Що читає кінознавець і режисер Андрій Алферов: книги про кіно, війну, історію та підсвідоме
Фото: колаж "ТиКиїв"
Андрій Алфьоров — кінокритик, телеведучий, режисер. Він є членом міжнародної федерації кінопреси FIPRESCI, співпрацював із Довженко-Центром, був ведучим численних програм про кіно на телебаченні й радіо. Нещодавно став режисером історичної драми про колишнього бійця УПА після звільнення з радянського табору — "Дисидент", яка у грудні отримала спеціальну відзнаку на фестивалі в Турині.
Редакції "ТиКиїв" Андрій порекомендував шість книжок про кіно, історію, війну та підсвідоме.
Про звичку читання та вибір літератури
Я читаю щодня. Всюди, де є можливість, — вдома, на вулиці, ба навіть у машині. Частіше, звісно, вдома. Читання збагачує. Це — можливість діалогу з авторами, подорожі у створені ними світи, знання, фактаж (особливо, коли йдеться про нон-фікшн). Та й взагалі — загальний тонус, у якому варто тримати мозок.
На відбір книжок впливає багато чинників, а найголовніші з них — автор і тема.
Квентін Тарантіно, "Кіноспекуляції"
Цей, так би мовити, глядацький щоденник, палп-фікшн, розкриває Тарантіно не просто як режисера, а і як талановитого літератора. Книга присвячена фільмам його дитинства та юності, які визначили його кіносмак і візію. Вона також дає можливість побачити по-новому такі класичні кіношедеври, як "Брудний Гарі" чи "Таксист". Тарантіно тут розмірковує, як, приміром, виглядав би фільм, якби його зняв не Мартін Скорсезе, а Браян Де Пальма.
Рекомендую людям, які люблять кіно, і особливо тим, хто працює у цій сфері. А ще — батькам, які мають бажання прищепити своїм дітям любов до кіномистецтва й навчити їх дивитися фільми.
Ноа Айзенберг, "Касабланка" назавжди. Історія створення й життя кіношедевра"
Захоплива розповідь про створення одного з найкращих фільмів в історії світового кінематографа. Історик кіно Ноа Айзенберг у книзі "Касабланка" назавжди" в деталях описує народження цього чорно-білого шедевра та причини, через які він і сьогодні залишається в топі.
Він апелює до архівів та інтерв'ю з кінематографістами, родичами членів акторського складу й знімальної групи. Змальовує перетворення непоставленої театральної п'єси на класичний сценарій, а також розповідає про вплив Другої світової війни та цензури на процес створення "Касабланки".
Рекомендую людям, які не просто люблять кіно, а й непогано знаються на ньому.
W. Scott Poole, "Wasteland: The Great War and the Origins of Modern Horror"
Про те, як жанр "горор" витік із жахів Першої світової війни — катаклізму, якого в історії людства на той момент ще не бувало. Спершу ціле покоління зіткнулося зі смертю віч-на-віч, а потім відрефлексувало це в мистецтві.
Фріц Ланг вижив, але повернувся з думками про природу зла; Зіґфріду Сассуну мертві марилися навіть у шпиталі; картини Отто Дікса стали одними з наймоторошніших. Горор став не катарсисом, а повторенням, не розвагою — а чимось на зразок путівника нової нормальності.
"У кожному фільмі жахів, у кожному оповіданні в жанрі горор, у кожній комп'ютерній грі цього жанру — граються і лоскочуть нам нерви привиди Першої світової, що мешкають біля самого порога нашої свідомості".
Рекомендую всім, хто вже зараз думає, як жити після війни — після того, як її жахи назавжди закарбувалися в нашій свідомості.
Зигмунд Фройд, "Психопатологія повсякденного життя"
Мабуть, одна з найважливіших праць в історії для розуміння несвідомого. Фройд показує, як випадкові помилки — застереження, забуття імен, дрібні безглузді вчинки тощо — відкривають нам те, що таїться в глибинах нашого несвідомого: наші витіснені бажання.
Рекомендую всім, хто готовий подивитися в себе та зустрітися поглядом із власним "я" і має здатність до саморефлексії.
Джонатан Літтел, "Благоволительки"
Скандально відомий роман про жахи Голокосту, показані очима молодого нацистського офіцера, який особисто бере в ньому участь. Автор, який багато працював в архівах, детально змальовує не лише трагедію в Бабиному Яру, а й масові розстріли на Житомирщині, львівський погром, який стався одразу після проголошення Акта відновлення Української Держави в червні 1941 року.
Літтел, відверто описуючи сексуальні сцени за участі головного героя, подає Голокост як форму збочення. В Україні роман довго не могли видати через "незручну" правду, пов'язану з деякими сторінками вітчизняної історії. "Видавництво Старого Лева" навіть хотіло додати до книги післямову про події в Україні, але автор відмовився.
Рекомендую всім, хто не боїться зазирнути в "непарадне" минуле нашої країни.
Данило Яневський, "Грушевський, Скоропадський, Петлюра"
Ця книга показує, що, попри існування єдиної держави Україна, єдиної її історії немає. Автор описує Україну періоду 1917–1920 років, тлумачить, що таке "українські національно-визвольні змагання" чи то "українська революція", хто такі тодішні лідери й про яку Україну кожен із них мріяв.
Жодних оцінних суджень — лише встановлені та верифіковані відомості про події, що відбувалися на території сучасної України на початку минулого століття.
Рекомендую всім, хто бажає побудувати здорові стосунки з реальністю та правдивим минулим, без якого, як відомо, немає майбутнього.
Дізнайся також: Що читає співвласниця мережі шкіл та авторка освітніх продуктів для батьків Наталія Шталтовна
