. 

Про зміст свого епізоду

Це передусім історія про те, як війна загострила проблему, яка була і до повномасштабного вторгнення. Йдеться про відсутність інституту врегулювання на правовому рівні стосунків в одностатевих парах. Люди, які люблять одне одного, живуть разом і беруть на себе відповідальність одне про одного, не можуть розраховувати на сприяння держави через відсутність правової бази. 

Ця серія і про те, що заручниками відсутності рішення стають не лише дорослі, які опиняються у складній ситуації, але й діти, що залежать від них. Можна поділяти чиїсь уподобання чи ні, але не помічати і не давати змоги бути повноправними людьми — не можна.

Про героїв серії

У цій історії є три головні герої. Мама Настя опиняється в найскладнішій ситуації. Вона не має жодної підтримки, але їй треба взяти на себе відповідальність. За життя не лише своє, а й дитини, якій вона не є біологічною матір'ю та на яку в неї за документами немає прав.  

Мама Юля відповідає за сина, а також має обов'язок перед суспільством — вона дитячий хірург. Важливим аспектом є її арка про розуміння того, що обов'язок — це не 100 відсотків тебе. Героїня усвідомлює, що має право на почуття, і про них можуть знати люди, яких вона любить. 

Син Ігор — хлопчик, у якого більше питань, ніж відповідей. Йому і страшно, і сумно. В якийсь момент опиняється сам на сам із проблемою. Але йому вдається подолати свій страх.

Виконавиця ролі Насті Оксана Жданова для мене особисто стала величезним відкриттям. Сподіваюся, її будуть багато знімати, бо вона цього заслуговує. У неї неймовірний дар. Коли під час проб почала взаємодіяти з дитиною — не залишилося питань, кого затверджувати. Вони просто відпали, бо Жданова вміє показати складну палітру емоцій людини, яка опинилася в її ситуації. Це було фантастично. 

До того ж була надзвичайна хімія між Оксаною та виконавицею ролі Юлі Антоніною Хижняк. Її затвердили майже одразу після того, як на Zoom-пробах стало зрозуміло, що вони можуть бути парою. А це важливий момент, бо у нас серія не про сусідок або подружок. Це історія про жінок, які люблять одна одну і перебувають у стосунках. Акторки змогли це показати.

Катя Царик, режисерка епізоду "Будинок із зіркою"

Режисерка Катя Царик
Режисерка Катя Царик. Фото: FILM.UA

Про долучення до проєкту

До мене звернулася продюсерка Анна Єлісєєва. До того в мене були інші проєкти про війну і пропозиції зняти повнометражні фільми, від яких я відмовлялася. Бо не хотілося брати участі у проєктах, які зроблені нашвидкуруч, але обов'язково на гарячі теми. 

Приємно здивувало те, що запропонували Аня та Анастасія Лодкіна. Хоча події відбуваються під час воєнних дій, серіал усе ж таки передусім про ставлення — до людей, країни, себе. А також про любов — до ближнього, народу, людей. Це мене і вразило, і зачепило. Також сподобалось, що в основі лежать реальні історії. Зрозуміла, що точно хотіла б таке знімати.

Про зміст свого епізоду

Мені запропонували долучитися ще на старті. На вибір дали кілька тем, на основі яких потім створили сценарії серій. Я одразу схопилася за "Будинок із зіркою", тому що прототип нашого героя — це Андрій Данилко. 

Цей епізод — про людину, яка мала в собі сміливість залишатися відданою своїм принципам під час таких випробувань. А також про самотність людини, яка належить усім і нікому та яка має якусь відповідальність перед аудиторією. Герой відчув, що має допомагати іншим.

Про героїв серії

Для мене Андрій Данилко є якоюсь нерідною рідною людиною. Ще з дитинства в мене до нього були такі душевні сентименти, що здавалося, ніби знаю його все життя. Хотілося зняти цю історію, навіть якщо вона не безпосередньо про Данилка, адже бере багато чого від нього.

З В'ячеславом Довженком давно мріяла попрацювати. Він точно підходить для цієї історії. Не було мети втілювати або копіювати саме Данилка. Це збірний образ. Довженко грав зірку з великою аудиторією, яка могла назавжди попрощатися зі своїм минулим життям. Він сам — відомий артист, у якого є якась доля самотності, присутня в нашому героєві. Усе збіглося. А ще В'ячеслав вразив мене тим, як майстерно може за секунду до "мотору" жартувати, а потім моментально ставати в кадр на серйозну драматичну сцену.

Віктор Жданов мені здався максимально органічним для другої ключової ролі. До мене на зйомки прийшли мої студенти з курсу режисерів і після спільної сцени В'ячеслава та Віктора кажуть: "Катерино Олександрівно, ви що, знімаєте справжнього вахтера Кузьмича і не брали на цю роль актора?" Жданов був настільки органічний, що ніхто не відчув, що він грає. Щаслива, що обидва актори погодилися на участь. 

Про розкриття теми повномасштабної війни

Моє відчуття таке: усе залежить від історії та сценарію. Тримаючи в руках драфт, одразу бачиш, якщо це просто "гарячий пиріжок", який треба зняти, бо "на часі", або щоб встигнути стати першим, хто це зробив. Справді класні сюжети мають бути правдиві та засновані на реальних історіях. Зараз важливо не демонструвати жахи та жорстокість війни, а показати нашу людяність, любов одне до одного, відвертість, відвагу. 

Думаю, зараз треба дуже вибірково зголошуватися і братися за ігрове кіно. Найкращі фільми будуть зняті, коли це буде осмислено і буде більше проаналізованих матеріалів. Коли обиратимуть тільки справжні історії, а не просто екранізуватимуть заголовки.

Читай також: Гід на тиждень: куди піти в Києві 6-10 листопада

Відповіді режисерів інших трьох епізодів серіалу "Перші дні" читай у попередній частині матеріалу.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
01.jpeg - Ілля Прокопенко
Фанат культури. Пишу про кіно, театр, образотворче мистецтво, музику, літературу. Закінчив Інститут філології КНУ ім. Тараса Шевченка. Понад п'ять років працюю культурним журналістом.

Може бути цікаво

Що буде на місці демонтованої "церкви-МАФу" біля Музею історії України - 412x412
Новини

Валентина Твердохліб

Що буде на місці демонтованої "церкви-МАФу" біля Музею історії України

Геннадій Попенко: "Завдяки "Будинку "Слово" я зустрівся з дружиною та доньками на один день" - 412x412
Люди

Ольга Безсонова

Геннадій Попенко: "Завдяки "Будинку "Слово" я зустрівся з дружиною та доньками на один день"

В Оболонському районі на кілька місяців обмежать рух транспорту - 412x412
Новини

Тетяна Трифонова

В Оболонському районі на кілька місяців обмежать рух транспорту

На День Києва у столиці прикрашатимуть тризуба-рекордсмена - 412x412
Новини

Валентина Твердохліб

На День Києва у столиці прикрашатимуть тризуба-рекордсмена

Знайшли друкарську помилку?

Роботу над знаковим проєктом для виликого стримінгового сервісу не зупинила навіть війна.

Цей сайт використовує cookie-файли
Більше інформації