Що треба знати про виставу "Кортес": розповідає режисерка

Кадр із вистави "Кортес". Фото надала пресслужба театру "Золоті ворота"

Прем'єра вистави "Кортес" про завойовника Мексики відбулася у столичному театрі "Золоті ворота" в серпні. Найближчі покази проведуть 16 та 17 вересня. 

Спектакль поставила режисерка Тетяна Губрій за однойменною п'єсою драматургині Лєни Лягушонкової. Головний герой — іспанський конкістадор Ернан Кортес, який у 16 столітті очолив висадку європейців в Америці. 

За сюжетом, мандрівники вирішили "врятувати" імперію ацтеків від їхніх первісних традицій жертвоприношень і рабовласництва. Задля цього "користуються звичними для себе засобами — вбивствами, мародерством і руйнуванням". 

За словами постановниці, написана до повномасштабного російського вторгнення п'єса не втрачає актуальності й набуває нових сенсів. Виставу називають історією про важливість культурної самоідентифікації та необхідності прощання зі своїм колоніальним минулим. Серед інших ключових тем — проблеми меншовартості та вибору. Жанр окреслюють як "майже епічна комедія".

Більше про постановку мені розповіла режисерка Тетяна Губрій.

Коли й чому ви взялися за роботу над виставою "Кортес"?

Роботу над виставою почала декілька місяців тому, коли мене запросили керівниці Маріанна Розстальна та Ксенія Ромашенко. Взагалі я працювала в "Золотих воротах" довго й давно, ще зі студентських часів. Загалом сім років. Нині офіційно не працюю в театрі, але погодилась, бо добре знайома з текстами авторки пʼєси Лєни Лягушонкової.

Скільки тривала підготовка спектаклю та які головні завдання треба було реалізувати на цьому шляху?

Підготовка до вистави тривала всього два місяці. Ми мали дуже обмежений час на роботу зі складним текстом.

Спершу репетиції взагалі проходили в онлайн-форматі, коли я перебувала в Німеччині. А потім нам пощастило: ніхто не бігав в укриття, адже приміщення театру пристосовано до нього. Але коли репетирували якісь досить веселі сцени, акторам приходили сповіщення на телефони про те, що "Калібри" летять по їхніх містах.

Ми знімали декілька сцен на вулиці та одного разу потрапили саме в той момент, коли був обстріл. Почалась тривога, ми збирали техніку й реквізит, і прямо над нами ППО збила ракету.

Що вас приваблює у творчості Лєни Лягушонкової та як проходила співпраця з авторкою?

Взагалі 27 лютого 2022-го в "Золотих воротах" мала б відбутися прем’єра іншої моєї вистави за п'єсою Лєни Лягушонкової — "Дискотека моєї мами". Вона — прекрасна авторка. У неї непрості за структурою тексти, але вони хороші. Під час роботи над "Кортесом" ми багато спілкувалися з Лєною та акторами онлайн, розбирали пʼєсу та консультувалися щодо сенсів, які авторка вклала в цей твір.

Коли була створена п'єса та чи довелося вам якось її актуалізувати для сценічного втілення?

Пʼєса була написана два роки тому. Звичайно, щось додавалось, тому що я працюю з крутими акторами. Коли маєш таку команду, завжди знаходиш щось нове.

Загалом думаю, що коли є історична дистанція і знаєш, чим історія закінчилась — тоді про неї можна говорити. Тоді ти бачиш рефлексію суспільства на ці події, як змінилося ставлення до них. Тут є ця дистанція. І взагалі історія Ернана Кортеса та його завоювання Мексики — не та, про яку у нас багато говорять.

Коли починала працювати над виставою, читала й дивилась усе, що тільки можна було знайти про це. У нас тема не так популярна, як у росії, наприклад. Російською мовою, зокрема, є книга спогадів Берналя Діаса, який був хроністом у загоні Кортеса. Їм було важливо перекласти текст про завоювання ацтеків. Також у них є багато статей про ці події. Було цікаво простежити, в якому світлі показують людей, які фактично були бандою.

Як розкриваєте ключові теми вистави та як вони накладаються на сучасний український контекст?

Головний герой постановки — іспанський конкістадор, який через жагу до грошей і слави вирішив завоювати Мексику. Але "Кортес" для мене — передусім про правителя індіанців Монтесуму II, який впустив у місто ворога.

