Спецпроєкт "Понаїхали". Акторка Анастасія Цимбалару: "Київ не чекав мене з розпростертими обіймами"
Фото: пресслужба Анастасії Цимбалару
Хтось з нас народився киянином, а хтось став ним. "Бути киянином" — це про стан душі та мислення, а не графа прописки в паспорті. До 1542-го дня народження Києва ми підготували серію інтерв'ю із зірками українського шоубізнесу, які переїхали до столиці з інших міст. Наша наступна героїня — Анастасія Цимбалару (31) — українська акторка театру та кіно. Анастасія родом з міста Болград, що на Одещині.
"Хоча тривалий час я почувалась у Києві "в гостях", зараз вже повноцінно можу сказати, що це — мій дім! Я вперше побувала тут, коли мені було 11 років. Я родом з маленького містечка Болград в Одеській області, тому спочатку Київ мені здавався страшним велетнем, з шаленим ритмом життя, величезною кількістю людей, які завжди кудись поспішають. Це місто лякало мене і захоплювало водночас. Але через деякий час ми все ж знайшли спільну мову і я назавжди закохалася у нього.
На це знадобилося трохи часу, адже поки я вчилася у школі, мені потрібно було звикнути та адаптуватись.
Пригадую, коли навчаючись на третьому курсі університету, я проїжджала Дарницьким мостом, споглядаючи весняні пагорби Дніпра, з яких виблискували купола Києво-Печерської лаври, а біля Батьківщини-матері майорів наш стяг... І тоді я зрозуміла, що це точно моє місто!
Яким було моє перше враження від Києва? Суцільний шок і нерозуміння! Чому так багато людей, машин, високих будівель? Як люди орієнтуються, куди йти, і як запамʼятовують всі ці маршрути? Тоді сталось і перше знайомство з метро, перший проїзд фунікулером, перший бургер в "Макдональдс", перший похід у торговий центр і зоопарк — це були найяскравіші та найщасливіші спогади, які я згадую й сьогодні.
Столиця не чекала мене з розпростертими обіймами, тому труднощів було достатньо. На кожному етапі життя мені доводилося проявляти характер, ставати сильнішою і не опускати руки попри все. Були часи фінансових труднощів, відсутності роботи. Іноді відчувала емоційне виснаження та відчай. Але це все є частиною нашого життя. І розумію, що саме таким чином Київ перевіряв мене на міцність.
Ритм і стиль великого міста формує і наш власний характер. Однак мені важко зрозуміти, що сформувало мене, як особистість більше: життя в столиці чи просто час? Зараз я вважаю Київ своїм рідним містом та справжнім домом. Для мене це дім з того моменту, коли я закохалась в це місто, в неймовірних киян, які ходять вулицями столиці та в можливості, які це місто дає.
Кожна мрія може втілитися в реальність, якщо знати, в якому напрямку рухатися і не боятися помилитися. В Києві я мріяла реалізуватися у творчому напрямку, спочатку вступити до театрального, потім опинитися на знімальному майданчику. І мені це вдалося!
Попереду ще багато маленьких, особистих мрій, але одна найважливіша і спільна — кожне місто нашої країни вільне і найголовніше — Перемога!"
Читай також: Спецпроєкт "Понаїхали!". Арсен Мірзоян: "Київ — це любов з першого погляду"
