1 червня 2023 13:58

Київ, якого ми не побачимо: Мазепа на коні та ключ від міста

Фото з особистого архіву автора

Кажуть, обіцяного три роки треба чекати. Проте як показує досвід Києва, часто-густо обіцянки взагалі не виконуються. Принаймні це стосується монументальних робіт, якими наші чиновники завзято обіцяли прикрасити вулиці столиці. Ми зібрали для тебе добірку пам'ятників, скульптур та ідей, яким так і не судилося стати частиною міста.

Ключ від Києва

Ця скульптура нещодавно відсвяткувала 20-річчя своєї нездійсненності. А все так добре починалося! Ще на початку 2000-х архітектору Миколі Кислому (він вже пішов у засвіти) спала на думку цікава ідея: зібрати у киян старі ключі, переплавити їх та відлити єдиний великий ключ — від столиці. І встановити його на Вокзальній площі біля головних залізничних воріт.
Ключі зібрали — відповідальні кияни нанесли кілька тонн (!) потрібного брухту. Проте через чиновників, які постійно відкладали цю ініціативу, так все і загальмувалося. Що цікаво, кілька років тому ентузіасти намагалися реанімувати "ключик", але так це нічим і не закінчилось.

Петлюра у вітрині

До того, як Будинок вчителя закрився на нескінчений ремонт-реконструкцію, там діяв вельми цікавий музей Української революції 1917-1921 років. Ним багато років опікувався історик, письменник Олександр Кучерук — в принципі, на його ентузіазмі все й трималося. Саме він мені й показав унікальний макет пам'ятника, присвяченого видатному українському політику та військовому Симону Петлюрі, який розміщався за склом вітрини.
Як виявилося, збільшена версія отамана УНР повинна була постати на перетині вулиці Володимирської та бульвару Тараса Шевченка. Подейкують, що тодішній президент Віктор Ющенку особисто тримав цю справу на контролі. Але недотримав. Навіть у Польщі є пам'ятник Симону Васильовичу. А Київ, де політик неодноразово приймав військові паради, до такої події, схоже, ще дозріває.

Мазепа — гетьман і вершник

Був гучний, пафосний конкурс — столична влада вибирала найкращий проєкт з увічнення пам'яті гетьмана Івана Мазепи. Вибирала-вибирала і врешті-решт зупинила вибір на роботі досвідченого скульптора Анатолія Куща, який запропонував наступний варіант: гетьман (з неодмінною булавою у руці) вправно підіймає дибки свого коня. Фланкують Мазепу козаки (з пушкою, литаврами і знаменами) та бандурист. Місце вибрали — краще не придумати: навпроти Бессарабського ринку, якраз там, де колись стовбичив Ленін.

Що цікаво, скульптор (колона Незалежності на Майдані, як і тутешні Щек з братами та сестрою, — його рук справа) створював свого Мазепу за портретом 1709 року, який зберігався в особистій колекції іншого гетьмана, Павла Скоропадського. Проте цей проєкт також не було реалізовано. То у влади не було грошей, то ще щось ставало на заваді. Так і не склалося в Києві з Мазепою.

Мотор, Довженко та яблука

Особисто мені цей проєкт шкода найбільше. Бо я великий прихильник таланту скульптора Володимира Щура (всі знають такі його роботи, як пам'ятник Леоніду Бикову, Паніковському, Голохвастову та Проні, архітектору Городецькому). Скульптуру під назвою "Мотор" було присвячено режисерові Олександру Довженко та його оператору Данилові Демуцькому. Щур упіймав суто робочий момент: оператор працює, режисер — керує процесом. Біля триноги камери розсипано бронзові яблучка…

Планувалося встановити скульптуру в арці на Лютеранській, пізніше — на вулиці Хмельницького. Але змінилася влада, пройшли роки, а Олександр Петрович так десь на складах і зберігається. До речі, музею, присвяченого всесвітньо відомому режисерові (не рахуючи того, що на кіностудії його імені), в Києві так і не відкрили. Хоча обіцянки роздавалися щиро.

І ще трохи кінноти

Коли в столиці демонтують пам'ятник червоному Щорсу, то у нас залишиться лише кілька вершників (Хмельницький та відверто невдалі Святослав і козак-прикордонник, який вартує на дистрофічній конячці, що може вмерти під ним). Тож, мабуть, через це скульптори наполегливо пропонують саме кінні варіанти. Можемо пригадати проєкт, присвячений князю Острозькому та Івану Богуну (до речі, цей вершник все ж таки має всі шанси прикрасити вхід до однойменної військової академії; на заваді стала війна, а от після неї все ще може відбутися).