Це історія про те, що може статися, якщо домовлятися з ворогом, пустити його на свою землю та почати з ним співіснувати. І про те, що бачимо зараз — як утворилася Мексика та які процеси там відбуваються досі.

Вистава розповідає про жахливі процеси — знищення цілої цивілізації та культури. Про те, як люди прийнялу іншу мову, богів і все те, що нав’язала їм метрополія. Історія досить повчальна.

Звісно, ми не можемо забувати про те, що війна — зараз. У нас є прямі звернення до глядача. Наприклад, такі слова: "Ми втомлюємся від війни, і це нормально, тому що ми всі живі, нам хочеться щастя і нормального життя. Як шукати у цих умовах, у яких ми зараз живемо, норму — це наступне питання. Як у них відчувати себе щасливим узагалі? Але це те, в чому ми живемо".

Які паралелі між описаними подіями та нашими реаліями ви передусім хотіли донести?

Немає прямих паралелей між подіями у виставі та нашим сьогоденням. Знову ж таки — це історія про завоювання Мексики. Розповідаючи її, ми можемо звернути увагу глядачів на якісь речі, про які вони, можливо, не замислювались.

Я впевнена, що деякі люди після вистави задумаються про питання деколонізації нашої свідомості загалом. А інші просто подивляться, і їм буде весело. Це також нормально, у кожного своє сприйняття.

Які актори грають у виставі та які персонажі найбільше зацікавлять аудиторію?

До вистави залучені 10 акторів: Анастасія Бабій, Богдан Буйлук, Катерина Вишнева, Роман Муленко, Христина Люба, Дмитро Олійник, Артем Пльондер, Андрій Поліщук, Антон Соловей, актор Київського театру драми і комедії на лівому березі Дніпра Дмитро Соловйов. А також у постановці, але не на сцені — Віталіна Біблів.

Працювати над кожним персонажем було величезним задоволенням, адже всі виконавці — справжні професіонали. У кожному образі глядач знайде щось, що відгукнеться саме йому. У цій історії немає добродіїв чи поганців. Вона показує, що не все ділиться на добро та зло.

Чому дія вистави розгортається саме в "умовному" 16 столітті та в чому полягає "тяжіння до міжісторичної трансгресії"?

Умовність якраз і полягає у трансгресії та посиланнях на сучасну попкультуру. Вистава, як і пʼєса, починається з посилання на фільм "Страх та огида в Лас-Вегасі", актори співають сучасні українські пісні, використовують меми та іронізують щодо наших нинішніх реалій.

Спектакль описують як майже епічну комедію. Чому саме таке позиціювання?

Дія починається з інтерв'ю з режисером, який нібито знімає фільм "Кортес", у якому він дає відповідь на те, що стосується вистави. Хотілося говорити про важкі процеси простою мовою.

Звісно, це не зовсім комедія, але вона зроблена у формі, яка є достатньо легкою для глядача. По-перше, ми розуміємо час. По-друге, усвідомлюємо, що інколи у таких складних історіях і темах, як деколонізація і постколоніальна свідомість, потрібно шукати шлях та інтонацію, в яких можемо говорити про це.

Кого передусім може зацікавити постановка та що ще треба знати перед переглядом?

Ця вистава для людей, які відкриті для нового досвіду. Які розуміють, що театр — не храм мистецтва, а "жива" інституція, яка порушує гострі теми.

Але варто мати на увазі, що тут використовується ненормативна лексика. А також наявні сексуалізовані сцени, які можуть зачепити непідготовленого глядача.

Чому саме "Кортес" став відкриттям нового сезону в "Золотих воротах"?

Як казала директорка-художня керівниця театру Маріанна Розстальна, 44-й театральний сезон пройде під гаслом #CulturalResistance і буде присвячений культурному опору довготривалій російській агресії. Понад 300 років яскрава й самобутня українська культура потерпає від імперських амбіцій країни-сусіда. Особливо гостро це відчувається зараз, під час повномасштабного вторгнення. Саме про це — наш героїчний опір і культурну відсіч ворогу — буде нинішній сезон. Премʼєра "Кортеса" важлива в цьому сенсі, адже в ній порушуємо питання культурної самоідентифікації.

ДЕ? Вул. Шовковична, 7а. Київський академічний театр "Золоті ворота"

КОЛИ? 16-17 вересня, 18:00

СКІЛЬКИ? 400 грн

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter