Нова українська музика тижня: DOROFEEVA, Дантес, DakhaBrakha — і не тільки

Фото: кадр із кліпу DOROFEEVA — "Японія"

Музичний критик Олесь Ніколенко слухає новинки української сцени та розповідає про найцікавіше з почутого. У цій добірці — нові треки DOROFEEVA, Володимира Дантеса, BRYKULETS та інші прем'єри.

DOROFEEVA — "Японія"

Ще один передбачуваний хіт від співачки, яка вже майже дісталася верхівки українського музичного Олімпу. "Японія" — це чергове слідування формулі хітів із поплабораторії Івана Клименка (продюсера треку, співавтора слів та музики), що працює як швейцарський годинник. Трек — емоційний комікс, романтизована катастрофа, ефективно сконструйована за допомогою продуманої інженерії.

Декоративні географічні маркери (згадувані в треку Антарктика, Японія, Море Росса) — частина популярної у попмузиці концепції любові як географічного дисбалансу. "Кораблі на дні" — це взагалі класика у стилі Лани Дель Рей, драматичний образ "затонулих почуттів", який завжди працює. Швидкий вхід у приспів, майже математично вирахувані мікрохуки, ритмічні вставки ("тук-тук / такт-у-такт") та інші прийоми — усе це робить пісню чимось на кшталт textbook для продюсерів-початківців або для допитливих слухачів, яким мало поверхневого катарсису, і які прагнуть зрозуміти, "як усе влаштовано".

Volodymyr Dantes — "ЧОМУ"

За Володимира Дантеса інколи трохи образливо: дуже часто те, що він робить у музиці, перебуває в розсинхроні з його медійним образом. А цей образ, скільки б артист не давав щирих інтерв'ю, досі застряг у статусі "ексчоловік Наді Дорофєєвої" та відповідних пліток. Разом із тим, останнім часом Дантес випускає класні жанрові пісні: наприклад, "Ти не забудь" — про стосунки на відстані під час війни, або "Одинокая" — несподіваний кавер на Ірину Білик 90-х.

У нових релізах Дантеса вже немає місця для статусу "екс-" когось там: є впевнена авторська позиція, зрілий поп, нова тематика й новий тон. Його пісні звучать як голос людини, яка пережила непростий період, зробила висновки — і рухається далі. Це "чоловічий поп", що співає людина, якій дійсно розбили серце, і яка зібралася докупи, щоб рухатися далі. Можливо, так і до чогось у стилі Роббі Вільямса дійде. Спостерігаємо.

BRYKULETS — Amore porfavor

BRYKULETS — чемпіон легковажних пісень, яких публіці насправді дуже не вистачало (про що свідчить успіх його цьогорічного альбому "Лучше чим твій бивший"). Однак тут важливо розрізняти легковажність та необов'язковість, коли після прослуховування пісні забуваються. BRYKULETS вміє западати в душу, адже його від інших колег по цеху відрізняє легкий та невимушений вайб композицій.

Amore porfavor — продовження курсу, який і приніс BRYKULETS початковий успіх. Цей трек — акуратний омаж на закордонні естрадні пісні 1970-х та 1980-х, які так любили наші батьки та слухали на платівках. Однак у ньому немає ностальгії, і пісня скоріше нагадує модного підлітка, який приміряє на себе аутфіт тієї чи іншої епохи задля відео у TikTok: стильно, красиво, без зайвого пафосу, але з повним відчуттям гри та самоіронії. BRYKULETS не намагається "повернути минуле" — він запаковує його у свіжий, молодий контекст, де ретро існує не як музейний експонат, а як інструмент для створення настрою. Саме тому Amore porfavor звучить не як копія минулих епох, а як впевнена заява артиста, який чудово розуміє, що аудиторії потрібно сьогодні: легкість, мелодійність і трішки елегантного флірту.

DakhaBrakha — Sonnet - Pluribus Edit

Пісню Sonnet українського гурту DakhaBrakha взяли в американський серіал Pluribus авторства Вінса Ґілліґана, який прославився такими хітами, як "Пуститися берега" (Breaking Bad) та "Краще подзвоніть Солу" (Better Call Saul). Спеціально для шоу колектив зробив нову, скорочену версію цього треку, що вийшов ще у 2020-му році на альбомі Alambari.

