Психологиня Марина Діденко: "Перфекціонізм може бути корисним"
Фото: колаж "ТиКиїв"
Усі ми прагнемо найкращого, та іноді це перетворюється на виснажливу гонитву за ідеалом. 24 березня, у Міжнародний день досягнень, варто не лише радіти успіхам, а й замислитися: коли прагнення до досконалості стає пасткою?
На перший погляд, перфекціонізм здається корисною рисою. Він мотивує, допомагає досягати високих стандартів — але водночас може стати джерелом стресу. Перфекціоніст постійно боїться зробити помилку, критикує себе, порівнює з іншими, а надмірні вимоги до оточення ускладнюють стосунки.
Як з'ясувало американське видання Psychology Today, люди з вираженим перфекціонізмом частіше страждають на тривожність, депресію, обсесивно-компульсивний розлад (ОКР) і розлади харчової поведінки. А згідно з медичним довідником MSD, ОКР характеризується зокрема надмірною зосередженістю на порядку, перфекціонізмі та контролі.
Чому перфекціонізм настільки поширений?
- Соціальні мережі. Ми бачимо у стрічці лише успішні історії, ідеальні фото та кар’єри, що створює хибне уявлення про "ідеальне життя".
- Виховання. Якщо в дитинстві очікували лише найкращих результатів ("Маєш бути найкращим", "Оцінка 10 — це провал, потрібна 12"), у дорослому віці це може перерости у внутрішнього критика, який вимагає досконалості.
- Культура досягнень. Сучасний світ оцінює людей за успіхами, і невідповідність цим очікуванням може викликати почуття меншовартості.
Психологи Пол Г’юітт і Горден Флетт виокремили три види перфекціонізму:
- Орієнтований на себе — завищені очікування щодо власних досягнень.
- Орієнтований на інших — надмірні вимоги до оточення.
- Соціальний — страх, що інші очікують від нас ідеальності.
Як позбутися перфекціонізму?
- Усвідом проблему. Помічай думки на кшталт "це має бути ідеально" та став їх під сумнів.
- Визначай реалістичні цілі. Розбивай великі завдання на менші, оцінюй свої критерії успішності та перевіряй їх з друзями чи колегами, щоб уникнути нереалістичних очікувань. Запиши ці критерії, щоб при реалізації ти міг до них повернутись.
- Дотримуйся принципу "достатньо добре" Запитай себе: "Чи це достатньо добре для цієї ситуації?" Спробуй виконувати завдання на 80%, а не на 100% — і подивись, що зміниться.
- Працюй зі страхом помилок. Запиши свої страхи та перевір їхню реалістичність. Чи справді одна помилка призведе до серйозних наслідків? Подумай, що найгірше може статись, якщо ти припустишся помилки. Часто в голові можуть виникати думки "мене звільнять", "на мене образяться", "я їх розчарую". Але чи це дійсно так? Чи дійсно тебе звільнять через одну помилку? Найчастіше — ні. Коли ти дозволяєш собі неідеальність, зменшується відчуття напруги й ти насправді робиш менше помилок.
- Практикуй співчуття до себе. Перфекціоністи часто дуже самокритичні. Стався до себе так, як би ти підтримував друга в подібній ситуації.
- Обмеж вплив соціальних мереж. Перфекціонізм часто підживлюється ідеальними картинками в Instagram чи успішними історіями в LinkedIn. Пам’ятай: соцмережі — це фільтрована реальність. Ніхто не викладає своїх невдач, але це не означає, що їх немає.
- Навчись зупинятись. Встановлюй часові обмеження та чіткі критерії завершення роботи.
- Зроби експеримент. Спробуй свідомо виконати якесь завдання не на 100%, і простеж за реакцією. Найімовірніше, ніхто не помітить різниці, а ти збережеш час і енергію.
Перфекціонізм може бути корисним, якщо не стає джерелом стресу. Навчися балансувати між прагненням до кращого та самоприйняттям — і життя стане легшим.
Висловлені в авторських колонках думки можуть не збігатися з думкою редакційної колегії й не покладають на неї ніяких зобов'язань.
Марина Діденко — кандидатка психологічних наук, психологиня-практик, тренерка
