Що треба знати про документальну фотокнигу "Її очима": розповідають авторки
Документальна фотокнига "Її очима". Фото надане пресслужбою проєкту
24 липня в Києві у книгарні "Сенс" презентували документальну фотокнигу про війну "Її очима". Також під час події провели дискусію про те, як фотографія допомагає розповідати світу про Україну та посилювати міжнародну підтримку.
Що треба знати про нове видання та що про свою роботу говорять авторки, розповідаємо в матеріалі.
Книжка "Її очима" об'єднала роботи шести українських фотографок: Дар'ї Свертілової, Насті Вербової, Лізи Букреєвої, Марії Таран, Вероніки Муштай і Ксенії Томчик. Після початку повномасштабного вторгнення всі вони долучилися до захисту України як військовослужбовиці або волонтерки, продовжуючи документувати війну через фотографію.
Навесні цього року проєкт "Її очима" представили в Isabell Sullivan Gallery в Нью-Йорку. Протягом місяця виставку відвідали дипломати, журналісти, представники культурних інституцій, українська громада та американська аудиторія. Після презентації у США проєкт повернувся до України.
"Захищали країну, рятували людей і водночас документували нашу історію"
За словами видавчині Ольги Санден, "Її очима" створили, щоб зберегти не лише факти війни, а й людські історії, які стоять за ними. На її думку, фотокнига має стати і свідченням для світу, і частиною нашої національної пам'яті.
"Ця книжка показує Україну через погляд жінок, які не спостерігали за війною збоку — вони проживали її щодня, захищали країну, рятували людей і водночас документували нашу історію. Для мене було принципово, щоб після успішної презентації в Нью-Йорку проєкт повернувся до Києва. Саме тут почалася кожна з цих історій. І саме українці мають побачити результат цієї спільної роботи", — каже Ольга Санден.
Під час презентації фотографки розповіли про створення видання, власний досвід документування війни та значення фотографії як способу збереження пам'яті. Зокрема, ми поспілкувалися з Марією Таран і Дар'єю Свертіловою.
"Зачепити глядача, змусити його замислитися"
Для Марії Таран однією з найважливіших світлин у книзі стала "Медик після нічного чергування". Це були її перші знімання з військовим. На ній вона познайомилася із Сашею — медиком, який, за словами фотографки, був дуже світлою і гарною людиною. Через рік після знімань Марія дізналася, що він загинув у боях за Харківщину.
"Мені дуже прикро, що він не дізнається, що став зіркою і його фото було на виставці в Нью-Йорку. Водночас я рада, що навіть після загибелі він продовжує те, до чого прагнув у житті, — допомагати Україні та звільняти її від окупантів. Хоча тепер уже іншим шляхом — нагадуванням, щоб про війну в Україні не забували, щоб говорили про неї та всіляко допомагали", — розповідає Марія.
Для фотокниги вона також обирала світлини, за якими стоять особисто важливі моменти. Наприклад, святкування Різдва та Нового року з військовими, знайомство з новими технологіями, заходи сонця над містами, які щодня обстрілювали, а тепер вони лежать у руїнах.
"Для мене дуже важливо та зворушливо стати однією з фотографинь "Її очима", оскільки це мій перший досвід участі в такому проєкті. Бути частиною фотокниги — це можливість зробити свій невеликий внесок у рух України до перемоги. Зачепити глядача, змусити його замислитися, що війна триває, що кожен день забирає життя людей і що про це треба говорити й допомагати", — додає фотографка.
"Закарбувати зміни, що відбувалися навколо"
Дар'я Свертілова каже, що після початку повномасштабної війни почала особливо уважно фіксувати зміни у звичайному житті. Повернувшись до Одеси із Франції влітку 2022 року, вона побачила на асфальті тінь від листя, яку розривала овальна світлова пляма. Це нагадало фотографці кратер від влучання ракети — так Дар'я зробила один зі своїх знімків.
"Я не вважаю, що фіксую саме війну, скоріше її наслідки в цивільному житті. Я відчула потребу закарбувати зміни, що відбувалися навколо, щойно повернулася додому після початку повномасштабного вторгнення", — розповідає Дар'я Свертілова.
У роботі фотографка особливо наголошує на етиці й гуманності. Серед історій, які найбільше їй запам'яталися, — розповідь бойової медикині Мар'яни Мамонової про вагітність у полоні, історія підлітка Саші, який пережив облогу Маріуполя, а згодом був розлучений із матір'ю в російському фільтраційному таборі, а також історія літньої жінки з порушеннями слуху з Чернігівщини, яка за час повномасштабної війни поховала сина та онука.
"Через свої фото я хочу підштовхнути глядачів до роздумів та емпатії", — говорить Дар'я.
Після презентації книжки відбулася дискусія "Фотографія як інструмент адвокації України за кордоном". Учасники говорили про те, як культурні проєкти можуть впливати на сприйняття України за кордоном, формувати міжнародну підтримку та доповнювати дипломатичні й політичні інструменти.
Проєкт реалізовано за підтримки American Ukraine Committee. Тепер, після презентації в Києві, видання "Її очима" планують представити у Вашингтоні.
Читай також: Що читають ті, хто документує війну: книжкові поради від фотографів Костянтина та Влади Ліберових
