Що треба знати про київських художників-шістдесятників: розповідає мистецтвознавиця
Фото: колаж "ТиКиїв"
Гуляючи парком Шевченка, завжди завертаю на вулицю Терещенківську. Там на будинку 25/10 розташована меморіальна дошка, з якої на киян споглядає красива жінка.
Це визначна громадська діячка, художниця Алла Горська, яка жила в цьому будинку з рідними. З цієї точки хочу перенестися з вами до Києва 60-х років і розповісти про митців, які попри утиски, переслідування та арешти намагалися творити. Творити й утверджувати національну ідею.
Алла Горська (1929—1970)
Алла народилась у Ялті, в родині одного з організаторів совєтського кіновиробництва. В Москві її батько обіймав посаду начальника тресту "Востокфильм", але родина переїздить до Києва, де Алла вступає до Київського художнього інституту.
В українській столиці художниця знайомиться з Клубом творчої молоді (КТМ) "Сучасник", до якого входили Лесь Танюк, Василь Симоненко, Іван Світличний та багато інших яскравих постатей.
Клуб вирізнявся тим, що крім культурного спрямування він набував рис ідейного організаційного руху, що дав початок українському шістдесятництву. Ця творча молодь мала на меті розвивати саме українську культуру і тримати опір агресивному зросійщенню.
Майстерні Алли Горської стали одним із найпопулярніших місць збору КТМ. Там вона працювала разом зі своїм чоловіком Віктором Зарецьким, також художником.
Свого часу Алла та Віктор спільно з іншими митцями долучилися до створення чисельних мозаїк у Донецьку. Деякі з них — "Дерево життя" та "Боривітер" — були зруйновані російськими обстрілами у Маріуполі.
Проте збереглися оригінальні ескізи до панно, які можна побачити у Музеї шістдесятництва.
Алла також була однією з художниць, що працювали над вітражем до 150-річчя Тараса Шевченка, що мав прикрасити червоний корпус Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка.
Проте готова робота замовникам здалась "ідейно хибною". Стиль не відповідав соціалістичному баченню, тому вітраж було знищено. Ця подія стала настільки гучною, що совєтська влада заборонила вшанування пам'яті Шевченка аж до 1980-х років, а за митцями було встановлено ретельний нагляд.
З 1965 року стаються перші арешти учасників КТМ. Аллу Горську у 1970 році було знайдено з пробитим черепом у її домі...
Віктор Зарецький (1925—1990)
Художник жахливо переживав смерть своєї дружини. Їй він присвятив чимало портретів, які й донині зберігаються у приватних колекціях.
Віктор провів своє дитинство на Донбасі, навчався, а потім і викладав у Київському художньому інституті. У 1963 році замість Леся Танюка очолив КТМ "Сучасник", і за його головування згодом клуб було розпущено.
Ім'я Зарецького часто згадують, коли йдеться про художню течію під назвою сецесія, якою він захопився на початку 80-х.
Це модерний напрям, в якому Зарецький позбувається усього соціалістичного і наближається більше до андеграунду. Одні з найцікавіших його робіт цього періоду — "Оксамитова ніч" і "Поцілунок".
Також одну з робіт Віктора я показувала у своїй попередній статті.
Стефанія Шабатура (1938—2014)
Якщо взяти до уваги діяльність КТМ у Києві, то варто також згадати КТМ "Пролісок" у Львові. Його активною діячкою була художниця Стефанія Шабатура.
Стефанія проєктувала та ткала гобелени, килими. Наприклад, вражає своїм масштабом та деталізацією робота "Попід Бескид зелененький ходить Довбуш молоденький".
Саме з КТМ починається її шлях громадської діячки. Стефанія поширює самвидави збірок Василя Стуса, стає членкинею Української Гельсінської групи та співавторкою листів до міжнародних організацій.
Згодом її арештовують за "антирадянську агітацію і пропаганду", а КДБ знищує її малюнки та екслібриси.
Любов Панченко (1938 — 2022)
Текстильним мистецтвом також займалась художниця-модельєрка Любов Панченко. Вона працювала у Республіканському будинку моделей, де забирала залишки тканин, з яких потім створювала неймовірні колажі.
Вона також була учасницею київського КТМ і вела активну громадську діяльність. В її текстильному колажі "Вогнище інквізиції" бачимо портрет Івана Світличного, який вона створила у 1973 році. Ця робота за твором Тараса Шевченка "Єретик" ніби передає агонію та моральний стан, в якому перебували шістдесятники, яким довелося зазнати арештів.
Окупація Бучі російськими військами довела художницю до тяжкого стану, і у 2022 році вона померла в лікарні.
Сьогодні її роботи можна побачити на постійній експозиції в Музеї шістдесятництва, а також на шовкових хустках українського бренду OLIZ.
Звісно, хочеться розповісти і показати ще багато чого про цей важливий для України рух, але тут найголовніше інше — зрозуміти, що ми нащадки цих людей, які перейняли естафету та відповідальність у боротьбі жити і творити у вільній країні. Лупаймо сю скалу!
