KOLA: "Поки в моїй країні війна, я не планую десь сидіти склавши руки"
Фото: пресслужба KOLA
Співачка та авторка романтичних пісень KOLA (Анастасія Прудіус (31)) поділилася з "ТиКиїв" мріями, планами та надіями, а також пояснила, чому попри велике кохання вона не переїжджає до чоловіка в Ізраїль.
Настю, перше питання, звісно: яка була твоя реакція на чотири номінації в категорії "Найкраща колаборація" цьогорічної музичної премії YUNA?
Безумовно, мені приємно. А ще порадували жарти деяких медіа на цю тему щодо кількості. Але хочу додати, що так сталося, бо я співала дійсно з крутими зірками українського шоубізнесу, тому це не дивно, адже успіх колаборації залежить від обох учасників. Тому це однозначно приємний момент.
У твоєму активі вже є премія YUNA за пісню "Біля серця". Як ставишся до нагород і премій? Вони потрібні артисту?
Так, адже премії ґрунтуються на виборі українців, тобто на переглядах, прослуховуваннях, це своєрідний фідбек аудиторії через премію. Тому, на мою думку, вони мають значення, але найкращий показник успіху, звісно, повні зали на концертах, це найголовніша премія для кожного артиста.
Нещодавно ти випустила кліп на пісню "Міліметр". Ця твоя нова композиція — це сповідь жінки, яка зізнається у шаленому коханні до чоловіка, у тому, що без нього вона "нетямуща"... Слова написав Іван Клименко. В тебе було таке кохання? Ти вважаєш його здоровим?
Я його вважаю глибоким. Звісно, "нетямуща" — це не означає, що жінка безцільно бродить по колу, не знаючи, що їй робити без коханого поряд. Це скоріше загальне відчуття, коли ти сама, то всі думки про нього, ти відчуваєш себе вже не настільки захищеною, адже чоловік — це підтримка і опора. Та ми всі прекрасно знаємо, що більшість жінок, що перебувають у вимушеній розлуці зі своїми коханими, роблять великі справи самотужки. Просто у глибині душі ми всі залишаємося тими дівчатками, яким комфортніше, коли коханий поряд.
Ти часто у композиціях оспівуєш минуле. Якби у тебе була суперсила переміститися у майбутнє, що саме ти б хотіла там побачити?
Як я співаю пісню, присвячену нашим захисникам та захисницям, в якій дякую від усієї країни за виборену перемогу. Я бачу їх на своєму виступі, вони зі своїми рідними, очі ще втомлені, але, безумовно, радісні, що все нарешті закінчилося. Ще я бачу країну, в якій поважають та цінують внесок кожного у боротьбі з ворогом, в якій шанують пам'ять полеглих, підтримують їхні родини, і всі гуртом будують сильну європейську державу.
Через нього зі мною говорить Всесвіт
У війну багато артистів розійшлися, а ти навпаки знайшла своє кохання і вийшла заміж. Розкажи про вашу історію з В'ячеславом, якою була пропозиція одружитися та яким було весілля?
Ми познайомилися на одному з моїх виступів в Ізраїлі. Почали спілкуватися, здебільшого онлайн, адже я постійно в роз'їздах, але я відчула, що наш зв'язок надає мені сили, енергії, що цей чоловік не просто так з'явився в моєму житті. Взагалі, він моя удача, я завжди дуже уважно слухаю все, що він мені каже, бо вважаю, що через нього зі мною говорить Всесвіт. Він, до речі, вже через 2 місяці нашого знайомства казав мені: "Ти будеш моєю дружиною", на що я ніяковіла та сміялася, але, як бачите, я таки стала його дружиною, бо поряд з ним я тямуща як ніколи. (Сміється.)
Як ти зрозуміла, що В'ячеслав — той самий. За якими критеріями?
Він емоційно дорослий, впевнений у собі чоловік, поряд з яким я відчуваю себе коханою жінкою. Він вміє проявити турботу навіть на відстані, це для мене дуже важливо. Попри відстань між нами в тисячі кілометрів, я відчуваю сильне чоловіче плече. Ніяких емоційних гойдалок, — це зважене рішення бути у стосунках та будувати родину двох дорослих людей, яким цікаво і комфортно одне з одним.
Твій чоловік — іноземець. Як часто ви бачитеся?
Щоразу, коли виникає така можливість. У нього також насичений графік, як і у мене, тому ми не втрачаємо нагоди зустрітися. По-різному буває. Але скажу так, що відпустку провела з ним. Це, до речі, теж один з тих важливих моментів, який мені підказав, що він — саме той. Мій чоловік приймає моє бурхливе життя, підтримує бажання розвиватися як співачка, не обмежує мене в моїй діяльності. Це дуже важливо — покохати сформовану людину, а не переробляти її під себе. У нас це вийшло.
Чи не думала ти переїхати в Ізраїль до чоловіка?
Наразі ні, я люблю Україну. Ми ще до кінця не визначилися, як будемо жити на дві країни, але про це й рано говорити, адже зараз у мене багато роботи вдома. І поки в моїй країні війна, я не планую десь сидіти, склавши руки, я хочу й надалі виступати, завдяки чому закривати важливі збори та підтримувати армію.
Як коханий ставиться до твоїх турів? Як переживає розлуку?
Як я вже казала, у нього багато й власних справ та своїх "гастролей" по різних зустрічах. Ми не підлітки, аби через відстань впадати в якісь депресії. Кожен зайнятий своїм розвитком, у мене — кар'єра співачки, у нього — власний бізнес, ми постійно на зв'язку онлайн. І наразі це працює тільки у плюс, адже кожна наша зустріч сповнена шаленими емоціями та повноцінним щастям. Але про дітей вже набагато частіше говоримо, це означає, що треба готуватися! (Посміхається.)
Як мама відреагувала на появу у твоєму житті В'ячеслава? Ви з нею близькі?
Мама — моя найкраща подруга, моя душа, моя підтримка та найрідніша людина у світі. Вона має енергію добра в дуже великому обсязі, це вона навчила мене бути доброю та щирою, але водночас сильною, мама завжди була і є поруч, я завжди раджуся з нею стосовно важливих рішень! І, звісно, вона перша дізналася про наші стосунки зі Славою, завжди підтримувала та була щиро рада, коли ми свого часу оголосили їй про заручини.
Я не зловживаю дружбою з Вакарчуком
Твоя найвідоміша пісня "Чи разом". Не боїшся стати авторкою одного хіта?
Ви що? Я тільки почала! Взагалі вважаю, що "Біля серця", "Люди", "Порічка" вже давно обігнали "Чи разом?", тому у мене, як мінімум, 4 хіти. (Сміється.)
Але "Чи разом?" залишається моїм першим хітом, який я ніколи не забуду і буду співати все своє життя! Попереду в мене ще дуже багато пісень!
Чи плануєш ти з кимось з українських зірок фіт цього року?
Звісно! Ми вже розписали весь рік: коли й головне з ким буде фіт, сподіваюсь, що всі плани реалізуються!
Чи планується випуск альбому, коли будуть найближчі концерти?
У мене з 1 квітня стартує всеукраїнський тур містами України, тому концертів буде багато, вже заплановано 14 міст та найголовніший концерт в цьому році буде у мій день народження, 19 жовтня, у Палаці спорту.
У тебе є спільна пісня зі Святославом Вакарчуком. Чи продовжуєте ви спілкуватися, ти можеш йому зателефонувати, якщо тобі потрібна порада?
У нас чудові дружні взаємини зі Святославом, і так, гадаю, що можу зателефонувати, адже він дуже добра та відкрита людина, і казав, що я можу звертатися. Просто я не зловживаю цією дружбою, ціную особистий час артиста, але якщо буде така необхідність, то, так, спитаю і впевнена, отримаю вичерпну відповідь. Він неймовірно талановитий!
З початку війни ти активно займаєшся благодійністю. Скільки вдалось зібрати і які благодійні ініціативи плануються найближчим часом?
Ми з колективом зібрали за ці два роки дуже багато грошей, ми намагались порахувати, і це більш ніж 10 млн, набагато більше! Але це прям треба сісти й все порахувати, а ми ж постійно біжимо.
Твоя пісня "Цінувати життя" стала саундтреком до нового сезону українського серіалу "Жіночий лікар". А ти б хотіла знятися в кіно чи серіалі?
Звісно, я б дуже хотіла, мені подобається зніматися у кліпах, весь цей процес хоч і складний, але дуже цікавий. Я вже побувала в ролі акторки дубляжу голлівудської музичної анімаційної стрічки "Тролі: Знову разом" і мені сподобалося, це був корисний та захопливий досвід. Тому я відкрита і хотіла б спробувати.
Якби війна не дозволила тобі далі концертувати, чим би ти займалася, яку б професію чи діяльність обрала?
Я робила б щось таке, щоб допомагало людям та змінювало їхній світогляд на краще!
Хотіла зберегти себе та своє "я"
Ти родом з Харкова. Які твої мрії здійснилися в Києві, а які — ні?
У Києві я довго працювала над здійсненням своєї мрії стати відомою співачкою. Але збулася вона, коли я перебувала за тисячі кілометрів від нього, хоча вважаю, що це все ж наслідок довгої плідної праці у столиці з найкращими й талановитими людьми, які мене направляли, допомагали розкрити талант та вчили писати музику.
Куди б ти повела друга (подругу), що вперше у столиці?
В якесь тихе місце, парк або стильний заклад, де дуже смачно! Або в театр на сучасну виставу!
Який період в Києві був для тебе найважчим, а який — найщасливішим?
Найважчий період був, коли мені катастрофічно не вистачало ні на що грошей, а всього дуже хотілось, хотілось купити новий піджак, бо старий вже був прям страшний, а я не могла. Стидалася… Пам'ятаю, як деякі інші вокалістки були вдягнені краще, бо співали російськомовні пісні на корпоративах та попсу, а я співала американську "фірму" — тому й не було грошей… Але це мій принцип, я хотіла зберегти себе та своє "я". Нічого, я впоралась, хоча і було багато сліз.
Найщасливіший — як би це дивно не звучало, але зараз! Я сьогодні дуже все ціную, дуже вдячна за свій шлях, людей та все, що навколо мене відбувається!
Є щось, чого тобі зараз не вистачає у житті, крім нашої перемоги?
Ні. Немає. Хочеться лише перемоги, щоб не страждали наші люди, а також дуже хочеться, щоб з нашого суспільства пішли "понти", які вже просто остогидли… Це вже нестерпно бачити, просто це настільки не по-сучасному. Дуже чекаю, коли з деяких українців, нарешті, спаде ця маска важності, вона їм тільки заважає. Бути простим — це рівень інтелекту, чим розумніша людина та освіченіша — тим вона простіша!
