Як це: розвивати освітню фундацію під час війни?
Фото: Вікторія Бойко, Projector Institute
Недостатньо горіти своєю справою, щоб робити її успішно. Необхідні також час, безліч вкладених сил та грошей і, звичайно ж, підтримка.
Про те, як продовжувати працювати з вогником в очах і розвивати індустрію освіти в Україні, ми поговорили з CEO освітньої фундації Projector Foundation, колишньою маркетинг-директоркою мультибрендингової платформи "Всі. Свої" Тетяною Фіщук.
Ми поговорили про те, як війна вплинула на українські компанії, дізналися про карʼєрний шлях у великому українському ритейлі, креативну освіту та попит на освіту в сьогоднішніх умовах.
Як змінився клієнтський запит на послуги після 24 лютого?
Головна зміна: програми для початківців стали популярнішими під час війни. Тобто люди почали змінювати професію та опановувати нові навички, переходити в онлайн, розглядати для себе creative & tech-професії як найбільш перспективні й фінансово привабливі. Такі, з якими можна працювати з будь-якого куточка світу.
Збільшилася категорія світчерів – людей, які змінюють професію, бо не мають змоги або бажання працювати за своєю. Тому reskilling – актуальний на сьогодні тренд.
Крім того, ми помітили тенденцію, що після кризи наша компанія стає ще сильнішою. Так у нас збільшилась команда до 100 людей, ми запустили Mentorship Platform для професійних консультацій, створили благодійний фонд Projector Foundation, випустили військовий артжурнал Telegraf і також працюємо над деякими пілотними проєктами, які анонсуємо у 2023 році.
Розкажіть про улюблені проєкти та розвиток українського ритейлу.
Робота у "Всі. Свої" спочатку була для мене великим челенджем. Тоді ніхто не знав, як взагалі просувати локальних виробників. Жодне медіа не писало про український крафт, про нашу гастрономію, моду, декор. Нам вдалося зробити медіареволюцію, коли топові видання почали писати про український локальний продукт.
Тоді моїм завданням як Head of Communications було підвищити впізнаваність локального продукту, щоб ним хотіли пишатися й купувати, щоб цей продукт не порівнювали з мас-маркетом, а вважали дійсно ексклюзивним та якісним. І було дуже приємно бачити, що 20-40 тисяч людей приходили на наші маркети, обирали українські пальта, наплічники, взуття, декор для дому тощо.
Тоді ми створили ексклюзивно наш продукт, аналог якого не зустрінеш в жодній країні світу. І це був дуже крутий виклик.
Хотілося б дізнатися більше про вашу роботу на освітньому фронті.
З початком повномасштабної війни ми з командою вирішили визначити для себе, що, крім персонального волонтерства, можемо зробити, аби прискорити перемогу. Ми вміємо створювати класну освіту й навчати людей. І хочемо, щоб Україна після перемоги була країною освічених, молодих, креативних, а також вболіваємо за концепт Rebuild Better – якщо відбудовувати, то краще, ніж було.
На початку війни жінки з дітьми евакуювалися за кордон. На сьогодні це 6,2 млн українських жінок і дітей. Більшість з них – безробітні. 50% цих жінок мають вищу освіту. Тобто це аудиторія розумних, завзятих жінок, які були вимушені залишити Україну. На новому місці вони мають знайти роботу, піклуватися про своїх дітей і якось впоратися з усіма бюрократичними процесами. Ми зрозуміли, що це і є саме та цільова аудиторія, якій ми хочемо зараз допомагати.
Тож вирішили створити фундацію, щоб допомогти таким жінкам отримати базові creative & tech-компетенції для входу в професію та інтегруватися в creative & tech- спільноти в Україні та світі. Ми поставили собі за мету навчити 5 000 жінок у межах першої програми.
Projector Foundation почала комунікувати з міжнародними компаніями та залучати їх як імпакт-партнерів. До нас вже приєдналися компанії Visa, Google.org, Google, Coursera, USAID, зараз ведуться переговори з Meta й Netflix.
Ми бачимо, що є дуже багато компаній, які готові інтелектуально підтримувати Україну, донатити й навіть брати наших студенток на стажування і забезпечувати працевлаштування. Ми бачимо, що європейський ринок відкритий до підтримки. Єдина проблема – рішення ухвалюються не так швидко, як би нам хотілося.
Цікавий інсайт. Корпоративна підтримка великих компаній відбувається через українців, які там працюють. Вони хочуть підтримувати Україну і розуміють, що мають більше інструментів впливу, адже можуть використовувати корпоративний нетворкінг. Наприклад, в нас є друг, який працює в корпорації HP, і він говорить, що "пушити" підтримку від компанії – це його персональний внесок у допомогу Україні.
Підтримка відбувається через людей. І це дуже тішить.
Як працюєте у блекаут?
В нашій компанії працює 100 осіб, 14 із них – за кордоном, решта – в Україні, тому, звісно, відключення світла впливають на нашу роботу. Але цікаво, що ніхто не скаржиться, не перекладає вину за невиконану роботу на блекаут. Хтось працює вночі, хтось – на вихідних, якщо є світло. В чатиках часто звучить: "Добігаю до кав'ярні й підключаюся до зуму".
Памʼятаю, коли готувалася до міжнародної конференції UNICEF і моя колега-дизайнерка допомагала мені з презентацією, то за день до виступу сталося перше масштабне відключення світла в Україні. Вона шукала генератор по всьому Львову, щоб надіслати презентацію вчасно. Люди Projector Foundation – незламні.
Інші труднощі таких відключень полягають у тому, що ми діджитал-інститут, де все навчання відбувається онлайн. Проте розв'язання цих проблем робить нас більш гнучкими й життєстійкими.
На вашу думку, чи варто зараз бізнесу вкладатися у маркетинг?
Нині в Україні завдання будь-якого бізнесу – перш за все тримати економічний фронт. Промотувати продукти та послуги доцільно, проте в контексті історичного часу, в якому ми живемо. Водночас в компанії має бути чітка позиція щодо війни, мови та своєї ролі у цих реаліях. Вся діяльність має бути спрямована на відновлення економічної стабільності країни та прискорення нашої перемоги. Тобто будь-яка промоактивність має коригуватися відповідно до воєнного часу, бути етичною стосовно хлопців і дівчат, які нас захищають, і бажано з підтримкою ЗСУ. В жодному разі недопустимо, щоб бренд заплющував очі на війну і продовжував комунікувати у рожевих окулярах.
Які цінності й табу мають значення при створенні бренду?
У будь-якого бренду мають бути цінності. Важливо, щоб вони не просто декларувалися на сайті чи в брендбуці, а проживалися і власниками, і командою, проявлялися перш за все у діяльності компанії.
Команда нашої фундації працює з великою пристрастю до справи. Без пристрасті не буде гідного результату. До того ж ми завжди стоїмо пліч-о-пліч, страхуємо, підтримуємо одне одного.
Зараз дуже важливо вірити у свої сили більше, ніж раніше. Ніщо не є неможливим. І тепер, коли до нас приєднуються партнери, про яких ми раніше і не мріяли, ми це особливо бачимо. Нині – час для dream and plan big. Я, наприклад, дуже хочу, щоб до Projector Foundation долучилися Мішель Обама і Санна Марін, і багато жінок-лідерок, які прикладом для жінок і дівчат у всьому світі.
Про які ризики здобуття креативної освіти можна говорити?
Ми вже живемо в епоху нових діджитал-економік. У нас вже є tech delivery, tech insurance, ed tech, med tech і навіть держава, яка tech. Все буде діджиталізуватися, потреба в tech-професіях тільки зростатиме. До того ж створюватимуться нові, про які ми зараз і гадки не маємо, як-от data scientist чи UX/UI designer, про які ми 10 років тому навіть і не чули.
Ці індустрії розвиваються дуже швидко, релевантні знання – відповідно. Класична модель освіти для цих галузей не є гнучкою. А ті програми, які записувалися 40 років тому, вже неактуальні, не відповідають бізнес-потребам. Освіта має швидко адаптуватися під нові професії, тому тут перевага за вільними інститутами.
Ми працюємо над концептом вільної освіти, коли студент несе відповідальність за результат, знає свій навчальний шлях і розуміє власну карʼєрну траєкторію. Професії, які потрібні ринку, викладачі-практики, реальні бізнес-кейси у домашніх завданнях, портфоліо замість дипломів – це і є освіта майбутнього.
Поділіться робочими планами на найближчі два-три роки.
Гадаю, наступні декілька років ми будемо допомагати 5 000 українок опановувати creative & tech-професії. Ми б дуже хотіли розширити пул міжнародних партнерів, аби створити банк партнерів-роботодавців. Завдяки цьому наші дівчата зможуть шукати junior-позиції чи проходити стажування у міжнародних компаніях.
Після перемоги ми також бачимо велику цільову аудиторію хлопців і дівчат, які повернуться з війни й будуть думати, як далі працювати. Ми б хотіли допомогти цій категорії українців отримати безоплатну можливість опанувати creative & tech-професії.
Ми вже замислюємося над тим, що Україна може запропонувати світу після перемоги. Надпотужний креативний потенціал, розвинуту діджитал-економіку, підприємницький досвід, стартап-енергію. А ще хоробрість, стійкість, уміння жити та творити у найстрашніші часи.
Важливо відбудувати не тільки стіни, але й переосмислити сенси, отримати нові скіли, і саме освіта має стати надійним трампліном.
