Що читає продюсерка фільму "Памфір" Олександра Костіна: професійна література, дитячі знахідки та сучасна класика
Колаж: "ТиКиїв"
Олександра Костіна — українська продюсерка, засновниця кінокомпанії BOSONFILM. Серед її проєктів — фільм "Памфір", а як виконавча продюсерка вона працювала над стрічками "Плем'я" та "Додому".
Олександра брала участь у міжнародних кінонетворкінгових подіях, серед яких — Cannes Producers Network 2019 та Producers Workshop New York Film Academy 2016, звідки привозила не одну книжкову рекомендацію. Вона також є лауреаткою премії Academy Gold Fellowship for Women, яку вручає Академія кінематографічних мистецтв і наук.
"ТиКиїв" розпитав Олександру Костіну про купівлю книжок у різних країнах світу, професійну літературу, яка вплинула на неї як на продюсерку, та історії, які вона читає з дітьми.
Як часто ви читаєте, де ви це робите та за яких обставин найчастіше?
Насамперед я дуже люблю купувати книжки. У будь-якому аеропорту світу мене можна побачити, коли я здала весь багаж у літак, а потім у ручній поклажі тягну по 20–30 дитячих книжок, тому що вони важкі.
І мене завжди запитують у чергах на паспортний контроль, чи я вчителька. Кажу, що я мама. Тому так, до дитячої літератури й закупівлі дитячих книжок останнім часом я ближча, ніж до книжок для себе.
Якщо місце у валізі все ж таки лишилося, то я куплю книжку для себе. Я люблю читати в паперовому форматі. Електронні книжки для мене складні, а от паперові супроводжують мене в літаках, перед сном, на відпочинку на природі з родиною. Тож читання — це наша сімейна справа. І дитячу літературу я читаю разом із дітьми й іноді дізнаюся щось нове, наприклад, про техніку.
Як ви вибираєте книжки для читання?
Це завжди імпульсивна історія. Я завжди підходжу до стендів із книжками на автозаправках. Водночас у мене багато специфічної професійної літератури. Дуже люблю літературу, яка пов'язана з розвитком якихось навичок. Зараз я почала займатися верховою їздою, і в моїй бібліотеці одразу з'явилися книжки про це.
Для мене книжки — це досі один із небагатьох способів по-справжньому зануритися в тему цілісно, а не фрагментами. Ми живемо в час, коли інформація стала дуже швидкою, але часто — вибірковою й поверховою. Книжка працює на глибину, контекст і можливість побачити інформацію в ширшому обсязі.
Тож книжки я обираю за імпульсом і відповідно до тих завдань, які переді мною стоять у цей момент.
Що вам дає читання?
Натхнення робити щось нове. Можливість, як і з кіно, прожити багато життів та історій, отримати унікальний досвід, якого ти, можливо, ніколи не отримаєш. Знайти однодумців, побачити, що ти не сам на сам із проблемою, яка тебе хвилює.
Я часто відвідую музеї. І за кордоном у них дуже часто є класні книжкові магазини різного спрямування. І для мене це ще один must — привозити книжки для натхнення з різних музеїв.
Які книжки рекомендує Олександра Костіна
Leonardo's Notebooks Writing and Art of the Great Master
Цю книжку я побачила в магазині художнього музею Гетті в Лос-Анджелесі. Це оцифровані та перекладені оригінали щоденників Леонардо да Вінчі, які змінюють ставлення до навчання і світу. Спочатку я вирішила придбати її як подарунок для чоловіка, який має технічну освіту, бо знала, що він із захопленням почитає нотатки людини, яка винайшла принципи роботи та прообрази таких інноваційних технічних рішень, як гелікоптер, парашут, кулемет, броньований танк, водолазний костюм та безліч іншого. Та потім я зрозуміла, що це рідкісна можливість побачити думки, помилки, спроби, схеми, запитання до світу надзвичайної людини.
Леонардо створював власну систему пізнання світу в часи обмеженого доступу до інформації. І це дуже контрастує з нашим часом, коли нам доступно майже все, але ми часто не хочемо або боїмося цим користуватися.
Книжка швидко стала настільною для спільного читання з моїм сином-підлітком, тому що вона показує, як народжується мислення, вчить не боятися ставити дивні запитання, дає практичний інтерес до малювання, пояснює будову людського тіла через спостереження, знайомить із базами фізики, механіки, оптики, розвиває навичку уважно дивитися на світ.
І найважливіше — вона руйнує міф про "геніїв із надздібностями". Леонардо тут не пам'ятник, він людина, яка нескінченно вчилася. Наразі книжка доступна лише англійською мовою, але її можна замовити онлайн як у фізичному, так і в електронному форматі.
Рік Ріордан, "Персі Джексон та Олімпійці" (серія книжок)
У дитинстві я буквально зачитувалася міфами Давньої Греції й мріяла відвідати цю країну. Тому я була трохи розчарована, коли моєму сину міфи спочатку взагалі не зайшли. А потім у його житті з'явився "Персі Джексон та Олімпійці", і разом із ним з'явився інтерес до богів, героїв, історії, античного світу. І це магія цієї серії: вона не замінює міфи, а відкриває до них двері.
Книжка розповідає історію хлопця, який навчається в школі та одного дня дізнається, що він напівбог, а всі міфи, які він вивчав у школі, — реальність. Тож йому треба, попри свій юний вік, брати на себе відповідальність за порятунок світу.
Що особливо цінно — для нас книжки з цієї серії стали спільною територією для всієї родини. Першою почала читати я, потім підключився син, а зараз їх читає вже навіть бабуся. І це для нас ще один контакт із підлітком, спільний інтерес, який можна обговорювати ввечері в родинному колі.
У час, коли складно конкурувати за увагу дітей з TikTok і YouTube, бачити, що підліток чекає щоразу, коли я придбаю нову книжку із серії, і він дізнається продовження, — це велика перемога.
Ганна Копилова, "Абетка" з колекції Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків
Це перша українська абетка, ілюстрована шедеврами живопису, графіки, скульптури та декоративного мистецтва з колекції Музею Ханенків у Києві. Цей музей зберігає найвизначнішу в Україні колекцію творів мистецтва Європи та Азії, пам'ятки Давнього Єгипту, Греції та Риму.
Кожна літера в абетці ілюстрована одним або декількома творами з музею. Це перетворює книжку на сімейну гру. Для моєї чотирирічної доньки це перше знайомство з літерами та мистецтвом. Для 12-річного сина — це гра, пошук деталей, асоціації й квест одночасно. А для мене — це привід відвідати один із моїх найулюбленіших музеїв Києва разом із дітьми.
Під час таких походів ми разом шукаємо слова, персонажів, предмети на картинах, вигадуємо історії, вчимося дивитися на мистецтво не як на щось "для дорослих". Ця книжка вчить дітей бачити власну культурну спадщину красивою, цікавою та сучасною.
Франсуаза Буше, "Книжка, яка допоможе полюбити книжки навіть тим, хто не любить читати"
Ця книжка через гумор, ілюстрації та абсолютну легкість робить майже неможливе — заохочує дітей читати без примусу. Мені свого часу порадила її знайома, бо старший син сам не мав жодної цікавості до книжок і не любив, коли я читала йому вголос.
І саме вона стала для нас тією точкою, після якої обидві дитини вважають, що найкращий подарунок для них — книжка. Вони обожнюють книжкові магазини, виходять звідти щонайменше з кількома новинками, читають їх за тиждень і знову просять нові.
Тож іноді любов до читання починається не з "великих правильних книжок", а з книжки, яка просто дозволяє відчути, що читати весело і в кайф.
Артур Дронь, "Гемінґвей нічого не знає"
Я бачила цю книжку в топах рекомендацій своїх знайомих та друзів певний час, перш ніж наважилася її прочитати. Бо це книжка короткої прози, свідчення солдата про досвід великої війни. Віра на фронті, братерство між військовими, страх і надія, смерть і любов.
Автор пропрацьовує власні травматичні спогади, але текст може стати психотерапією не лише для нього, а й для читачів. Для сучасного українця це дуже важлива книжка саме зараз.
Ми живемо в час, коли між людьми накопичується величезна кількість нерозділеного досвіду: цивільні й військові, різні покоління, різні травми та різні реальності. Книжка Артура Дроня важлива тим, що допомагає будувати містки між цими досвідами. Не через пафос, а через чесність, іронію, вразливість і спробу зрозуміти іншу людину.
Ернест Гемінґвей, "Свято, яке завжди з тобою"
Якщо вже згадали Гемінґвея, то не можу оминути його твір "Свято, яке завжди з тобою". Одна з найсвітліших книжок, які дарують віру в життя, людей та надію, особливо коли читаєш її у важкі періоди.
1956 року письменник знайшов валізу, яку залишив у підвалі готелю "Ріц" у Парижі багато років тому. У валізі був блокнот із нотатками про його молоді роки й паризьке життя. З тих записів народилася книжка, яка побачила світ уже після смерті автора.
З нею читач занурюється в неповторну атмосферу затишних паризьких кафе, відчуває гомін вуличок і тишу музеїв та художніх виставок, гамір і азарт кінних перегонів, смаки та запахи й дух нестримної творчості одного з найкращих американських письменників ХХ століття.
Це книжка про радість простих речей, молодість, творчість, любов до міста, друзів, прогулянки й, що особливо актуально зараз, відчуття життя попри невизначеність. Для мене вона важлива тим, що нагадує: навіть у темні часи людина має право на красу, гумор, мистецтво й щастя.
Майкл К. Дональдсон, Ліза А. Калліф та Крістофер Л. Перес, Clearance & Copyright: Everything You Need to Know for Film, Television, and Other Creative Content
Цю книжку мені подарували під час моєї резиденції в Film Independent у Лос-Анджелесі. Її автори ділилися з нами своїм досвідом. І з того моменту вона стала для мене справжнім скарбом та настільною книжкою для роботи в кіно.
Це дуже практичний і чесний путівник усіма юридичними нюансами створення фільмів та цифрового контенту. Особливо цінно, що написана вона абсолютно зрозумілою мовою, без складної юридичної термінології, але з неймовірною кількістю реальних кейсів та прикладів із практики.
У книжці буквально покроково пояснюється весь шлях створення проєкту: від купівлі прав на історію до фінального релізу фільму. Як екранізувати реальні події? Як придбати права на адаптацію книжки? Як правильно оформити договір з автором оригінального сценарію? Коли можна використовувати архівні кадри, фотографії, музику чи логотипи без ризику судових позовів? Як оформлювати права на музику, працювати з композиторами, акторами та сценаристами? Як вибудувати весь юридичний ланцюг прав на фільм так, щоб проєкт був захищений на міжнародному рівні?
Окремо вражає, наскільки детально автори пояснюють питання перевірки фактів під час роботи з реальними історіями та біографіями живих людей. І це особливо відчувається зараз, знаючи, що автори книжки працювали над фільмом "Учень" Аллі Аббасі про Дональда Трампа, прем'єра якого нещодавно відбулася у Каннах. Перевірці фактів, роботі з біографічними матеріалами та юридичному захисту команди фільму була приділена колосальна увага.
Ще одна корисна річ: у книжці є готові шаблони договорів і документів — дозволи на інтерв'ю, музичні ліцензії, угоди з авторами та десятки інших юридичних форм, які реально використовуються в індустрії. Для незалежних режисерів і продюсерів це просто неоціненний ресурс.
Шарлотта Аппельгрен і Пер Нойман, The Fine Art of Co-Producing
Книжка-посібник про те, як українському кіно працювати в системі європейської копродукції. У ситуації, коли без міжнародного фінансування знімати велике кіно в Україні дуже складно, а для певних категорій фільмів майже неможливо, ця книжка стає гідом з того, як шукати партнерів, говорити з фондами, будувати міжнародні відносини.
Вона пояснює, як працює копродукція, як не втратити власний голос у міжнародній співпраці. Особливо цінно, що книжка пояснює не лише правила, а й дає практичні навички, наводить реальні приклади.
Джон В. Коунс, 43 Ways to Finance Your Feature Film
Ця книжка буквально перевернула моє уявлення про фінансування кіно. Маючи досвід копродукції фільму із шести країн та наповнення бюджету з десятка різних джерел, я була впевнена, що знаю дуже багато про інструменти фінансування. А потім виявилося, що я знаю лише декілька способів із 43 описаних у книжці.
Тож вона зараз виступає для мене джерелом натхнення, що особливо важливо, коли українське кіно не має стабільної інституційної підтримки, індустрія працює в умовах війни, потрібно шукати нові моделі та відповідати на нескінченні виклики.
Ця книжка не просто про гроші, вона про здатність не зупинятися в досягненні поставленої мети.
Юрій Самусенко, "Як це дивитися: українське кіно незалежності"
Ну і наостанок — книжка, до створення якої мені було цікаво опосередковано долучитися як учасниці інтерв'ю та продюсерці фільму "Памфір".
У фокусі книжки — 34 українські стрічки, створені в період з 1991 по 2025 роки. Серед них і зовсім забуті, і переможці найпрестижніших світових кінофестивалів.
Кінокритик Юрій Самусенко провів кілька десятків інтерв'ю і зібрав свідчення учасників знімальних груп, завдяки яким можна зазирнути за лаштунки та дізнатися, як створювався той чи інший фільм.
Я дуже радію тому, що в сучасній історії українського кіно вже стільки крутих та якісних фільмів, які варто переглянути та про які починають писати книжки.
Тож якщо шукаєш рекомендації не тільки для читання, а й для перегляду та бажаєш дізнатися більше про сучасне українське кіно, не пропусти її.