Pluribus — це неочікувана для Ґілліґана, майстра кримінальних драм, наукова фантастика. Сюжет розповідає про письменницю Керол Стурку, яку грає Рей Сігорн (вона виконувала роль Кім Векслер, однієї з головних героїнь Better Call Saul). Не будемо спойлерити, але рекомендуємо подивитися серіал і подумати над тим, що, можливо, трек українського гурту взяли у саундтрек зовсім невипадково. Адже Ґілліґан, як відомо, помішаний на деталях — і неважливих дрібничок для нього просто не існує.

KALUSH, Markos — "Над Дніпром"

KALUSH у колаборації з Markos представили композицію "Над Дніпром" — і це той випадок, коли музика влучає просто в емоційний центр. Трек має особливу історію: він став останньою роботою друга гурту й талановитого саундпродюсера, який нещодавно пішов із життя. Markos дуже хотів, щоб ця пісня була почутою, і саме завдяки підтримці його близьких та команди реліз став можливим. Тепер "Над Дніпром" звучить як музичне прощання та водночас як вшанування його пам'яті.

У центрі — любов, яка не підкоряється жодним кордонам. Ліричний герой прагне, щоб про його почуття дізнався весь світ: навіть птахи над річкою мають понести його слова туди, де живе його кохана. Це не легке романтичне зізнання, а пережита емоція, що проходить через біль, сумніви та знаходить силу лише у близькості з тією, до кого звернені ці слова. Дуже сильний трек від KALUSH, який абсолютно точно виділяється на фоні їхніх минулих легковажних та швидкоплинних колаборацій.

ARTBAT — Dance

Два найпопулярніших у світі жанри української музики — це блек-метал і електроніка. Парадокс у тому, що всередині країни обидва здебільшого залишаються субкультурними й далекими від мейнстриму. Світові слухачі вирізняють український блек-метал як абсолютно унікальне явище (і це підтверджується цифрами), а на будь-якому європейському чи американському метал-фестивалі легко зустріти людей у мерчі наших гуртів. Тим часом в Україні блек-метал — радше маргінальна територія, про яку більшість навіть зацікавленої публіки знає дуже поверхово.

З електронною сценою — схожий сюжет. Попри те, що за останні десять років десятки українських ентузіастів збудували потужну інфраструктуру (досить згадати команди клубу Closer чи фестивалю Brave! Factory), електронна культура у нас усе ще сприймається більше як середовище для тусовок, ніж як музичний феномен. І навряд чи випадковий перехожий назве хоча б п'ять українських електронних артистів. Але є один виняток — дует ARTBAT, про який знають навіть люди, далекі від жанру. Нещодавно вони увійшли до престижного рейтингу DJ MAG "100 найкращих діджеїв", а 14 листопада презентували свій новий реліз під назвою Dance.

Юля Юріна — "З мене досить"

"З мене досить" — перша робота Юлі Юріної в рок-естетиці після альбому "Дім брехливих дзеркал". За словами самої артистки, композиція народилася майже миттєво: як потік думок і переживань, що прорвалися назовні без фільтрів. Тут зафіксовані емоції, знайомі всім, хто проходив через розбиті стосунки та намагався зібрати себе заново.

У пісні поєдналися проникливий текст, гітарні рифи та металевий присмак в аранжуванні — своєрідний реверанс у бік Paramore та Amira Elfeky, які надихнули артистку на нове звучання. Mood video до треку зняли в репетиційній кімнаті при відключеному світлі — в атмосфері старого MTV, де все тримається на портативних лампах і "нічному режимі" камери. "З мене досить" — історія про момент, коли внутрішній ресурс вичерпується, а з нього народжується нова твердість. Про межу, після якої вже не хочеться терпіти, пояснювати чи виправдовуватися. Про бажання просто вийти з токсичного кола й нарешті подбати про себе.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter