Нова українська музика тижня: YAKTAK, дует Пивоварова та Білик, Fiїnka та інші
Кадр із кліпу Апатія, SadSvit — "Естафета страждань"
Музичний оглядач Олесь Ніколенко традиційно відстежує і коментує найцікавіші музичні релізи тижня.
У сьогоднішньому випуску: новий трек улюбленців української молоді, нове життя естрадного хіта "Намалюй мені ніч", ностальгійна колаборація Артема Пивоварова та Ірини Білик і багато іншого.
Апатія, SadSvit — "Естафета страждань"
SadSvit — представник нового покоління української музики, що здобуває популярність і аудиторію через TikTok та органічний трафік (а не завдяки агресивній ротації, нав'язливому піару в ЗМІ та іншим застарілим методам музичного просування). Він створив "Касету" — одну з найвідоміших пісень війни, яку використав у своєму відео полк "Азов", та ще з десяток хітів, що надовго застрягли в чартах стримінгових сервісів. За кількістю щомісячних слухачів на платформі Spotify (понад 523 тисячі) SadSvit поступається хіба що Наді Дорофєєвій, чия місячна аудиторія на Spotify становить 677 тисяч слухачів. Водночас він випереджає Артема Пивоварова, Володимира Дантеса, Тіну Кароль, гурт "Без Обмежень" і навіть, уяви собі, гурт "Скрябін" (згідно з даними Spotify).
Важливо зафіксувати: за останні кілька років нарешті відбулася зміна поколінь в українській музиці — і нові імена подекуди (та в моменті) популярніші за так званих мастодонтів сцени, що роками майоріли в телевізорі. Новий трек "Естафета страждань" SadSvit випустив разом із гуртом "Апатія" — ще одними талановитими новачками, які вже встигли стати улюбленцями молодої аудиторії. "Естафета страждань" — це гарний приклад довгоочікуваної спадкоємності поколінь. Умовно двадцятирічні музиканти "повертають 2007-й" і розколупують стару рану міленіалів під збірною назвою "емо-пост-гранж-альтернатива", але роблять це талановито, з повагою і з актуальними для своїх слухачів темами. У цьому разі йдеться про любовний трикутник.
Артем Пивоваров х The Вуса х Ірина Білик — YABADABADU (feat. Даша Астаф'єва, Лєра Мандзюк)
Поки молодь залітає в рекомендації, освоює новітні способи донесення свого контенту до аудиторії, спілкується з нею зрозумілою мовою та співає про актуальні проблеми, представники так званого музичного Олімпу та шоубізнесу віддають перевагу більш традиційним та незграбним технологіям. Наприклад, об'єднуються одне з одним, щоб обмінятися аудиторіями й точно заробити більше кліків, стримів та переглядів. Це нагадує перехресне запилення в теплиці: ефектно, передбачувано і штучно.
Артем Пивоваров знову співає у своїй впізнаваній, стадіонній манері. У тексті з'являється згадка про "бульбашки Aero", а до треку долучається Ірина Білик — матір сучасної української попмузики. А візуалізація зроблена "під 1980-ті", щоб точно викликати ностальгійні емоції у слухачів, які досі не можуть забути, як слухали батьківський касетник. Звісно, це працює, але в плеєрі такі треки не затримуються, а від кліпу лишається дивне суперечливе враження. З одного боку, як можна критикувати Білик чи Дашу Астаф'єву — у тих, хто це робить, просто немає душі. А з іншого — робота нагадує кіновсесвіт Marvel під час страйку сценаристів і з урізаним бюджетом. Але маємо, що маємо: саме такий вигляд сьогодні традиційний шоубізнес — збирається під однією парасолькою, щоб зібрати з усіх по ностальгійному лайку.
YAKTAK — "Не питай мене"
YAKTAK, як і виконавці попереднього треку, також вирішив зіграти на ностальгії. Цього разу — ностальгії за студентською молодістю в шкіряних куртках і з одним морозивом на двох. До речі, саме морозиво є рекламною інтеграцією, але що поробиш — такі реалії знімання музичних відео: щоб узагалі знайти бюджети, доводиться займатися продакт-плейсментом.
Однозначний плюс YAKTAK — у його молодості. Йому всього 20 років, тому образ студентського розбишаки та шукача пригод йому підходить органічно. Сенс пісні "Не питай мене" простий, як сходи: живемо моментом, хто знає, що буде завтра, ловимо щастя в буденних речах — і так далі. Це не шкодить треку, навпаки: YAKTAK — майстер перетворювати банальні істини на великі хіти. Як це йому вдалося, наприклад, із треком "Уночі", що зібрав на YouTube понад 50 мільйонів переглядів та розчулив навіть Святослава Вакарчука.
thekomakoma — "маєш серденько — люби"
"Маєш серденько — люби / Маєш руки — твори добро / Своїй країні, своїй землі / Своїм людям, своїй сімʼї / Нам вже немає куди утікать / Нам же немає куди звідси йти". У темні часи та моменти безнадії є перевірений рецепт: треба вмикати треки thekomakoma. Наївний оптимізм його пісень у період смутку виявляється справжньою культурною зброєю: заспокоює та надає наснаги.
Є відчуття, що і нова пісня "маєш серденько — люби" вийшла дуже вчасно. Коли гризуть сумніви й опускаються руки, цей трек — як рецепт від лікаря або інструкція для власного серця й тіла. Дуже просто, ясно і зрозуміло, а головне — з великою любов'ю. Адже, якщо хтось забув, рушійна сила всього — це тільки любов.
Cepasa, Artem Borodatiuk — "Намалюй мені ніч"
Мабуть, немає такого українця, який не знає пісні "Намалюй мені ніч" Мирослава Скорика на вірші Миколи Петренка. Це — магістральний хіт золотої ери української естради, який у виконанні Любові Чайковської є своєрідною квінтесенцією українства та українського мелосу. Електронний музикант Cepasa та підприємець Артем Бородатюк (засновник Netpeak Group) об'єднали зусилля, щоб представити оновлену версію цієї пісні.
Як вони самі зазначають, це був "експеримент, що зайшов надто далеко", а ще — спроба "поговорити" з музикою минулого. Спроба виявилася надзвичайно вдалою. Подолання generation gaprs і прогалин у культурній пам'яті — справа надзвичайно важлива, адже сталого та світлого майбутнього не буває без переосмислення минулого та нерозривності історичних процесів. "Намалюй мені ніч" від Cepasa та Бородатюка цікава тим, що в цій версії немає "переспівування віршів" згідно з останніми трендами. Тут дбайливо збережено оригінальний вокал Любові Чайковської, накладений на урбаністичний, інтелігентний IDM — рідкісний жанр в Україні, у якому Cepasa — справжній чемпіон. Завдяки новому звучанню композиція отримала шанс на нове життя й стала містком між поколіннями.
Alex Yarmak, Структура Щастя — "Headline"
"Досить стигматизувати мене під ваші недалекоглядні принципи". Гіперактуальний трек, що реагує на останні геополітичні події. І водночас — приклад того, як залишатися гострим, не перетворюючись на моралізаторів чи політичних коментаторів.
У центрі композиції — критика цинічного використання вразливого становища іншої країни задля захисту власних інтересів. Артисти нагадують: ціна виживання занадто висока, щоби перетворювати її на дипломатичне шоу. Пісня звучить як маніфест права на самозахист — без виправдань і нав'язаних сценаріїв.
Fiїnka — "Афини"
Це вже третій трек у добірці, що звертається до теми ностальгії. І це добре: звернення до власної пам'яті в часи скрути — часто єдина розрада для ментального здоров'я.
Fiїnka реконструює власне дитинство в українських Карпатах, описуючи його як "рай": прогулянки босоніж, соковиті ягоди, безпека й присутність магії. Але найважливіше — це посил, що рай — не втрачений назавжди стан, а те, що можна знайти знову. Якщо слухати себе.
