Нова українська музика тижня: KAZKA, Оля Полякова, Klavdia Petrivna — і не тільки
KAZKA — промофото синглу "АЛЛО, ПІДТРИМКА!"
Музичний критик Олесь Ніколенко невтомно занурюється в нову українську музику, щоб обрати з неї те, що справді може врятувати твій плейлист. У цій добірці — новий трек KAZKA, осіння меланхолія від Klavdia Petrivna, англомовний сингл Олі Полякової та ще багато цікавого.
KAZKA — "АЛЛО, ПІДТРИМКА!"
Камбек-сингл гурту KAZKA, який свого часу випустив "Плакала" — мабуть, одну з найпопулярніших україномовних пісень XXI століття, а у 2025-му році відзначився хіба що дуетом із Монатіком та реміксом. Трек "АЛЛО, ПІДТРИМКА!" народився з емоційного діалогу автора хіта Сергія Локшина та фронтвумен Саші Заріцької.
Пісня та кліп виконані у стандартах світової попіндустрії: музика — оптимістична та радісна, а кліп — знятий на вулицях Нью-Йорка, з неминучими референсами на "Секс і місто", "Сніданок у Тіффані" та інші улюблені фільми й серіали Саші. Породистий попескапізм.
Klavdia Petrivna — "Осінь"
В одному з минулих музичних оглядів ми пояснювали популярну претензію до Клавдії Петрівни: чому практично всі її треки звучать однаково. Виходячи з тих самих міркувань, доволі зрозуміло, чому співачка випускає трек про осінь, який, знову ж таки, виконаний у її фірмовому стилі (якщо використовувати більш м'яке формулювання). Навіть не вмикаючи пісню, можна передбачити, про що вона буде: класична для помірного клімату осіння меланхолія, продиктована зниженням рівня серотоніну та підвищеним виробленням мелатоніну.
Тобто, Клавдія Петрівна випустила своєрідний музичний симулятор осені — пісню з настільки очевидним дефіцитом вітаміну D, що сюди так і напрошується якась тематична рекламна інтеграція. Цікаво, чи буде у грудні трек про зиму та сніг?
OTOY — "Все моє життя"
OTOY вирішив не економити на продакшені — це перший трек, створений разом із музичним продюсером Антоном Кукрі. За його словами, останнім часом репер більше надихається бритпопом, ніж хіп-хопом. Це відчутно: у куплетах "Все моє життя" — помірність і стриманість, а в приспіві — класичний бритпопівський sing-along ефект, який чудово звучатиме наживо, коли натовп підхопить і співатиме.
Взагалі це одна з кращих рис OTOY як виконавця: йому, вочевидь, швидко набридають ті чи інші рамки або формати — і він постійно змінюється, шукаючи себе. Навіть "репер" він насправді дуже умовний, бо станом на 2025-й рік теги "репер" чи "рокер" звучать настільки ж недолуго й образливо, як, скажімо, термін "порохобот", і означають радше зупинку в музичному розвитку, аніж самоідентифікацію.
Цікаво слідкувати, куди OTOY заведе жага до нового звуку. Сподіватимемось, що на його шляху трапиться зупинка під назвою "хардкор панк" або звернення до кращих альбомів саркастичних бритпоп-легенд Pulp (за мотивами палпівського Cocaine Socialism, відштовхнувшись від українських реалій, можна було б створити легендарний трек).
Liza Bibikova — "Олєг"
Буквально в попередньому нашому огляді я писав, що, на мій погляд, творчість Шугара незаслужено мало аналізують та інтерпретують. І от минулої п'ятниці артистка лейблу pomitni Liza Bibikova випустила меланхолійний кавер на трек "Олєг" — одну з найвірусніших пісень року. До речі, про історію створення треку ми розповідали ось тут. Приклад Лізи якнайкраще демонструє, що я маю на увазі, а вся ця історія трохи наближає нас до того, як влаштована світова попмузика.
Річ у тім, що популярні, віральні треки — це не просто пісні, які оцінюють сноби в дусі "подобається — не подобається". Поптреки, які зайшли великій аудиторії, перетворюються на багаторівневі культурні та комерційні явища, а основна їхня функція — створювати спільний досвід, який підхоплюється та поширюється масами. І от ми бачимо (та чуємо), як Ліза робить пісню "Олєг" багатовимірною: її самобутній кавер розкриває трек з несподіваної сторони, підтримує та продовжує культурну гру. Так тримати!
Olya Polyakova, The Fourth Choir — Warrior
Інтернаціональна кар'єра Олі Полякової була питанням часу. Як і її участь у "Євробаченні". Композиція Warrior передвіщає одразу дві ці події: англомовний альбом співачки та її спробу представити Україну на пісенному конкурсі у 2026-му році.
Warrior — дуже солідний сингл, до запису якого долучився британський ЛГБТ-хор The Force Choir — колектив із п'ятдесяти співаків, що під керівництвом музичного директора Jamie Powe виконує твори, натхненні історіями ЛГБТК+ спільноти. На пісню також зняли та представили суперпупер кліп у стилі супергеройських фільмів і коміксів — з живою зйомкою, 3D-графікою та технологіями штучного інтелекту. Одним словом, Lady Gaga та її костюми з м'яса — це добре, але коли Оля в ролі попзірки-хуліганки, яка зробила себе сама, прорветься у світовий шоубіз — там усім стане по-справжньому гаряче.
Monokate — "Пахнеш"
Monokate — сольний проєкт солістки гурту Go_A Катерини Павленко, в якому вона досліджує не фольклор, а зовсім інші музичні території. "Пахнеш" відсилає кудись у бік так званого бристольського саунду, зокрема до Portishead. І Monokate, і Portishead об'єднує навіть не стільки звук, скільки атмосфера камерної, майже театральної психодрами та чесність емоцій.
"Пахнеш" звучить як темне одкровення, як зізнання у складних почуттях, на яке наважилися після тривалих сумнівів. Трек навіює стан осінньої меланхолії, яку, мабуть, і хотіла передати вищезазначена Клавдія Петрівна. У цьому сенсі Monokate вдалося зробити те, що нечасто трапляється в новій українській музиці: створити не просто пісню, а психологічний простір — крихкий, інтимний і водночас цілком правдивий.
Grisana — GAZ
17 жовтня Grisana випустила свій дебютний альбом "Розкішна і зла". До платівки увійшло 14 композицій, які разом малюють історію про силу, самоповагу та вразливість. За словами артистки, альбом відображає різні грані її характеру та важливі життєві події, що вплинули на її творчість.
"На запис цього альбому пішло близько чотирьох місяців, — ділиться Grisana. — Я сама писала й продюсувала всі треки, бо лише так можу передати справжню цінність своєї музики. Усе тут — моє внутрішнє, мої думки й сенси".
Головна ідея платівки, за її словами, — прийняття себе: не боятися бути собою, демонструвати власну силу та не перепрошувати за це. Взагалі випуск альбомів у наші часи — це геройство, а тим більше такі самовпевнені й життєстверджувальні релізи, як "Розкішна і зла".
