Нова українська музика: Паліндром, Ziferblat, Маша Кондратенко та інші
На фото: співачка FIЇNKA
Музичний критик Олесь Ніколенко продовжує уважно слідкувати за новими релізами в українській музиці та розповідати про почуте. В сьогоднішній добірці — новий трек Паліндрома, дует OTOY та KLER, новинки українського інді — і не тільки.
Паліндром — "Дивна любов"
На жаль, таким пісням не видають премій YUNA за "найкращий хіп-хоп трек", хоча "Дивна любов" абсолютно точно мала б отримати якусь відзнаку та стати, як раніше писали в друкованих журналах, "миттєвою класикою". Паліндром наважився розповісти на широкий загал про те, що нами успадковуються не тільки найкращі риси від наших батьків, а й біль, їхні помилки, гнилі патерни та інші речі, з якими потім ще довгі роки доводиться працювати в психотерапії.
"Дивна любов" — не просто пісня, а цілісний складний наратив, де кожен рядок тягне за собою наступний і поступово розкручує клубок травм, образ і невисловленої злості.
Такі непересічні явища, як новий трек Паліндрома, часто тонуть в океані релізів і не отримують належної уваги. Тому є сенс не пройти повз і дати йому трохи більше місця у власному контентному пайку — щоб потім не скиглити в соцмережах, що у нас немає цікавого хіп-хопу, накидайте щось послухати".
OTOY, KLER — "На двох"
Колаборація всюдисущого репера OTOY та попспівачки KLER, для якої відзняли кліп із рекламною інтеграцією відомого сервісу виклику таксі, вкотре пропонує аудиторії поринути в нульові (чи дев'яності), коли не було TikTok і Threads, мешканці спальних районів ходили в спортивних костюмах, і все начебто було більш щирим. Чи що саме хотіли сказати автори.
Трек знову проговорює ідею, від якої вже трохи нудить: ми всі крутимося як дзиґа, біжимо у своїх справах без кінця і краю, але любов — це єдина пауза в цьому хаосі. Такі проєкти сьогодні збираються як конструктор: удавана щирість, гачки для аудиторії (щоб викликати реакцію "о так, ми теж втомилися від буднів"), ностальгічна стилізація — усе, що потрібно, щоб задовольнити і клієнта, і замовника.
Є в англійській мові поняття bread and butter — те, що приносить стабільний дохід. "На двох" — якраз такий музичний bread and butter, який навряд чи залишиться в історії української музики, але, схоже, і не ставив перед собою такої мети. Єдине, що тут по-справжньому тішить, — це музичний продакшен Антона Кукрі, що нагадує про золоті часи закордонної інді-музики нульових, про яку ми із захватом читали на Pitchfork, а потім шукали десь на Infostore.org.
Do Sliz, SadSvit — "Кінець вже був"
Один з найромантичніших дуетів у новітній українській музиці, який склався точно не з технічних причин (на кшталт обміну аудиторіями, як це часто буває). SadSvit свого часу став тим сірником, що підпалив нову хвилю інтересу до постпанку в Україні й популяризував так званий думервейв — музику нічних прогулянок бетонними спальними районами. Втім, уже давно помітно, що в межах цього стилю йому стає тісно.
У спільних треках із Do Sliz він рухається в бік світлішого звучання — умовного mellow indie, де замість безвиході з'являється м'яка меланхолія й заспокійливі мотиви. Головна сила дуету полягає в тому, що вони не нагнітають драму, а працюють із напівтонами. Замість різких емоцій — відчуття, які розгортаються повільно і майже непомітно. І, можливо, саме такий рух — від темряви до умовного світла — для SadSvit сьогодні є найбільш природним розвитком, а не спробою повторити вже відпрацьовану формулу.
FIЇNKA — "Вівтар"
Кавер на Степана Гігу, який завірусився ще до свого офіційного виходу. Ті, хто хоч кілька годин проводив в україномовному TikTok, знають, наскільки мемними останнім часом стали пісні Гіги — справжнього українського класика естради, який ніколи не прогинався під формати й співав тільки те, щому йому хочеться. Творчість Гіги віруситься, бо поєднала те, що соцмережі люблять найбільше — ностальгію, щиру нештучну емоцію і повну відсутність спроб бути "модним", що в підсумку зробило її ідеальним матеріалом для мемів і повторного відкриття молоддю.
Отже, не дивно, що зараз виходять кавери на його треки — це таке розширення процесу культурного поглинання. Тим паче кавер від FIЇNKA — не просто переспів, а свіже прочитання легендарної композиції "А я поклав своє кохання на вівтар", яке перевідкриває її з жіночої сторони, демонструє нові сенси.
Маша Кондратенко — "Же Тем"
Судячи з усього, Маша Кондратенко вирішила не розвивати тему тонкого постіронічного абсурду, як у шикарному треку "Мухи", а крокувати українським шоубізнесом навпростець — і випускати треки, підлаштовуючись під смаки широкої аудиторії. Її нова композиція "Же Тем", як мовить пресреліз, — про неідеальні стосунки, в яких є місце і крінжу, і суперечливим емоціям.
Це ще одна пісня про "складні, але такі пристрасні" стосунки. Проблема в тому, що вона звучить як збірник уже тисячу разів пережованих інтонацій, де кожен рядок ніби існує окремо, а не складається в якусь цілісну емоцію. У тексті є потенціал для іронії — контраст між "ти сумнівний парєньок" і "я тебе je t'aime", якби його розвинути, міг би працювати як самоусвідомлений жарт про токсичні патерни. Втім, пісня так і не вирішує: вона серйозна чи все ж таки підморгує слухачу. "Же Тем" має вигляд свідомого кроку у бік спрощення: менше дивного, більше зрозумілого, менше ризику, більше шансів зайти в алгоритмах.
Ziferblat — "Божеволію"
Новий сингл Ziferblat цікавий уже тим, що тут Валентин Лещинський уперше повністю бере на себе вокал — і це, по суті, головна інтрига треку. Попри доволі прості рими, пісня не розсипається на кліше: навпаки, її витягує відчуття новизни й певна крихкість подачі, яка раніше не була настільки очевидною у звучанні гурту. Це той випадок, коли простота працює не проти, а на користь — мінімалістична структура не перевантажує трек і дозволяє сфокусуватися на емоції.
"Божеволію" — це спроба зафіксувати стан, коли почуття виходять з-під контролю і починають буквально тиснути зсередини. Пісня не ускладнює цю ідею зайвими деталями. Як другий сингл з майбутнього альбому, вона радше окреслює емоційний вектор релізу, ніж намагається вразити складністю. Тобто перед нами реліз у дусі західного шоубізнесу, коли гурт чи артист не просто дропає будь-який трек: Ziferblat поступово розгортають майбутню платівку, підігрівають очікування і підтримують апетит. Усе це — з максимальною професійністю.
Пуленбір — "Яріматілатвала"
Після трирічної паузи гурт повертається з треком, який працює як концентрований викид роздратування, без складних метафор і зайвих пояснень. Лірично це радше потік свідомості, збудований на повторюваних вербальних ударах, де ключове слово варіюється і нашаровується, формуючи ритм і сенс одночасно. Така техніка не нова, але тут вона органічно лягає в контекст: текст не розповідає історію, а фіксує стан — нервовий, виснажений, максимально приземлений у щоденній реальності. Ліричний герой — це щось типу Майкла Дугласа у фільмі "З мене досить!", тільки поміщеного в українські реалії.
Музично трек підсилює цей ефект: суміш хаус-основи з більш брудною, фоновою естетикою створює відчуття постійного руху без розрядки. Це звучання не стільки "під танець", скільки під внутрішній перегрів — коли накопичене роздратування просто не має куди подітись. У цьому відчувається і певне зрушення в самому проєкті: замість зациклення на минулому — спроба зафіксувати теперішній момент, нехай і через заперечення всього, що в ньому є. Як перший сингл з майбутнього альбому, це доволі чітка заявка на матеріал, який працюватиме не через різноманіття, а через напругу і послідовність інтонації.
Читай також: Нова українська музика: Кажанна, Drevo, KOLA та інші
